ТЕМА 9
РИНОК ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ
1. Ринок праці: структура і ціна праці
2. Ринок невідтворних ресурсів.
3. Ринок інвестиційних ресурсів.
4. Фінансовий ринок.
1 РИНОК ПРАЦІ: ЙОГО СУЧАСНА СТРУКТУРА І ЦІНА ТОВАРУ
Ринок праці - особлива сфера ринкових відносин, де здійснюються операції з купівлі-продажу робочої сили.
Центр тяжіння в трудовому процесі зараз переміщається з фізичної витрати життєвих сил людини на розумові. Інтелектуалізація праці виражається загалом у високому рівні технічної культури персоналу, розумінні кожним працівником свого місця в процесі виготовлення продукції, умінні точно дотримувати правила технології і забезпечувати високі кінцеві господарські результати. Високий динамізм технологічних нововведень викликав необхідність створення на підприємствах і в суспільному масштабі системи безперервної освіти кадрів. Кожному працівникові ставиться в обов'язок регулярно поповнювати і оновлювати свої професійні знання, проходячи навчання у вузах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації.
Тенденції ринку праці в Україні:
1)Інтенсивний перерозподіл працівників з промисловості і сільського господарства в інформаційну сферу і в сферу обслуговування;
2) включення до складу трудових ресурсів працівників з вищим рівнем освіти, чим у тих, хто виходять з працездатного віку;
підвищення частки допоміжної розумової праці;
збільшення попиту на кваліфіковану робочу силу;
уповільнення темпу зниження частки мало- і некваліфікованих працівників із-за скорочення масштабів технічного переозброєння;
інерція системи освіти, яка готує кадри в основному по старій схемі.
Госполітика в області зайнятості направлена на:
забезпечення всім громадянам рівних можливостей в реалізації права на працю і вільний вибір форми зайнятості;
підтримку трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвитку їх здібностей до продуктивної праці шляхом координації діяльності в області зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики;
дотримання принципу добровільності праці, вільного вибору виду зайнятості шляхом заохочення працедавців, що створюють нові робочі місця;
забезпечення соціального захисту населення в області зайнятості на основі координації діяльності держорганів, профспілок, підприємців в розробці і реалізації заходів по забезпеченню зайнятості населення;
міжнародна співпраця у вирішенні проблем зайнятості населення.
Проте важливо відзначити наступну обставину. Робоча сила - це дійсно незвичайний - живий товар. На відміну від звичайних корисних речей величина вартості робочої сили має дві кількісні межі. Нижча - фізіологічна - межа дорівнює вартості життєвих благ і послуг, які достатні для відновлення працездатності людини з найнижчим рівнем кваліфікації. Верхня межа включає вартість комплексу соціальних і культурних благ і послуг, які потрібні для відтворення висококваліфікованої робочої сили. Такий комплекс історично змінюється залежно від ступеня розвитку економіки і цивілізації в кожній країні. Зараз в найбільш розвинених державах він може включати, скажімо, багатокімнатну квартиру для сім'ї або заміський котедж, особисті автомашини, сучасні засоби електронної інформації, спортивний інвентар, хорошу бібліотеку тощо.
Для визначення найменшої зарплати державні органи розраховують так званий прожитковий мінімум (або межу бідності). Зрозуміло, що мінімальний заробіток - це лише стартовий рівень, від якого починає наростати оплата складнішої праці.
Величину винагороди за працю визначають ряд конкретних соціально-економічних чинників:
1. Величина вартості життєвих засобів, що витрачаються на відтворення робочої сили.
2. Рівень кваліфікації працівників (позначається розмір інвестицій в “людський капітал”).
3. Рівень продуктивності праці.
4. Національні відмінності в ступені розвиненості економічних і соціальних умов життя в різних країнах.
Ринкові чинники.
Попит і пропозиція на ринку праці.
Конкуренція або монополія на ринку праці.
Рис. 1. Криві попиту і пропозиції праці
Ефективність оплати праці залежить від багатьох чинників:
1) рівень оплати праці;
2) купівельна спроможність грошових одиниць;
3) правильність встановлення кількості і якості праці;
4) співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу;
5) ступінь відповідності систем і форм зарплати, специфіки організації виробництва.
В умовах ринкової економіки організація заробітної плати повинна базуватися на таких принципах:
1) самостійність підприємства в організації заробітної плати, у встановленні форм, систем і розміру оплати праці працівників;
2) державна регламентація мінімальної зарплати;
3) диференціація зарплати залежно від умов праці і району мешкання;
4) матеріальна зацікавленість працівників у високих кінцевих результатах праці;
5) узгодження загальних умов оплати праці з профспілками;
комунікація, співпраця і згода між працівниками і адміністрацією з приводу загальних принципів;
обгрунтована система оцінки робіт і визначення обсягу;
обгрунтовані критерії зміни і оцінки; нормативи, контроль за ними, періодичний перегляд; чіткий зв'язок між заохоченням і результатами; обов'язковий облік якості.