2. Низькі чоловіки мають комплекс Наполеона.

Почати слід із того, що комплексу Наполеона як такого бути не може, хіба тільки назва, бо насправді «міф про зріст полководця з'явився після неправильного перекладу, насправді його зріст становив приблизно 170 см - у XVIII-XIX століттях для чоловіка це був середній зріст. Після розвінчання цього міфу Наполеон не потрапляє в ряд найбільш низьких правителів світу, так як виявляється занадто високим для цього списку.» https://tsn.ua/tsikavinki/the-times-opublikuvala-top-10-naibilshih-mifiv.html

Цей (і деякі інші) міфи про чоловіків низького росту описані у даній статті https://wz.lviv.ua/article/126955-kompleks-napoleona. У ній зазначається: «Для чоловіків низький зріст – тавро, що змушує завойовувати світ». Також автор стверджує, що «найбільше таких юнаків засмучує те, що дівчата сприймають їх, як дітей: ставляться прихильно, але потенційними кавалерами не вважають. Жінки надають перевагу високим через материнський інстинкт: у природі самки також обирають сильнішого.» А ось спростування цього твердження: виявляється, швейцарські вчені з'ясували, що представниці прекрасної статі знаходять найсексуальнішими чоловіків середнього і низького зросту (https://gazeta.ua/articles/sex/_coloviki-nizkogo-zrostu-najvitrivalishi-v-lizhku-vcheni/572712)

А ось комплексне спростування усіх найпоширеніших міфів щодо низьких чоловіків та так званого «комплексу Наполеона» (http://mykniga.com.ua/zmist/kompleks-napoleona-pravda-chi-vigadka.html)

На жаль, стереотипи про те, яким має бути чоловік, підкреслена тяга до маскулінності та міфологізація, що витікає з усього цього, дуже живучі. Зважаючи на те, що цей міф неймовірно старий, а також, що в історії дійсно були диктатори та тирани низького зросту (про високих чомусь ніхто не задумується), навряд чи цей міф буде дуже просто викорінити.

Особистісні міфи стосуються однієї конкретної особи, створюють образ чи «імідж».

1. Шевченко – «кожушний поет»

http://lib.if.ua/news/1394180028.html

Короткий огляд соціологічного дослідження, проведеного Відділом абонементу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, задля визначення ставлення сучасників до Шевченка. Загалом, респонденти підтвердили актуальність поета на сьогодні, але, загалом, підтримали усі основні міфи і стереотипи про нього.

https://www.pravda.com.ua/articles/2012/03/9/6960311/

Основна думка статті – народ має пізнати «справжнього» Шевченка, а не міфологему. Між двома міфами – Шевченко – «кожушний поет» і Шевченко – «пролетарський поет» слід віднайти справжні мотиви поета, а не керуватися нав'язаними тезами про нього.

2. Сталін – «вождь народу»

http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=606&page=1

Прес-реліз опитування, проведеного Інститутом соціології в 2016 році, серед 2020 респондентів віком від 18 років в усіх областях України, крім АРК. Дослідження дозволяє репрезентативно відтворити ставлення людей до особистості Сталіна та виявити, в яких групах міфи про нього підтримують більше, а в яких менше. Завдяки цьому дослідженню можна порівняти ставлення до Сталіна в різних соціодемографічних групах.

https://maxim-nm.livejournal.com/358997.html

Дослідження – спростування найпоширеніших міфів про Сталіна.

Стереотипи є комунікаційно організованими уявленнями, які утворюються внаслідок неточної, гнучкої категоризації соціуму засобами масової комунікації; містять когнітивний базис і настанову на сприйняття явищ, об’єднаних межами категорій.

Стереотипи поділяються за:

• філогенетичним віком (стереотипи, які мають архетипне підґрунтя; стереотипи, «історія питання» яких піддається ретроспективному оглядові; новітні стереотипи, утворені шляхом використання комунікаційних технологій);

• видом соціальної взаємодії, який вони репрезентують (авто- та гетеростереотипи);

• соціо-демографічними параметрами індивідів, які переломлюються крізь призму суспільних настроїв, очікувань, уявлень (гендерні, соціально-статусні, вікові, етнічні, соціально-рольові та інші стереотипи, що побутують у соціумі);

• актуалізованим структурним елементом стереотипно-настановного комплексу (когнітивні, афективні, мовні, поведінкові);

• морфологією (стереотипні образи (іміджі); стереотипні судження; сталі заборони, приписи; стереотипні дії й ритуали; стійкі емоційні реакції).

Автостереотипи – це думки, судження, оцінки, що відносять до цієї спільноти її представники. Ось кілька досліджень про думку українців про самих себе:

1. http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/08/150820_ukrainians_on_ukraine_and_eu_az

Згідно з дослідженням, найперший стереотип щодо України для усіх українців – це корумпованість влади. Також кожен п'ятий асоціює Україну з війною. Самих себе з точки зору інших країн українці сприймають як дешеву робочу силу.

2. https://health.unian.ua/country/652384-scho-dumayut-pro-sebe-ukrajintsi.html

Дослідження саме щодо соціо-психологічного портрету українця з точки зору нашого ж народу: «пересічний українець – розумний, освічений, працьовитий та заповзятливий, але, водночас, зарозумілий, брутальний, залежний і скупий»

Гетеростереотипи – це сукупність оціночних суджень про інші народи. Найбільше стереотипів в українців пов’язано з росіянами.

1. https://dt.ua/UKRAINE/rosiya-asociyuyetsya-u-ukrayinciv-nasampered-z-agresiyeyu-i-diktaturoyu-266595_.html

Спростування міфу про те, що переважна більшість українців вважає росіян братнім народом, а саму Росію – «старшою сестрою» України.

2. https://tsn.ua/politika/ukrayinci-viznachilisya-yak-voni-stavlyatsya-do-putina-ta-rosiyan-infografika-372143.html

Дослідження, проведене 4 роки тому, демонструє в цілому схвальне ставлення до росіян. Порівнюючи ці два дослідження, можна побачити, наскільки змінилися уявлення про росіян та Росію в цілому, та які стереотипи з'явилися внаслідок подій у нашій країні.

Стратегія послаблення стереотипів даного типу: перш за все, журналісти повинні згадати, що незважаючи на власні уподобання та соціально-політичну позицію щодо України, Росії та її громадян, насамперед вони повинні відображати події правдиво і неупереджено. Зважаючи на те, що між державами йде війна, цього нелегко досягти. Проте слід пам'ятати, що незалежно від стану між державами, люди залишаються людьми. Потрібно дотримуватися балансу: не кричати про «зраду», нібито українці повально вважають росіян своїми братами, але й не переходити на «перемогу» - цілковите відокремлення від Росії. Щодо автостереотипів треба пам'ятати лише одне: якщо дотримуватися основних принципів журналістики (точність, достовірність, чесність), то із автостереотипами не потрібно буде боротися, бо вони будуть відображати дійсність у країні. Журналісти можуть лише контролювати процес поширення міфу, тим самим запобігаючи цьому чи підтримуючи його укорінення.

Стратегія посилення стереотипів: зважаючи на вищезазначений фактор (війну), посилити стереотипізацію щодо сусідньої країни та її народу неймовірно легко. Слід лише додати оцінну лексику (слова знову, як завжди, очікувано; епітети), натиснути на патріотичні почуття, звертатися до бекграунду.