27 Роздільний облік доходів і видатків загального і спеціального фонду

28 Облік зобов’язань

У бюджетних установах специфічними об'єктами обліку є зобов'язання та фінансові зобов'язання. зобов'язання — це відповідальність розпорядника коштів бюджету як споживача товарів, робіт, послуг, що виникає з договорів (угод, замовлень), згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцеві за умов реалізації цих договорів. Фінансові зобов'язання— це зобов'язання розпорядника коштів бюджету сплатити кошти за надані товари (послуги) чи інші ідентичні операції, що виникають як наслідок виконання договорів (угод, замовлень) або відповідно до первинних фінансових документів, тобто кредиторська заборгованість і/або попередня та авансова оплата. Облік зобов'язань є, по суті, методом попереднього й поточного контролю за виконанням кошторису та ведеться розпорядниками коштів і органами Державного казначейства. Бюджетні установи ведуть облік зобов'язань у книзі обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань. Вона відкривається на рік на підставі затвердженого кошторису доходів і видатків установи згідно з КЕКВ. Для кожного коду функціональної класифікації відводяться окремі сторінки. Книга ведеться окремо за загальним і спеціальним фондом. Фінансові зобов'язання обліковуються розпорядниками коштів бюджету як кредиторська заборгованість чи реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку як попередня й авансова оплата, тобто ведеться аналітичний облік кредиторсько-дебіторської заборгованості. З метою реєстрації зобов'язань в органах Державного казначейства, які виникають у процесі виконання кошторису доходів і видатків, розпорядники коштів складають на паперових (електронних) носіях Реєстр зобов'язань розпорядників коштів бюджету і Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників коштів бюджету. Органи Державного казначейства звіряють подані розпорядником реєстри зобов'язань та підтверджувальні документи на предмет відповідності даних, включених до реєстрів, та перевіряють наявність залишків невикористаних асигнувань за відповідними кодами функціональної та економічної класифікації видатків.

29 Облік капітальних видатків

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Видатки поділяються на поточні та капітальні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Капітальні видатки включають в себе придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти. Тобто під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання необоротних активів (у т.ч. землі, нематеріальних активів), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання ними подібних активів, компенсації витрат, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів, виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт будівель та виконання супровідних робіт, видатки по найому транспорту для буд робіт і капітального ремонту будівель. А зокрема: придбання основного капіталу (2100).сюди відносяться витрати на придбання або створення власними силами основних засобів та ІНМА – придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво 2120 (будівництво (придбання0 житла – 2121, будівництво (придбання) адміністративних об’єктів – 2122, інше будівництво (придбання) – 2123). Видатки на кап ремонт 2130 здійснюються на підставі договорів т складених кошторисів на кап ремонт (кап ремонт житлового фонду – 2131, кап ремонт адміністративних об’єктів – 2132, кап ремонт ін об’єктів – 2133). До кекс 2140 реконструкція та реставрація відносяться реконструкція житлового фонду (2141), реконструкція адміністративних об’єктів (2142), реконструкція ін об’єктів (2143), реставрація пам’яток культури, історії, архітектури (2144). До капітальних видатків відносяться також створення державних запасів і резервів (2200). Сюди включаються витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних та надзвичайних запасів, запасів зерна та інших товарів, що мають особливе значення для країни, зокрема державні фонди дорогоцінних металів та каміння, а також державний матеріальний резерв. До капітальних видатків відносять також придбання землі та нематеріальних активів та капітальні трансферти.