- •3.Які проблеми розглядає курс “Ек. Праці і ств”?
- •6.Кого відносять до категорії економічного активного, економічно неактивного населення?
- •8. Якими показниками характеризується демостан населення?
- •9. Що ви розумієте під категорією “робоча сила”, “населення’,” людський капітал”, “трудовий потенціал” ?
- •20. Які моделі ринку праці ви знаєте?
- •26. Основною причиною виникнення безробіття згідно кейнсіанської теорії є …
- •43. Що таке соціальний захист, соціальна допомога, соціальна підтримка?
- •46. Що таке соціальні гарантії і яким вимогам вони повинні відповідати?
- •51.Залежно від тривалості і режиму зайнятості виділяють такі її форми:
- •52. На яких принципах базується державна політика в Україні.
- •55. Фонд сприянню зайнятості та захисту від безробіття формується за рахунок:
- •61. Що таке трудовий конфлікт та форми його розв’язання?
- •62.Які функції виконує держава в системі соціального партнерства?
- •63. Формами та методи громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин
- •64. Що таке кооперування та спеціалізація праці?
- •69. Як визначається коефіцієнт кооперування?
- •72.Вихідним етапом впровадження наукової організації праці (ноп) є…
- •74.Коефіцієнт кооперування виробництва на бурових підприємствах обчислюється за формулою: .
- •105.Норма часу на виготовлення партії виробів обчислюється за формулою:
- •106.За сферою виникнення і дії факторів зростання продуктивності праці поділяються на:
- •118. Які групи факторів росту продуктивності праці ви знаєте і що до них відноситься?
- •119. Які показники відносяться до системи трудових показників?
- •151.Що таке вибіркове спостереження?
- •160. Причини виникнення міжнародної трудової міграції:
- •164. Завдання роботодавців у зарубіжних країнах:
- •165. Програми зайнятості поділяють на:
- •166.Які причини розвитку виробничої демократії Ви знаєте?
61. Що таке трудовий конфлікт та форми його розв’язання?
Трудовий конфлікт — це конфлікт у сфері трудових відносин із приводу засобів працезабезпечення, рівня заробітної плати, використання професійного й інтелектуального потенціалу, різних елементів та чинників трудового процесу (організації, змісту, умов праці й т.ін.), рівня цін на різні блага, реального доступу до цих благ й інших ресурсів, викликаний протилежністю інтересів.
Загалом існуючі способи вирішення конфліктних ситуацій розподіляються на дві категорії: структурні та міжособові. До арсеналу структурних методів належать:
• роз'яснення вимог до змісту роботи (делегування окремим особам чи структурним підрозділам чітко окреслених повноважень для виконання покладених функцій і ознайомлення з відповідальністю за їх виконання, оперативне доведення максимуму наявної корисної інформації з цього питання);
• принцип використання ієрархії (звернення до керівника) при вирішенні конфліктних ситуацій. Ієрархія визначає порядок взаємодії та підпорядкованість, регулює інформаційні потоки і вказує на те, яка особа відповідальна за ухвалення конкретного управлінського рішення
• підпорядкування цілей підрозділів загальноорганізаційним цілям. Загальна мета організації, якій підпорядковується решта цілей підрозділів, змушує всі ланки, формальні та неформальні групи і окремих осіб сприяти її досягненню
• вплив на поведінку через систему винагород.
Міжособові способи вирішення конфліктів зводяться до п'яти варіантів типу поведінки, що їх має обрати конкретна людина при появі перших симптомів конфліктної ситуації - загострення досі прихованих суперечностей чи втручанні сторонніх сил, які зміщують акценти у розстановці сил. Це, зокрема:
1. ухилення - мається на увазі, що людина (група людей, підприємство, складова соціуму), передбачаючи наперед загострення ситуації прагне уникати дій, які провокують інцидент. Така роль пасивного спостерігача притаманна особам, які не зацікавлені у змінах, прагнуть уникнути загострення суперечностей;
2. згладжування - тип поведінки, який має багато спільного з попереднім. При цьому не помічаються ознаки майбутнього конфлікту, йде активна профілактика його вияву, ліквідовуються чи завуальовуються суперечності сторін;
3. примус - контроль над ситуацією і регулювання її розвитку. При небажаному напрямі розвитку конфлікту, особа, яка наділена владою і повноваженнями втручається і силовими методами впливає на ситуацію, спрямовує конфлікт у бажане русло;
4. компроміс - тимчасове чи нейтральне вирішення проблеми, що умовно задовільняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Суперники (опоненти) йдуть на взаємні уступки, частково приймають точку зору іншої сторони або ж відкладають вирішення питання на майбутнє, залишаючи його відкритим;
5. вирішення конфлікту - найбільш бажаний і радикальний шлях розвитку ситуації. Сторони детально ознайомлюються з аргументацією як "за", так і "проти", йдуть на взаємні уступки, вузлові питання вирішують колективним ухваленням рішень.