Міф у системі масової комунікації– стійке узагальнене уявлення про той чи інший факт або явище соціального життя, яке поєднує як етичні, так і естетичні установки і виникає у контексті суспільного життя певної історичної епохи.

Міфи поділяються на:

• явні та приховані;

• довготривалі та флуктуативні;

• загальнодержавні та регіональні;

• групові та особистісні.

Міфологізація – це використання міфів, як вже існуючих уявлень у масовій підсвідомості, для побудови і функціонування іміджу, а також впливу на аудиторію на підсвідомому рівні.

Більшість людей навіть не здогадується, що ЗМІ впливає на їхнє сприйняття, керує або намагається керувати людською свідомістю, а деталі та особливості цього процесу відомі доволі обмеженому колу людей. Сучасна масова комунікація виконує роль певного генератора міфів, створюючи зручні для себе сталі думки або асоціативні ряди думок, підштовхуючи читачів до необхідних висновків. Зараз особливо актуальним є питання міфологізації понять та персоналій, причетних до події Революції Гідності, бо людей, якими рухають емоції, а не розум, легше ввести в оману, бо вони найчастіше забувають про аналітичне мислення і сліпо вірять міфам ЗМІ. Масова свідомість не відчуває міф саме як міф, не замислюється про справжнє підґрунтя речей часто лише тому, що не має достатньої інформації для її визначення. Користуючись цим незнанням, ЗМІ насаджує алгоритми масового мислення, підвищуючи рівень однорідності суспільства. Навіть якщо один читач або невелика група аудиторії зрозуміють, де саме ними маніпулюють, то довести це навряд чи зможуть, бо в дію вступає «спіраль мовчання»: якщо думка багатьох кардинально різниться з вашою точкою зору, то ви на підсвідомому рівні задумуєтесь над істинністю слів опонентів, шукаючи в тому правду.

Групові міфи є одними з найбільш поширених і підтримують уявлення про близькість людей за професійними чи становими ознаками. Надаю 2 соціологічних дослідження щодо групових міфів:

1. Люди похилого віку не живуть статевим життям.

Цей міф спростовують безліч соціологічних досліджень і опитувань серед осіб похилого віку. Незважаючи на протилежну думку молоді, вчені-соціологи та медійники поширюють матеріали, що її змінюють.

https://ukrhealth.net/seks-u-tyh-komu-za-60-shho-treba-znaty/

Ґрунтовне медично-соціологічне дослідження, що спростовує міфи про статеве життя людей похилого віку.

http://expres.ua/news/2015/09/17/152132-litni-lyudy-staly-chastishe-zaymatysya-seksom-doslidzhennya

Невеликий матеріал, в якому наведені основні результати дослідження щодо частоти та якості статевого життя літніх людей, що також допомагає у боротьбі з наведеним вище міфом.

Загалом, цей міф заснований здебільшого на тому, що люди вважають, ніби пенсіонери не мають достатнього рівня здоров'я для заняття коханням, що це «соромно», що вони «занадто старі, щоб таким займатися». Сама думка про те, що умовна старенька з реклами сільської сметани може мастурбувати або оголюватися перед іншими людьми здається дивною і навіть блюзнірською — адже старість – це святе, «осінь життя», «золотий вік» і так далі. Інтимні стосунки в зрілому віці — тема, яку масова культура ігнорує або висміює: про сексуально активних літніх людей говорять або в дусі «сивина в бороду, біс у ребро», як ніби вони ведуть себе непристойно, або іронічно-зворушливо — ніби в тому, що люди старше 60 здатні любити і відчувати задоволення, є щось незвичайне і надихаюче. Природна потреба в тілесному контакті, ніжності, вияв симпатії і любові ховається за розмовами про пристойному поведінці, вікових особливостях, особливої духовності старшого віку. Це і є ейджизм, або тотальна дискримінація людини за віковою ознакою.

А між тим, згідно з дослідженням аналітичного центру International Longevity Centre UK, люди, старші 80 років, часто більше задоволені своїми інтимними стосунками, ніж у 50-79 років. Дослідники опитали близько семи тисяч людей у віці від 50 років, переважно одружені пари. "На жаль, у 2017 році, як і раніше, потрібно розвіювати міфи, пов'язані зі стосунками на пізніх стадіях життя", - каже глава аналітичного центру баронеса Саллі Грінгросс. "Ми знаємо, що багато жінок і чоловіків залишаються сексуально активними упродовж усього життя, і що інтимні стосунки на пізніх етапах відбиваються на загальному рівні здоров'я і благополуччя", - каже вона. У зв'язку з цим документ пропонує низку заходів, які, як вважають дослідники, потрібно адаптувати в клініках. Насамперед автори доповіді пропонують привчити громадськість до думки, що після 50 і навіть 70 років людина в принципі може займатися сексом. Крім того, чоловіки, старші за 50 років, дослухаючись до даного міфу, автоматично вважають, що із настанням похилого віку вони матимуть подібні проблеми із сексуальним здоров'ям. Спрацьовує психосоматика, і міф далі шириться соціумом.

У більшості голлівудських фільмів секс «тих, кому за...» фігурує виключно як привід для жартів: в касових хітах на кшталт «Готель «Меріголд». Кращий з екзотичних» всі сексуальні сцени залишаються за кадром, а в тих фільмах, де постільні сцени з немолодими людьми все-таки є, загострюють увагу глядачів на комічних труднощах, як-то радикуліту або необхідності збігати на кухню за віагрою. Є і гендерний дисбаланс: сцени з участю зрілих чоловіків і куди більш юних жінок зустрічаються часто, а навпаки – майже ніколи. Втім, зараз із цим намагаються боротися. Прикладом цьому слугує реклама унісекс-парфуму S&X (https://www.youtube.com/watch?v=MNvU-UoTAOs#action=share)

Загалом, дослідивши українські та світові медіа, можна сподіватися на те, що скоро цей міф буде спростовано для переважної більшості громадян.