Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
modul_polnostyu.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
18.03.2019
Размер:
43 Кб
Скачать

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Валютний опціон — це контракт між покупцем і продавцем, що дає покупцеві право, але що не накладає зобов'язання, придбати певний об'єм валюти за наперед обумовленоюціною і протягом наперед встановленого терміну, незалежно від ринкової ціни валюти, і накладає на продавця зобов'язання передати покупцеві валюту протягом встановленого терміну, якщо і коли покупець побажає здійснити опційну операцію.

Варрант - цінний папір, що дає її власникові право на купівлю деякої кількості акцій на певну майбутню дату за певною ціною.

Державні облігації - цінний папір, емітентом якого виступає держава в особі уряду, випускається для погашення дефіциту державного бюджету.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

Емітент - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати або продати цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Похідні цінні папери (деривативи) – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом та / або зобов’язанням на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом, цінних паперів, інших фінансових та / або товарних ресурсів.

Принципи регулювання фінансового ринку це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал.

Стопінг – це продаж одного ЦП з одночасною купівлею іншого з метою ухилення від податків, які необхідно сплачувати при тривалому володінні ЦП.

Фінансовий ринок - сфера специфічних економічних відносин, у процесі яких формується попит та пропозиція на фінансові ресурси та за допомогою фінансових посередників здійснюється акт їх купівлі-продажу

Фінансові інструменти — це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Основними фінансовими інструментами є: податки та збори, види цін, грошовий капітал, фінансові ресурси, стимули, санкції, цінні папери, валюта, грошові зобов'язання, страхові поліси, кредитні договори та інші види ринкового фінансового продукту.

Форвардна угода - документ встановленої форми, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або валюту в певний час і за певних умов у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання контракту.

Ф'ючерс —це стандартний біржовий терміновий контракт, відповідно до якого сторони, що його уклали, зобов'язуються поставити й одержати необхідну кількість біржового товару або фінан-сових інструментів у визначений термін у майбутньому зафіксованою ціною.

1. Охарактеризуйте субєктів фінансового ринку.

На ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку.

Суб’єктами фінансового ринку є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

За формою:

- господарчі суб’єкти;

- домашні господарства;

- держава;

- місцеві органи влади.

За функціями:

- емітенти;

- інвестори;

- інституційні інвестори;

- фінансові посередники;

- інститути інфраструктури ринку тощо.

2. Охарактеризуйте фінансові інструменти фінансового ринку

Фінансові інструменти — різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку.

Основні фін. інструменти:

1. Інструменти власності – безстрокові інструменти, що засвідчують пойову участь інвестора в СК емітента, тобто характ. відносини співвласності між даним інвестором та іншими учасниками АТ.

2. Інструменти позики – відображають відносини позико між емітентом та інвестором і як провило повязані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові послугу і характ. визн. терміном обігу. (облігації, векселі, сертифікати, казн. зобов`язання).

За термінами обігу фін. інструмети бувають:

1. короткострокові фін. інстументи – до 1-го року (обслуг. ринок грошей)

2. Довгострокові фін. інструмети – більше 1-го року (ринок капіталів)

3. Державне регулювання фінансового ринку

Державне регулювання фінансового ринку та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.

Основна мета державного регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо:

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;

- захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

- дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі:

o допуск цінних паперів до публічних торгів;

o розкриття інформації емітентами;

o функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно інформаційних систем);

o регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами;

o реклама на ринку цінних паперів;

o заборона маніпулювання цінами.

Таким чином, необхідно визначити, що регулювання фінансового ринку є обов'язком уряду і альтернативи в сучасних умовах державному регулюванню не існує.

Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон .