4. Закон вартості, його сутність та функції

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товар­ного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що вироб­ництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Функції закону вартості

Регулювальна роль закону вартості виявляється в тому, що відбувається роз­поділ робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва. Якщо того або іншо­го товару виробляється недостатньо, то попит на нього пере­більшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, де прибутки нижчі, отже, виробництво цього товару зростає.

Навпаки, коли виробництво товару перевищує попит на нього, то ціна, а разом з нею і прибутки, знижуються. Внаслідок цього виробничі ресурси переливаються в ті галузі, де прибутки вищі.

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розо­рення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна до­сягти за умови змен­шення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліп­шення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загаль­ний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспіль­ства.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. Окремі товаровироб­ники не реалізують товари на ринку внаслідок надмірних витрат вироб­ництва та інших факторів, вони банкрутують, інші отримують додаткові доходи і ще більше збагачують­ся. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звіль­няється від економічно неефективних господарств.

5. Виникнення і сутність грошей, їх функції

Гроші мають тисячолітню історію. Це складний і най­важливіший елемент ринкової економіки.

На початкових сходинках розвитку товарного господарства, коли одна община час від часу обмінювала свій продукт праці на продукт праці ін­шої общини, роль еквівалента виконували різні товари. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору був бартер.

Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї по­слуги на іншу.

Розвиток обміну відбувається шляхом зміни форм вартості.

Форми вартості грошей:

1. Проста або випадкова форма вартості – це виражена вартість товару в іншому товарі-еквіваленті. Наприклад: 1 вівця → 3 кг. риби.

2. Повна або розгорнута форма вартості – відбувається за умов, коли кож­ний товар можна обміняти на декілька інших товарів – еквівалентів.

3. Загальна форма вартості – коли з'явився товар-еквівалент, який можна було обміняти на будь-який інший товар.

Загальний еквівалент – товар, за яким закріплювалась властивість безпосереднього обміну на ін­ший товар.

У різних народів товара­ми, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні ракови­ни, залізо, мідь, бронза та ін.

4. Грошова форма вартості – коли роль товарів еквівалентів закріпилася за різними металами (оловом, свинцем), а згодом за золотом.

Існують дві основні концепції, походження грошей: раціоналістична та еволюційна (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Основні концепції виникнення грошей

Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. З неї випливає, що гроші виникли як ре­зультат раціональної угоди між людьми, націленої на покращення умов об­міну через необхідність виділення спеціального інструменту. Ця концепція вперше з’явилась в роботі Аристотеля. Її прихильники – П. Самуельсон, Дж.К. Гелбрейт.

Еволюційна концепція вперше була сформульована за­сновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товар­ного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального ек­вівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Класична економічна теорія виділяє п’ять функцій грошей (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Функції грошей

1. Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

2. У функції засобу обігу – гроші виконують роль посеред­ника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Процес товарного обміну з участю грошей виражається фор­мулою:

Т – Г – Т

Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і па­перових грошей.

3. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які ви­ходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагрома­джуються і перетворюються на скарб. Оскільки вони довго не втрачають своїх властивостей, їх зберігають з метою придбання товарів чи послуг у майбутньому. Однак нагромадження грошей може призвести до знецінення грошей вна­слідок росту цін. Коли вибирають, у якій формі робити заощадження, врахо­вують ліквідність.

Ліквідність – ступінь легкості, з якою якесь майно може бути перетворе­не на готівку або здатність грошей обмінюватись на товари й послуги.

4. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні гро­шима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов’язань (заробітна плата, сплата по­датків, орендна і квартирна плата тощо).

5. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні гро­шима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.