18. Технічні рідини.

Технічні рідини застосовуються у таких функціональних сис­темах автомобілів, як охолоджувальна, гальмівна тощо. Охолоджувальні рідини. Охолоджувальні рідини призначені для застосування в теплообмінних агрегатах ДВЗ і є рідинами з низькою температурою замерзання. Донедавна охолоджувальні рідини (ОР) виготовляли на основі етиленгліколю, які є дуже токсичними речовинами. ОР не повинні містити силікатів, боратів, амінів, нітритів або нітратів. ОР мають назву "тосол" або "антифриз" що, по суті, одне й те саме, проте за традицією ОР блакитного кольору називають тосо-лом, а інші - антифризами.До показників якості ОР, які регламентуються належать: 1)температури кристалізації і кипіння, густина (свідчать про здатність не замерзати взимку, працювати в умовах підви­ щеного тиску і відводити тепло) 2) показник активності іонів водню (рН) (дає змогу встанови­ ти ступінь сумісніості ОР з металами, тобто свідчить про корозійну здатність рідини і стабільність експлуатаційних властивостей).Гальмівні рідини. Гальмівними рідинами (ГР) називають ро­бочі рідини різних гідравлічних систем, зокрема гідроприводу галь­мівної системи і в систеїмі зчеплення автомобіля. ГР призначені переважно для передачі ешергії від головного циліндра до робочих, колісних циліндрів. Важливим показником якості ГР є температура кипіння, ос­кільки кінетична енергія автомобіля, що рухається, переходить у теплову, величина якої може досягати 150°С Перепад температур сприяє поглинанню воло:ги з повітря, внаслідок чого температура кипіння ГР знижується, і при цьому виникає небезпека закипання рідини під час гальмування.

19. Безпека електропобутових товарів.З точки зору електричної безпеки найважливішою вимогою є іахист від ураження електричним струмом. Електрична безпека полягає в тому, що діелектричні матеріали, які застосовуються в приладах, мають надійно ізолювати струмопровідні частини; струм митоку не повинен перевищувати встановленого значення, а кон­струкція приладів має передбачати захист від випадкового дотику до елементів, які перебувають під напругою.Якість ізоляції визначається її опором і напругою, які вона вит­римує без пошкоджень. Особливо важливі ці показники після про­ведення випробувань на вплив вологи. У приладів класу 0 захист від ураження електричним струмом за­безпечується основною (робочою) ізоляцією, тобто відсутні будь-які елементи, які необхідні для з'єднання доступних струмопровідних час­тин приладів, якщо такі є, із захисним проводом стаціонарної проводки. Прилади класу 01 мають скрізь основну ізоляцію і затискачі для заземлення, але обладнані кабелем або шнуром живлення без проводу для заземлення і штепсельною вилкою без контакту для заземлення, яка не може бути ввімкнута у розетку з контактом для заземлення. У приладах І класу захист від ураження електричним струмом за­безпечується основною ізоляцією і додатковими заходами безпеки,; наявності яких доступні до дотику струмопровідні частини, що з'єднаї із захисним проводом заземлення стаціонарної проводки. У приладах II класу захист від ураження електричним струмом забезпечується також основною ізоляцією і додатковими засобами безпеки - подвійною або підсиленою ізоляцією. До того ж у прила­дах відсутнє будь-яке з'єднання із захисним заземленням а умови встановлення виключають додаткові заходи безпеки. Прилади та­кого класу можуть мати різну конструкцію. Найбезпечніші щодо цього прилади III класу. Це прилади, в яких захист від ураження електричним струмом забезпечується живленням від безпечної наднизької напруги. Такі прилади не ма­ють окремих вузлів або електричних ланцюгів, що працюють від підвищеної напруги.

20. Вимоги до конструкції приладів та їх внутрішньої проводки Електропобутові прилади повинні мати відповідний захист від вологи, а на електричну ізоляцію не повинна впливати конденсована волога з повітря внаслідок її осідання на холодних частинах приладу або рідина, яка може витікати Із посудин, шлангів, з'єднань і т.п., які є складовими частинами приладів. Ізоляція приладів не повинна бути пошкодженою, якщо порушується цілісність шланга або герметичного з'єднання. Крім того, внутрішні проводки, обмотки, колектори двигуна, контактні кільця і т.п., а також ізоляція в цілому, не повинні підлягати шкідливому впливу мастил або подібних речовин, якщо це не передбачено конструкцією. Прилади повинні працювати у всіх положеннях, які тільки можливі в умовах нормальної експлуатації. Зокрема, їх конструкція повинна перешкоджати проникненню всередину різних речей зі столу або підлоги, які можуть спричинити небезпеку. Прилади, частини яких мають підвищену температуру, повинні мати таку конструкцію, за якої виключається можливість дотику руки під час їх утримання в цій руці. Клементи, призначенням яких є зберігання укладених шпурів або кабелів, не повинні мати шорстких або гострих поверхонь. Котушки для ікшотування шнура не повинні спричиняти надмірного тертя або пошкодження гнучкого шнура, пошкодження (розрив) жил проводів, надмірного зносу рухомих і нерухомих контактів. Вимоги безпеки відносно внутрішньої проводки взагалі можна охарактеризувати наступним. Внутрішня проводка і проводи приладів повинні бути надійно захищені від випадкового пошкодження. Якщо під час ремонту приладу необхідне втручання, яке пов'язане зі зміною нучлів або окремих елементів, то проводи, що з'єднують різні частини приладу, не повинні піддаватися надмірним напругам. Ізоляційні матеріали проводів не повинні мати контакт з гострими гранями інших елементів, а проводи, жовто-зеленого кольору, з'єднуватись з будь-якими затискачами, крім затискачів для заземлення. Заборонено для внутрішньої проводки використовувати алюмінієві проводи.

21. Діалектричні матеріали. Електроізоляційні матеріали, або діелектрики, - речовини, які ізолюють струмопровідні частини електричного обладнання. На відміну від провідникових матеріалів діелектрики мають значно більший електричний опір. Характерна властивість діелектриків - можливість утворювання в них сильного електричного поля і накопичення електричної енергії. Ця властивість широко використовується у виробництві конденсаторів та Інших елементів і пристроїв. За агрегатним станом діелектрики поділяють на газоподібні, рідинні і тверді. Найбільш поширені останні види матеріалів. За хімічним складом діелектрики поділяють на органічні та неорганічні. Органічні діелектрики у своєму складі містять основний матеріал - вуглець (С). В неорганічних діелектриках вуглець відсутній. За способом отримання діелектрики можуть бути природні та синтетичні. Остання група налічує широкий асортимент матеріалів; внаслідок органічного синтезу можуть бути створені діелектричні матеріали із заданими властивостями з необхідними електричними і фізико-хімічними параметрами. За будовою молекул діелектрики можуть бути нейтральними і полярними. Асортимент діелектричних матеріалів охоплює:газоподібних (повітря, азот, елегаз, електровід'ємні гази - суміші газів, до складу яких входять атоми Р, Вг, СІ); рідких та напіврідких - мінеральні масла, касторова олія, совол (пентахлор дифеніл), кремнійорганічна рідина, вазелін конденсаторний; твердих діелектриків. Тверді діелектрики - найпоширеніша група, яка охоплює такі матеріали та вироби з них: діелектричні матеріали на основі високомолекулярних спо­лук (природних і синтетичних); діелектричні матеріали, які після застосування стають твер­дими (воскоподібні, компаунди); електротехнічні пластмаси; електроізоляційні папір і картон; шаруваті матеріали, електроізоляційні лаки та емалі; електроізоляційні лакотканини, плівки; електроізоляційні слюди і матеріали на їх основі; електрокерамічні матеріали.