- •3.Обдарованості особливою царственістю богами, що
- •4/5/6.Джерела права. Закони царя Хаммурапі
- •7.Виникнення держави та її розвиток
- •8/Основні риси права
- •10/Росподіл давньоіндійського суспільства на варни. Характеристика дхарм для кожної варни.
- •20.Патриції і плебеї в Римі. Реформи Сервія Тулія.
- •21.Римські магістратури.
- •22.Народні збори в Давньому Римі республіканського періоду..
- •23.Принципат і домінат у Давньому Римі.
- •24.Періодизація історії римського права.
- •25.Джерела римського права древнього періоду.
- •26.Джерела римського права в класичний період / Преторське право і “право народів”/.
- •27.Джерела римського права посткласичного періоду /Інституції Юстиніану, Дигеста, Кодекс/.
- •29..Діяльність юристів Риму в класичний період - найважливіше джерело розвитку римського права.
- •30.Перша сецесія в Римі та її наслідки.
- •60.Новгородська та Псковська судні грамоти(злочин та покарання).
- •61.Суд та процес за Новгородською та Псковською судними грамотами.
- •62.Передумови та причини формування єдиної централізованої російської держави
- •63.Особливості соціального та політичного розвитку давньоруських земель в часи монголо-татарської навали
- •65.Розвиток правової системи в період формування єдиної централізованої держави в Росії. Судебник 1497р. Та 1550р.
- •83. Жалувана грамота дворянству 1785р Жалувана грамота мыстам 1785р.
- •84.Державный устрій Російської імперії у II половині xviiIст.
- •70. Соборне уложення 1649р. Загальна характеистика
- •74. Реформи державного управління Петра 1
- •71. Злочин та покарання в Соборному Уложенні 1649р.
2.Східна деспотія була породжена порівняно низьким рівнем розвитку суспільства, скутістю особистості при наявності міцної сільської громади з нерозвиненістю товарно-грошових відносин і пануванням релігійної ідеології, а також необхідністю керувати великими масами населення, що проживало на великих територіях, і проводити великі громадські роботи.
Східна деспотія характеризується найвищим рівнем централізації влади, вся повнота якої зосереджувалася в одній особі (фараона, імператора). Глава держави володіючи, як світської (законодавчої, виконавчої, військової, судової), так і релігійної владою. Особистість глави держави обожнювався, його воля і влада мали релігійний, сакральний характер і були незаперечності. Веління глави держави здійснювалися за допомогою громіздкого, складного марудного бюрократичного апарату.
Людина цінувався невисоко, навіть будучи формально вільним, він був «рабом порядку», релігії, традицій. Східна деспотія - наслідок раннього стану суспільства і, зокрема, панування общинних відносин. Східна деспотія могла зосередити сили народу на вирішенні найважливіших завдань - створення іригаційних систем, веденні військових дій. Але вона ж гальмувала розкріпачення особистості, часом деформувала суспільні цілі і була однією з причин «застійного» характеру розвитку країн Стародавнього Сходу.
Излагаемая характеристика східної деспотії є, однак, лише узагальнене зображення реального. Східна деспотія типова для багатьох державних утворень країн Сходу. Але, наприклад, в імперії Маур'їв (Давня Індія) ряд рис деспотії був відсутній. Та й в історії Єгипту мали місце випадки гострих конфліктів світської і духовної влади, повалення фараона жрецтвом .
3.Обдарованості особливою царственістю богами, що
піднімало їх над усіма людьми. Царственість втілювалася в особливих
атрибутах царської влади - одягу, діадемі, жезлі й ін.
Найбільшого ступеня концентрації царська влада досягла в
Давньовавилонському царстві, у якому уклалася одна з різновидів східної
монархії. Хаммурапі користувався формально необмеженими законодавчими
повноваженнями. Він виступав главою великого управлінського апарата. Про
це свідчать збережені до наших днів біля 60 наказів Хаммурапі царським
намісникам у містах і окремих областях, а також воєначальникам, послам:
про зсув і призначення чиновників, проведенні перепису населення,
будівництві каналів, стягненні податків.
Як і в інших стародавньосхідних державах, у руках царя зосереджувалися
великі господарські функції: керівництво іригаційним господарством,
будівництво храмів, регулювання цін на товари, ставок винагороди
ремісникам, лікарям, будівельникам. При Хаммурапі купці були перетворені
в царських агентів. З широким розвитком лихварства була пов'язана
діяльність особливих царських чиновників, державних контролерів.
Країна була розділена на області, що знаходяться під керуванням царських
чиновників шакканаккум, відповідальних за збір податків, за підтримку
порядку і за скликання ополчення, а також що контролювали призначуваних
глав общин - рабіанум.
Проте влада давньовавілонських царів не можна беззастережно назвати
деспотичною. І в часи Хаммурапі продовжували існувати общинні органи
керування, ради старійшин, общинні сходки. Їхній повноваження були
значно урізані, але вони зберігали ряд адміністративних, фінансових і
судових функцій, а також функцій по підтримці суспільного порядку
(управляли общинною землею, розв’язували разом із представниками
царської влади спірні питання між общинниками і утримувачами наділів від
царя, розподіляли податки і визначали розміри зборів і ін.).
Хаммурапі називався "богом царів, що знають мудрість", "серцем
Вавілону", "коханцем богині Іштар", але не був самим божеством і навіть
верховним жерцем. Цар, наприклад, міг ввійти в храм тільки під час
святкування Нового року, тут щорічно повторювався обряд коронації,
прийняття їм із рук бога Мардука царської влади. Міжцарів'ям вважалися
роки, коли цього не відбувалося. Коронація робила правителя-людину у
Вавілоні спроможним царювати, але не робила його Богом. Цар міг бути і
низведений до стана звичайної людини, позбавитися царственості в силу
крайньої небезпеки тієї справи, за яку він брався. Тільки в його добрих,
справедливих справах, служінні і шануванні богів, підтримці храмів був
його порятунок. Великий, завдяки своїй владі, у порівнянні з підвладними
йому народами, цар через свою людську природу, відповідно до
месопотамської релігії, залишався лише підданим стосовно природи і богів , що її уособлюють.
1.3. Державний устрій Стародавньої Індії
Примітивні державні утворення укладалися в Давній Індії в I тисячоріччі
до н.е. на основі окремих племен або спілки племен у формі так називаних
племінних держав. Вони являли собою невеличкі державні утворення, у яких
----->Page: