103. Охарактеризуйте будову та функціонування тактильної системи

Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.

У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єднувально-тканинний (власне шкіра — дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, що розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якої виникає рецепторний потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс, що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи, у її вищий відділ - кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж у інших органів чуття. Це забезпечує шкірному аналізатору високу чутливість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими ж, як і для інших аналізаторів.

Шкіра виконує ще низку важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячного проміння, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтримці постійної температури тіла, тобто в процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і потовими залозами. Обмінна функція шкіри полягає в процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водяного, мінерального і вуглеводів.

Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного аналізатора, завдяки збігу, розташуванню рецепторів і провідникових шляхів. Оскільки людина є теплокровною істотою, то всі біохімічні процеси в її організмі можуть протікати з необхідною швидкістю і напрямком при певному діапазоні температур. На підтримку цього діапазону температур і спрямовані теплорегуляційні процеси (теплопродукція і тепловіддача). При високій температурі зовнішнього середовища судини шкіри розширюються і тепловіддача посилюється, при низькій температурі — судини звужуються і тепловіддача зменшується. Температурна чутливість має особливості при аналізі зовнішнього середовища: добре виражена адаптація і наявність температурного контрасту.

105. Охарактеризуйте будову та функціонування вісцеральної системи

Аналізатор внутрішніх органів або вісцеральний аналізатор відіграє надзвичайно важливу роль у здоров'ї і житті людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджають людини про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру. Проте ці небезпеки серйозно впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття «внутрішнє середовище організму». Коли ми говоримо про поганий стан здоров'я, то це стосується передусім порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Вісцеральний аналізатор має важливе значення в процесах регуляції

діяльності внутрішніх органів: iмпульсацiя, що йде від рецепторів

внутрішніх органів, дає можливість ЦНС управляти їх діяльністю і

зберігати на належному рівні основні константи організму. Рецептори,

розташовані в органах, називаються вісцерорецепторами, або

iнтерорецепторами.

Інтерорецетори. Описані різноманітні інтерорецептори, або інтероцептори, які представлені вільними нервовими закінченнями (дендрити нейронів спінальних гангліїв або клітин Догеля II типу з периферичних гангліїв автономної нервової системи), інкапсульованими нервовими закінченнями: пластинчасті тільця (тільця фатер-Пачіно), колби Краузе, розташовані на особливих гломусних клітинах (рецептори каротидного і аортального клубочків) . Механорецептори реагують на зміну тиску в порожнистих органах і судинах, їх розтягування і стиснення. Хеморецептори повідомляють ЦНС про зміни хімізму органів і тканин. Їх роль особливо велика в рефлекторному регулюванні і підтримці сталості внутрішнього середовища організму. Порушення хеморецепторів головного мозку може бути викликано вивільненням з його елементів гістаміну, індольного сполук, зміною змісту в шлуночках мозку СО2 та іншими факторами. Рецептори каротидних клубочків реагують на нестачу в крові кисню, на зниження величини рН (в межах 6,9 - 7,6) і підвищення напруги СО2. Терморецептори відповідальні за початковий, аферентних етап процесу терморегуляції. Порівняно мало дослідженими залишаються поки осморецептори: вони виявлені в інтерстиціальної тканини поблизу капілярів.

Провідні шляхи і центри вісцеральної системи. Провідні шляхи вісцеральної системи представлені в основному блукаючим, чревного і тазові нервами. Блукаючий нерв передає аферентні сигнали в ЦНС по тонких волокон з малою швидкістю від практично всіх органів грудної та черевної порожнини, черевний нерв - від шлунка, брижі, тонкого відділу кишечника, а тазовий - від органів малого таза. У складі цих нервів є як швидко-, так і повільнопрводимі волокна. Імпульси від багатьох інтероцепторів проходять по задніх і вентролатеральних стовпів спинного мозку.

Інтероцептивні інформація надходить в ряд структур стовбура мозку і підкіркові утворення. Так, в хвостате ядро ​​надходять сигнали від сечового міхура, в задневентральное ядро ​​- від багатьох органів грудної, черевної та тазової областей. Дослідження нейронів таламуса показало, що на багато з них конвергируют як соматичні, так і вегетативні впливу. Важливу роль відіграє гіпоталамус, де є проекції чревного і блукаючого нервів. У мозочку також виявлені нейрони, що реагують на подразнення чревного нерва.

Вищим відділом вісцеральної системи є кора великого мозку. Двостороннє видалення кори сигмовидної звивини різко і надовго пригнічує умовні реакції, вироблені на механічні подразнення шлунка, кишечника, сечового міхура, матки. У умовнофлекторном акті, що починається при стимуляції інтероцепторов, беруть участь лімбічна система та сенсомоторні зони кори великого мозку.

Осморецептори. Вони розташовані в багатьох тканинах і органах і чутливі до зміни осмотичного тиску внутрішнього середовища організму, є різновидом механорецепторiв. Збуджуються при підвищенні рівня осмотичного тиску в крові.

Волюморецептори: вони призначені для оцінки об’єму рідини, що циркулює і знаходиться в органі. Про них відомо мало. Мабуть, це різновид рецепторів розтягу. При їх збудженні змінюються механізми концентрування сечі, що призводить до зміни об’єму рідини в організмі.

В останні роки підтверджено існування натрiорецепторiв – вони реагують на зміну рівня натрію в крові - і глюкозорецепторiв, що реагують на зміну рівня глюкози в крові.

Механорецептори легень - це: 1) рецептори розтягу, 2) iрритантнi рецептори i 3) рецептори типу J- юкстаальвеолярнi рецептори капілярів.

У шлунку і кишечнику виявлені механорецептори, що реагують на об`єм харчового хімуса і хеморецептори. Вони дозволяють регулювати діяльність секреторних клітин і гладком`язевих клітин шлунково-кишкового тракту в процесі травлення. Активність рецепторів шлунково-кишкового тракту призводить до формування відчуття «голоду» і «насичення». Механорецептори містяться в сечовому міхурі, збуджуються у відповідь на розтяг. Їх активність породжує позиви до сечовипускання.