17. Місце фахової методики у процесі формування педагогічного мислення майбутніх учителів початкових класів

Важливо підкреслити, що практичне мислення являє собою зрілу форму мислительної діяльності, особливістю якої є передусім те, що вона здійснюється в умовах конкретних, цілісних, індивідуально-своєрідних педагогічних ситуацій, а метою є використання загальних закономірностей у конкретних ситуаціях діяльності.Проблемам практичного мислення вчителя присвячено ряд спеціальних психологічних досліджень (Кузьміна Н.В. та ін.). В них підкреслюється, що центральним компонентом практичного мислення вчителя, в якому найбільш яскраво проявляється внутрішня єдність інтелектуальних, емоційних, вольових якостей особистості, є процес прийняття педагогічних рішень. Саме по тому, як вчитель готує, приймає і реалізує педагогічні рішення, можна судити про реальну силу його практичного мислення.

У практичному мисленні вчителя завжди мають місце два зустрічні процеси:

1.  вчитель постійно одержує інформацію про реальну ситуацію діяльності, зміст якої дозволяє йому будувати чуттєво - конкретні уявлення про цю ситуацію,

2.  йдеться вже про напрямки збору такої інформації, вибіркове ставлення до неї, систематизацію і узагальнення її - всі процеси регулюються на основі тих критеріальних структур, що притаманні вчителю.

Важливою особливістю професійного мислення вчителя є те, що теоретичні знання при розв'язанні педагогічних задач використовуються ним, як правило, автоматично, скорочено. Це зумовлено, по-перше, загальною тенденцією до трансформації, згортання, скорочення знань у певні „згущення", які і виступають основою для прийняття педагогічних рішень, і по-друге, фактичною неспроможністю утримувати у свідомості всю сукупність понять, що визначають прийняття відповідного рішення.

18. Визначення якості навчальних досягнень у системі підготовки фахівців з початкової освіти

• У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси. 

• Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оптимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь. 

• Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати неповноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам. 

• Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийоми роботи з учнями, структуру уроків. 

• Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці. 

• Розвивати мислення, пам'ять, увагу. 

• Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але достатньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей. 

• Розвивати творчі здібності учнів. 

• Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів. 

• Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчання, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів. 

• Забезпечити єдність вимог до учнів. 

• • Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи. 

• Продовжувати розвиток творчого мислення учнів. 

• Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів. 

• Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. • Забезпечити міжпредметні зв'язки. 

• Постійно підтримувати зв'язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом. 

• Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі. 

19.Визначення загальнометодичної компетентності студентів з методики викладання математики.

Професійна компетентність в педагогічній сфері розглядається як: педагогічна компетентність, психолого-педагогічна компетентність, професійно-педагогічна компетентність, компетентність вчителя.

Професійна компетентність вчителя математики розглядається нами як:

– властивість особистості, що виявляється в здатності до педагогічної діяльності, а саме до організації навчально-виховного процесу на рівні сучасних вимог;

– єдність теоретичної й практичної готовності педагога (предметно-теоретичної: математичної, психолого-педагогічної; та дидактико-методичної) до здійснення педагогічної діяльності;

Студенти мають оволодівати знаннями:

– цілей і завдань навчання математики;

– особливостей побудови курсу математики;

вимог до математичної підготовки учнів;

– можливих структур уроку математики;

– передового педагогічного досвіду вчителів-практиків з проблем організації сучасного уроку математики та вивчення окремих його тем;

– порядку вивчення окремих тем курсу математики;

– результатів опанування цими темами;

– традиційної методики вивчення окремих тем;

– інноваційних підходів їх опанування.

З метою набуття компетентності майбутніми вчителями математики вивчення фахових дисциплін, зокрема методики математики, має спрямовуватися на формування в них стійкого інтересу до педагогічної комунікації, на оволодіння професійною, в тому числі й математичною, термінологією та відповідними прийомами спілкування, комунікативно-професійними вміннями і навичками у розв’язуванні комунікативних задач під час викладання математики. Виходячи з цього, на заняттях з методики математики необхідно здійснювати:

1) розвиток математичного мовлення студентів, формування мовленнєвих моделей (варіантів стійких словосполучень або виразів), що найчастіше застосовуються на уроках математики;

2) опанування приймів й засобів, що застосовуються на окремих етапах розв’язування комунікативних задач на певному етапі уроку або під час роботи над окремим завданням;

3) моделювання мовленнєвої поведінки вчителя математики в заданих педагогічних ситуаціях;

4) формування умінь відстоювати, обґрунтовувати власну думку, позицію; вставати на бік співрозмовника й приймати його доводи; уміння слухати; емоційно забарвлювати власне мовлення.

Таким чином, формування професійної компетентності в майбутнього вчителя математики можливе за умов:

– створення компетентністної моделі фахівця;

– проектування викладачем навчального процесу, яке передбачає розробку змісту лекцій, завдань для самостійної роботи студентів, педагогічних, дидактичних і методичних задач, що розв’язуються на практичних заняттях, навчальних проектів проблемного характеру (технологія проблемного навчання);

– використання методів навчання, що моделюють зміст діяльності вчителя математики: навчання у дискусії, рольові та імітаційні ігри тощо (технологія інтерактивного навчання);

– проектування навчальної діяльності студентів як поетапної самостійної роботи, направленої на розв’язування проблемних ситуацій в умовах групового діалогічного спілкування за участю викладача (технологія проектного навчання, інформаційні технології);

– особистісного включення студента в навчальу діяльність (контекстне навчання).