7. Розрізніть поняття вождь вожак і лідер

ВОЖДЬ - тип властних отношений, основанний на личной преданности персоне, обла-дающей верховной властью.

Вожак - это тот, кто аккумулировал сиюминутные интересы, запроси определенного социального строя, чаще - толпы, и не смог пойти дальше, глубже этих поверхностных запросов.

Вожак - это тот, кто не в состоянии оторваться, превзойти саме низшие слои общественного сознания. Если « номенклатурщик « - это

послушный рупор « верхов«, то вожак не менее послушный рупор «низов«. Потакание же « низам « не менее разрушительно пресмыкания перед «верхами«. Это ведет к Охлократии - власти толпы.

ЦЕЛЬ - блгосостояние и свободное развитие народа, а средства - это

демократизация и рынок. Но сейчас эти средства рассматриваются в

8. Політичне лідерство та його фі-ї.

Тема 9.

1. Політична свідомість..

Політична свідомість — це поняття, яке включає в себе політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу,

Політична свідомість завжди конкретно історична, вона відбиває інтереси конкретних людей в конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку.

Компоненти політичної свідомості:

- політичні знання та сформовані на їхній основі типові політичні уявлення

функціонують на двох рівнях: буденному та теоретичному. Буденна політична свідомість — це сукупність ідей, уявлень та знань, які виникають з буденної практики того чи іншого класу. Буденна політична свідомість характеризується чітко вираженими соціально-психологічними рисами: соціальними почуттями, настроями, емоціями, імпульсивністю, гостротою сприйняття політич­них процесів, подій та рішень.

Більш високим рівнем політичної свідомості можна вважати політико-теоретичну свідомість. Вона являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, знань та вчень, що виникають на основі наукового дослідження політичних відносин.

2. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.

Термін «лібералізм» (лат. лібераліз – вільний) почали активно вживати у першій половині XIX ст., тоді ж виникли перші політичні партії лібералів. Але ідеологія лібералізму сягає своїм корінням у XVII—XVIII ст. У її творення значний внесок зробили такі видатні мислителі, як ДЛокк, Ш.Монтеск'є, І.Кант та ін.

Ліберали обгрунтували буржуазні права й свободи, передовсім свободу особи, промислової конкуренції, недоторканості приватної власності. Лібералізм — це індивідуалістська система поглядів, перевага в ній надається потребам і правам окремої людини. Але індивідуалізм цей не набуває абсолютного характеру. Основні риси лібералізму:

Економіка:

- свобода праці та вир-ва

- вільний вибір форм ек життя

- свобода ринку та конкуренції

- недоторканість прив власності

Культура:

- надання людському розуму повної свободи

- без обмежень для розвитку науки

- свобода совісті, свободі слова...

Політика

- правова держава

- розвиток місцевого самоуправління

- політ права і свободи всім

- засудження революції, заохочення еволюції

- держава виконує роль нічного сторожу

Найбільшого розквіту лібералізм досяг в Великобританії та США.

Поте системна криза капіталізму 30-х років, криза соціальних відносин та за ними й політична криза призвели до необхідності перегляду політики лібералізму та появи неолібералізму.

Соціальному лібералізму або неолібералізму, що прийшов на зміну класичному варіанту, були вже притаманні ідеї посилення ролі державних органів у суспільному житті, створення «держави загального добробуту». Така держава мусила була запобігати соціальним конфліктам, допомагати найбільш знедоленим верствам суспільства, активно втручатись в економічне життя через податки, бюджет, планування.

У сфері економічної політики прихильники неолібералізму обстоювали необхідність збереження змішаної економіки, рівноправності різних форм власності, життєздатність яких мав визначити ринок.

Яскравим прикладом неолібералізму була політика Рузвельта з 1932 по 1941 рр.

3. Консерватизм та неоконсерватизм як політичні доктрини.

Це одна з найбільш популярних доктрин. Слово консерватизм походить від латинського слова зберігати, охороняти. Загалом концепція косерватизма походить від Платона, Ніцше,

Макіавеллі, Арістотеля. Але виник він як реакція на французьку революцію.

Переконання: за монархію, середньовічну гармонію... Поступово реформувався від зброї феодалів на зброю буржуазії...

- проти безмежного панування ринку

- проти надмірного зростання техніки

- відкидали саму можливість встановлення рівності людей у сус-ві

- вороже ставлення до революцій

- беззаперечне визнання авторитету влди

- проста людина не здатна управляти

- проти будь-якого прояву демократизму

Великі зміни у середині ХХ ст.

- неоконсервативна революція

- хвилювання про екологічний стан

- проти засилля бюрократизму

Поява неоконсерватизму. Він виражає інтереси середнього класу.

Основні риси:

Економіка

- заміна ліберальної моделі розвитку монетариською

- стимулювання ринкових відносин

- стимулювання приватного підприємництва

- стимул. дрібного та середнього бізнесу

- збільшення ролі персоналу в бізнесі

Соціальний аспект:

- ек реалізм та жорстка економія

- скорочення соціальних програм

- відкидання будь-якої зрівнялівки

Політика

- посилення елітарних тенденцій, професіоналізм

- антибюрократичні ідей (скорочення адм апарату)

- пошуки підходів для створення більш гнучких структур влади

- зміцнення законності та порядку в сус-ві