1. Сутність розграфлення та номенклатури топографічних карт різних масштабів

Система поділу карт на окремі аркуші називається розграфленням. Система позначення аркушів – номенклатурою карти.

Для карт масштабу 1:1000000 i більше прийнята міжнародна система розграфлення та номенклатури карт. За її основу беруть аркуш карти М 1:1000000, розміри якого 4^о за φ та 6^о за λ. Відповідно до цих розмірів уся територія земної кулі ділиться на 60 стовпців за довготою – по 6^о у кожній та на 22 рядки за шириною – по 4^оу кожному рядку. Кожний рядок починається від екватора на північ та південь, позначається буквами латинського алфавіту A, B, C, D, E і т.д. до V, а нумерацію стовпців виконують цифрами від 1 до 60 із заходу на схід, починаючи від меридіана з кутом λ = 180^о.

Номенклатура аркуша карти М 1:1000000 N-35 (рис.1) складається з букви, що позначає рядок, і номер стовпця 144 аркуша карти М 1:100000 (N-35-56).

Рис.1. Розграфлення і номенклатура карт М 1:1000000.

Порядок розграфлення та номенклатури карт більшого масштабу показано на рис. 2. Аркуш карти М 1:1000 000 поділяється на:

• карти М 1:500000 (N-35-Б) 4 аркуші;

• карти М 1:200000 (N-35-ХХІІ) 36 аркушів;

• карти М 1:50000 (N-35-56-Г) 576 аркушів;

• карти М 1:25000 (N-35-56-Г-в) 2304 аркуша.

Рис.2.Розграфлення та номенклатура карт великого масштабу

Номенклатура та розграфлення карт дрібного масштабу також базується на карті М 1:1000000.

Аркуш карти М 1:2000000 міжнародної проекції містить дев’ять аркушів карти М1:1000000.

Для швидкого та правильного визначення номенклатури необхідних аркушів карти видають збірні таблиці, що являють собою дрібномасштабну карту, на яку нанесені розграфлення та номенклатура цього масштабу карти.

Якщо відомі координати пункту, номенклатура аркуша карти може бути визначена розрахунковим способом.

Для карт М 1:1000000 широту ділять на чотири, частку, округляють до найближчого більшого цілого числа, яке вкаже на пояс – порядкову букву латинського алфавіту. Для визначення номера стовпця довготу ділять на шість, частку округляють до найближчого більшого цілого числа і до нього додають 30, якщо довгота східна, або віднімають частку, якщо довгота західна.

Для карт М 1:2000 000 номер поясу визначають за формулою

, (φ_пн = + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа.

За довготою рахунок стовпців виконують від 12^о λ_з за Гринвічем. Для визначення номера стовпця (їх 20) до східної довготи додають 12^о , суму ділять на 18 і результат округляють до найближчого цілого числа.

Номер поясу для карт М 1:4000 000 визначають за формулою

, (φ_пн = + φ та φ_пд = – φ).

Частку округляють до найближчого більшого цілого числа. Для визначення номера стовпця (їх 10) до східної довготи додають 12^о, суму ділять на 36, частку округляють до найближчого більшого числа

3) Особливості географічних координат на топографічних картах

Системою географічних координат називається система, у якій розміщення точки на земній поверхні визначається кутовими величинами (широтою та довготою) відносно площини екватора та початкового меридіана. 

В Україні за початковий взяли меридіан Гринвіча. Рахунок географічних координат ведеться від точки його перетину з екватором. На практиці ця система застосовується під час використання бойових засобів дальньої дії (балістичних ракет, авіації та ін.).

Географічні координати широта (В) та довгота (L) точок на земній поверхні, які визначені за результатами спостережень небесних світил, називаються астрономічними координатами, а за результатами геодезичних вимірювань на місцевості – геодезичними координатами. Під час визначення астрономічних координат точка проектується прямовисною лінією на поверхню геоїда, а під час визначення геодезичних координат – нормаллю на поверхню земного еліпсоїда. Внаслідок нерівномірного розподілу маси Землі і відхилення поверхні геоїда від поверхні земного еліпсоїда прямовисна лінія у загальному випадку не збігається з нормаллю, рис.3. 

Кут відхилення прямовисної лінії на більшій території колишнього СРСР не перевищує „3-4^’’ або лінійною мірою приблизно ± 100 м. В окремих (переважно гірських) районах відхилення прямовисної лінії досягає 40’’.

• 

• Рисунок 3 – Відхилення прямовисної лінії у точці М

• Таким чином, географічні координати – узагальнене поняття щодо астрономічних і геодезичних координат, коли відхилення прямовисної лінії не враховується.

На рис.4 показано оформлення рамок аркушів топографічних карт. Як бачимо з рисунка, у кутках рамки карти підписані довготи меридіанів і широти паралелей, які створюють сторони цієї рамки. Між внутрішньою і зовнішньою рамками нанесена шкала, яка розділена на хвилини широти (по бокових сторонах рамки) і довготи (по верхній і нижній сторонах рамки) (1´ на картах М 1 : 25 000 – 1 : 200 000 та на 5´ на картах  М 1 : 500000 – 1 : 1000 000). Кожний хвилинний відрізок на картах М 1 : 25 000 – 1 : 100 000 поділяє точками на шість частин по 10´´. У кутах рамки підписані їх геодезичні координати.

Геодезичні координати точки знаходять від ближчих до неї паралелі та меридіана, широта та довгота яких, нам відомі.

Для цього з’єднуємо прямими лініями ближчі до точки однойменні 10-секундні поділки по широті на південь від точки та по довготі на захід від неї.

Рисунок 4 – Оформлення рамки аркуша топографічної карти

(масштабу 1 : 100 000).

Потім вимірюють розміри відрізків по широті та довготі від поперечних ліній до положення точки та додають їх відповідно до широти та довготи прокреслених ліній. На рис.4 широта точки А буде 54⁰58’,6, а довгота 37⁰31’,0. Для точного визначення геодезичних координат по карті необхідно мати лінійку довжиною не менше 40 см. Точність знаходження геодезичних координат на карті масштабу 1:25 000 – 1:200 000 2´´ та 10´´ відповідно (з практики - 3-4´´).