Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2ГКЗ3_Овчиннікова Б.С._Л.Р.10_.docx
Скачиваний:
22
Добавлен:
01.04.2019
Размер:
529.59 Кб
Скачать
  1. Крутість схилу

Щільністю горизонталей можна виявити характер схилів та їхню крутість. Крутість схилів визначають на топографічній карті за допомогою шкали закладення, яку розміщують під південною рамкою поряд з лінійним масштабом.

Для визначення крутизни схилу береться лінія в роствір вимірника, а потім, користуючись графіком, знаходять відповідну йому величину кута. Крутизна схилу також характеризується кутом нахилу.

де d– закладання, тобто відстань між суміжними горизонталями в плані, м.

Найбільша крутість схилу іmax = hп / dmin

Найменша крутість схилу іmin = hп / dmax

де dmin, dmax – відповідно, найменше і найбільше закладання між суміжними горизонталями при однаковій висоті перерізу hп.

Циркулем-вимірником вимірюють відстань між суміжними горизонталями на карті (рис. б). Відповідну відстань за допомогою циркуля-вимірника переміщують уздовж основи графіка закладання (рис. 7.9,а) доти, доки верхня точка не досягне кривої.

Для визначення крутості схилів на карті слід:

1)  Виміряти за допомогою циркуля або смужки паперу відстань між двома східними горизонталями на схемі.

2)  Прикласти цей відрізок до шкали закладення.

3)  Прочитати знизу, яку крутість має схил у градусах (крутість схилу між точками а і б дорівнює 3°30', а між точками в та а — 2°).

4)  Чим меншою є відстань між горизонталями, тим схил буде крутіший.

Начало формы

  1. Абсолютна та відносна висоти

  1. Зображення гідрографічної сітки та рослинного і ґрунтового покриву на топографічній карті

Значення рослинного покриву і ґрунтів визначається їхнім впливом на прохідність місцевості, маскувальними властивостями, наявністю природних орієнтирів і можливістю заготовляння або видобутки будівельних і паливних матеріалів.

При зображенні рослинного покриву і ґрунтів на картах масштабів 1:10000—1:200 000 необхідно відобразити:

— розміщення об'єктів рослинного покриву і ґрунтів і їхній зв'язок з іншими елементами місцевості (положення, накреслення і займана площа, зв'язок з рельєфом, річковою мережею й іншими водними об'єктами);

— різні характеристики рослинного покриву і ґрунтів (середня висота, товщина і густота дерев, прохідність боліт тощо);

— ступінь прохідності місцевості, захисні і маскувальні властивості й орієнтирне значення окремих об'єктів (наявність боліт, пісків, просік, доріг і вирубок у лісах, садів у населених пунктах, обсадок доріг, чітко виражених деталей обрисів).

Приступаючи до зображення об'єктів рослинного покриву і ґрунтів, укладач повинен попередньо вивчити їхньої особливості за основними картографічними матеріалами. У разі потреби для вивчення залучаються також додаткові і довідкові матеріали. У ході вивчення виявляється, наскільки зображення рослинності і ґрунтів на картографічних матеріалах задовольняє вищевказаним вимогам.

Добір, узагальнення і зображення об'єктів рослинного покриву і ґрунтів

Добір об'єктів відбувається з метою виділення найважливіших з них і правильної передачі співвідношень площ різних видів рослинного покриву і ґрунтів.

Мал. 1. Добір об'єктів рослинного покриву і ґрунтів: а) вихідне зображення в масштабі 1:50000, б) зображення в масштабі 1:200 000.

Добір здійснюється відповідно до вказівок настанов (інструкцій) по складанню карт і редакційних планів. У залежності від призначення і масштабу карти, що складається, географічних особливостей району, що картографується, виду і характеру об'єктів установлюється, об'єкти яких мінімальних розмірів повинні бути показані на карті; наприклад, на картах масштабів 1:10000—1:100000 ділянки лісу площею менш 10 кв. мм у масштабі карти наносять з добором, зберігаючи лише мають орієнтирне значення.

Добір відбувається послідовно від головного до другорядного. Наприклад, на карту лісостепового району спочатку наносять ділянки лісу, потім рідколісся, штучних насаджень, кущів, боліт, пісків тощо На карті малообжитих і пустельних районів рослинність і ґрунти показуються якнайдетальніше.

На мал. 1 а) і б) наведено приклад добору об'єктів рослинного покриву і ґрунтів.

Мал. 1 а) дає вихідне зображення в масштабі 1:50000. Цифрами на цьому малюнку позначені об'єкти, виключені на мал. 1 б при доборі:1— рідколісся, 2—кущі, 3 — лука; 4 — болото. На мал. 1б) показане зображення тієї ж місцевості в масштабі 1:200 000.

Узагальнення зображення контурів (зовнішніх обрисів) рослинного покриву і ґрунтів відбувається з метою правильної і наочної передачі обрисів різних видів рослинного покриву і ґрунтів, що досягається шляхом збереження і чіткого показу характерних поворотних точок контурів.

Узагальнення зображення контурів рослинного покриву і ґрунтів містить у собі:

— вибір і нанесення головних (основних) поворотних точок контурів;

— нанесення пунктиром контурів з виключенням їхніх дрібних деталей, показаних на картографічному матеріалі.

При подальшому зображенні відібраних і узагальнених об'єктів рослинного покриву і ґрунтів виробляються:

— фарбування площ лісів світло-фіолетовою фарбою;

— розміщення умовних позначок порід і характеристик лісу, глибини боліт тощо;

— заповнення умовними значками контурів садів, лук, боліт тощо.

Головні (найбільш характерні) поворотні точки контурів мають велике орієнтирне значення, тому вони наносяться з граничною графічною точністю. Від старанності нанесення цих точок залежить збереження подоби обрисів зображуваних об'єктів (мал. 2 а, б, в).

Мал. 2 а) показує зображення контуру лісу на картографічному матеріалі масштабу 1:50 000. На мал. 2 б), в дані відповідно неправильне і правильне зображення на складальних оригіналах масштабу 1:100000. Стрілками на мал. 2 б) показані помилки нанесення поворотних точок.

При кресленні пунктиром ліній контуру між головними поворотними точками потрібно прагнути того, щоб точки були круглими, однакового розміру і не стикалися з умовними знаками інших об'єктів і підписами. Якщо межами об'єктів служать віхи, дороги, канави й інші природні і штучні рубежі або якщо межі об'єктів проходять поруч з ними (не більш 0,3 мм у масштабі карти), то пунктир у цих випадках заміняється умовним знаком зазначених предметів. Не виражаються в масштабі карти ділянки і вузькі смуги лісу, що мають орієнтирне значення, зображуються спеціальними умовними знаками.

Мал. 2 Узагальнення зображення контуру лісу а) вихідне зображення у масштабі 1:50000, б) неправильне і в) правильне зображення

У масштабі 1:100000.

Умовні позначки порід і характеристика лісу (середні висота, товщина і густота дерев), глибина боліт та інше на великих площах показуються стільки разів, скільки це необхідно, для легкої читаності карти і досить докладної характеристики об'єктів. Ці позначення не повинні закривати умовних знаків інших об'єктів і підписів.

Заповнення контурів садів, лук, плантацій, боліт тощо умовними значками виконується відповідно до затверджених зразків. Однак в окремих випадках від них доводиться трохи відступати. Наприклад, при зображенні великих площ садів, лук тощо відповідні умовні значки розставляються рідше, ніж у затверджених зразках у 1,5, 2 і 3 рази (у залежності від розмірів площ); навпаки, при зображенні дрібних площ ці значки ставлять частіше, а розміри їхній зменшують на 0,1—0,2 мм.

Сполучення умовних знаків садів, лук, купин тощо повинні відображати дійсні співвідношення їх на місцевості. При зображенні переходу лісу в рідколісся значки рідкого лісу варто розміщати так, щоб вони відображали дійсну границю лісу.

При зображенні боліт кінці штрихів умовного знака повинні підводитися до контуру болота на 0,2 мм для того, щоб підкреслити його конфігурацію.