128. Внут­рішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

За формою проведення фін контроль поділяється на зовнішній (обов’язковий) та внутрішній (ініціативний).

Внутрішній контроль: засоби внутр..контролю встановлюються в системі обліку, але застосовуються не бухгалтерськими підрозділами. Засоби внутрішнього контролю захищаються державні фонди і забезпечують точність кінцевих звітів. Вони дозволяють керівникам і внутр. аудиторам приймати рішення, користуючись достовірними і точними фіскальними даними. В укр.. за встановл. засобів внутр.контр. має відповідати Рахункова палата. На Заході також існує внутрішній аудиторський відділ, який здійснює незалежну оцінку самої системи внутрішнього контролю.

Зовнішній контроль (аудит):проводиться з метою встановлення відповідності фінансової діяльності законодавству, відбувається з використанням аудиторських стандартів. Фактично, найбільша частина аудитор.діяльності проводиться до здійснення видатків для забезпечення законності та достатності видатків за призначенням.

Фінансовий конторь здійснюють: державне казначейство, яке організовує, здійснює і контролює виконання Державного бюджету; Державна податкова адміністрація, завданням якої є додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюд­жет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків; Державної контрольно-ревізійної служби, яка здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; Рахункова палата, яка контролює центральні органи управління державою.

129. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.

Фінансовий контроль — це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів державної влади і недержавних організацій на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу, використання коштів централізованого і децентралізованого грошових фондів з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб’єктів фінансових відносин.

Управління місцевими фінансовими органами здійснюється за принципом подвійного підпорядкування. Фінансовий орган підпорядковується «по вертикалі» вищому фіноргану, і «по горизонталі» — голові державної адміністрації (міському голові). Основні завдання місцевих органів влади в галузі фінансів спрямовані на складання та виконання місцевих бюджетів, забезпечення контролю за цільовим, раціональним, економічним і ефек­тивним використанням бюджетних коштів, створення належ­них фінансових умов для виконання функцій місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, їхніми виконавчими органами, а також підприємствами, організаціями та установами місцевого підпорядкування.

Контроль за виконанням місцевого бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад здійснює відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради, які самостійно визначають організаційні форми здійснення такого контролю.

Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходження доходів відповідного бюд­жету та правильністю використання підприємствами, устано­вами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань, здійснюють нагляд за виконанням бюд­жету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, разі, якщо бюджетні субвенції, виділені бюджету нижчого територіального рівня, не витрачено у встановлений строк або вони витрачаються не за цільо­вим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.