1 Мікро як складова частина мікро економ. Теорії

Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв`язання протиріччя між бажанням індивіда задовольнити свої необмежені потреби та обмеженістю ресурсів. які знаходяться в їх розпорядженні. Економічні потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності. Отже предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей, пов’язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів, для найкращого задоволення потреб у життєвих благах.

Економічні явища можна досліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об’єкта дослідження взяти націонал економіку, то такий підхід наз макроекономічним. Якщо ж розглядати господарську діяльність окремих ек суб’єктів, то такий підхід називается мікроекономічним. Мікроекономіка – це роздід ек теорії, який вивчає діяльність окремих ек одиниць і структур, таких як домашні госп-ва підп-ва, ринки окремих благ. (ліс)Порівнюючи мікро з ЕП слід зауважити, що ці науки лише частково перехрещуються, бо вони обидві вивчають управлінські рішення підп-в, щодо своєї ринкової поведінки. Але відмінностей між ними значно більше, мікро вивчає споживацькі переваги, поведінку підп-в, ринкові попит і пропозицію, залишаючи поза увагою питання самого організаційного процесу прийняття рішень на підпри-вах іх організац. Форми, показники господарської діяльності під-в, що вивчається в ЕП. Мікроекономіка, як складова частина ек теорії, допомагає розв’язати основні її питання: 1) Що виробляти 2) Для кого? 3) Як виробляти?....до цих питань додається ще 1 - коли будуть спожиті ті чи інші блага чи ресурси, тобто проблема вибору: наприклад – використовувати самі обмежені природні ресурси чи залишити своїм дітям. Позитивна мікроек – встановлює ек зв’язки, що реально стаоися, не даючи їм оцінки. Нормативна – оцінювальні судження відносно правильності чи неправильності дій, вони відповідають на питанн: якмми повинні бути ек зв’язки і взагалі економіка.

2. Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.

М ікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами – мікросистемами, до яких відносяться індивіди, домашні господарства, підприємства, організації та ін. учасники ринкових операцій, що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти обмежене використання. Отже, предметом мікроекономіки є поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна рівновага на ринку тощо. Основні методи мікроекономіки: метод абстракції, методи граничного аналізу,(це дослідження тог, як кожна додаткова операція впливає на мету, досягти якої прагне людина) табличного аналізу, та графічного аналізу, функціонального аналізу, рівноважний підхід(означае, що мікроек вивчає стан явищ у відносній стабільності або тих що прагнуть до рівноваги.), метод варіфікованості (перевірки) , метод формальної логіки : метод індукції (метод висновків, який ґрунтується на узагальненні фактів віж окремих) та дедукції висування гіпотетез від попередніх висновків до фактів, тобто від загального до окремого), а також аналіз і синтез. Також широко застосовується математичний інструментарій В процессе исследований экономисты сталкиваются с нормативным и позитивным анализом. Позитивная экономика имеет дело с фундаментальными экономическими вопросами ( законами экономики ) и отвечает на вопросы : “что есть или могло бы быть”. Нормативная экономика имеет дело с конкретными экономическими задачами и отвечает на вопрос : “что должно быть”.