Лекція №8

,,Протимікробні засоби.Антисептики.Дезінфекційні л.З.,,

План лекції:

1. Визначення поняття „антисептики" та „дезінфекційні" засоби. Вимоги до ПМЗ.

2. Класифікація антисептиків, дезінфекційних та хімотерапевтичних засобів. Вимоги до антисептиків та дезінфекційних засобів.

3. Фармакологічна характеристика антисептиків та дезінфекційних засобів.

1. Антисептичні і дезінфікуючі засоби.

Антисептики - протимікробні речовини, які затримують розвиток мікроорганізмів.

Антисептичні речовини порушують у мікробів нормальне протікання біохімічних процесів внаслідок гальмування активності окремих ферментних систем. При цьому створюються несприятливі умови для розвитку і розмноження мікроорганізмів. Такий тип дії протимікробних препаратів називається бактеріостатичним. Оскільки у різних видів мікробів процеси обміну дещо відрізняються, речовини, які викликають бактеріостатичну дію на один вид мікробів, можуть бути неактивними відносно іншого виду. Таким чином, антисептики мають вибіркову дію відносно окремих видів мікробів. Антисептики використовують в основному для місцевої дії на мікроби, які знаходяться на шкірі та слизових оболонках.

Дезінфікуючими називаються такі речовини, які вбивають мікроорганізми. Дезінфікуючі засоби викликають необоротні зміни в протоплазмі клітини (денатурацію білків) і призводять, таким чином, до швидкої загибелі мікробів. Такий тип дії протимікробних речовин називається бактерицидним. Речовини, які мають бактерицидну дію не мають вираженої вибіркової дії по відношенню до окремих видів мікробів.

Дезінфікуючі речовини використовують для знищення патогенних мікробів у навколишньому середовищі, тобто з метою дезінфекції, яка є важливою складовою в комплексі заходів з профілактики інфекційних захворювань.

Антисептичні і дезінфікуючі засоби мають значну протимікробну активність. Вони повинні мати широкий спектр протимікробної дії, бути активними при наявності рідин організму та продуктів тканинного розпаду, швидко діяти в кислому та лужному середовищах, добре розчинятись і мати достатню поверхневу активність, бути хімічно стійкими; не повинні викликати корозії медичних інструментів, викликати місцеву подразнювальну дію, сенсибілізацію, порушувати процес загоєння ран. Ці засоби не повинні також абсорбуватись у кров у значній кількості, у разі абсорбування — не викликати тяжких побічних реакцій.

Обов'язкова умова — бути нешкідливими для макроорганізму.

Активність дії визначають за феноловим коефіцієнтом — співвідношенням концентрації фенолу, що викликає бактерицидну дію, до концентрації розчину іншої речовини, в якій вона викликає такий самий ефект.

Для оцінки антисептичної речовини має значення також загальна токсичність для живого організму. Для медичної практики більшу цінність мають речовини з найменшою токсичністю.

Класифікація.

Антисептичні та дезінфікуючі речовини поділяють за хімічною будовою:

1. Неорганічні сполуки:

галогени і галогеномісткі сполуки, окисники, кислоти, луги, сполуки важких металів.

2. Органічні сполуки:

а) ароматичного ряду: група фенолу, дьоготь березовий, похідні нітрофурану,

оксихіноліну, барвники;

б) аліфатичного ряду: альдегіди, спирти, детергенти (поверхневоактивні речовини);

в) антибіотики для зовнішнього застосування (мікроцид, новоіманін, граміцидин,

фузафунгін, геліоміцин) фітонциди, ефірні олії.