- •2.1. Предмет термодинаміки і термодинамічний метод.
- •2.2. Основні поняття та визначення.
- •3.1. Термодинамічна система:
- •3.2. Термодинамічні процеси та стани: рівноважні й нерівноважні.
- •4.1. Зміст термодинамічного процесу: теплота і робота
- •5.1. Теплота процесу: поняття теплоємності тіла.
- •5.2. Масова, об'ємна й мольна теплоємності
- •5.3. Закон збереження і перетворення енергії
- •5.4. Внутрішня енергія
- •5.5. Перше начало термодинаміки
- •5.6. Ентальпія.
- •6.1. Термічне рівняння стану
- •6.2. Фізичний зміст теплоємностей.
- •7.1. Ентропія
- •7.2. Теплові діаграми.
- •8.1. Внутрішня енергія, ентальпія й ентропія ідеального газу.
- •8.3. Основні властивості газових сумішей
- •8.5 Парціальні тиски
- •9.1. Термодинамічний метод дослідження процесів
- •Ізохорний процес
- •9.3. Ізобарний процес
- •9.4. Ізотермічний процес
- •9.5. Адіабатний процес
- •9.6. Політропні процеси
- •9.7. Політропний процес
- •. Другий закон термодинаміки: його значення й сфера застосування
- •10.2. Формулювання другого начала термодинаміки
- •11.1. Умови роботи теплових машин
- •11.2. Кругові термодинамічні процеси, або цикли
- •11.3. Термодинамічний аналіз кругових процесів: баланс теплоти й роботи в теплових машинах
- •11.4. Термічний к. К. Д. І холодильний коефіцієнт циклів
- •12.1. Прямий оборотний цикл Карно та його термічний ккд
- •12.2. Зворотний оборотний цикл Карно та його холодильний коефіцієнт
- •12.3. Перша теорема Карно
- •12.4. Середньоінтегральна температура підведення (відводу) тепла й еквівалентний цикл Карно.
- •12.5. Узагальнений (регенеративний) цикл Карно
- •12.6. Абсолютна термодинамічна температура
- •13.1. Властивості оборотних і необоротних циклів та математичне вираження другого закону термодинаміки
- •13.2. Зміни ентропії в оборотних і необоротних процесах
- •13.3. Принцип зростання ентропії та фізичний зміст другого закону термодинаміки
- •13.4. Ентропія та статистичний характер другого закону термодинаміки
- •13.5. Третій закон термодинаміки (теорема Нернста)
- •14.1. Максимальна робота й функції стану.
- •14.2. Термодинамічні потенціали.
- •Графічне представлення співвідношень характеристичних функцій
- •Канонічі рівняння стану
- •14.4. Рівняння Гіббса-Гельмгольца
- •14.5. Хімічний потенціал і нерівність Гіббса
- •14.6. Загальні умови рівноваги термодинамічної системи
- •15.1. Властивості реальних газів
- •15.2. Рівняння стану Ван-дер-Ваальса
- •15.3. Аналіз рівняння Ван-дер-Ваальса - закон відповідних станів
- •Фазові переходи й фазові діаграми речовин; рівняння Клапейрона - Клаузіуса
- •16.2. Рівняння Клапейрона - Клаузіуса
- •Одержання пари та її характерні стани
- •Основні параметри станів водяної пари.
12.1. Прямий оборотний цикл Карно та його термічний ккд
При здійсненні оборотного довільного циклу кількість джерел теплоти може бути зменшено, якщо на окремих ділянках циклу теплота буде відводитися й підводитися при незмінній температурі, тобто в ізотермічних процесах.
Граничним випадком буде той, коли вся теплота в циклі буде підводитись й відводитись в ізотермічних процесах. У цьому граничному випадку буде потрібно всього два джерела теплоти постійної температури: один тепловіддавач і один теплоприймач.
Здійснити оборотний цикл за таких умов можна в такий спосіб. Спочатку в ізотермічному процесі розширення теплота оборотно підводиться до робочого тіла від тепловіддавача з постійною температурою. Потім в оборотному адіабатному процесі розширення, у якому відсутній теплообмін між робочим тілом і джерелами теплоти, температура робочого тіла знижується до температури теплоприймача. Далі в оборотному ізотермічному процесі при температурі теплоприймача відбувається відвід теплоти від робочого тіла до нього. Замикаючим цикл процесом повинен бути знову оборотний адіабатний процес, у якому при відсутності теплообміну із зовнішніми джерелами теплоти температура підвищується до початкової, і робоче тіло вертається в первісний стан. Таким чином, оборотний цикл, здійснюваний між двома джерелами теплота постійної температури, повинен складатися із двох оборотних ізотермічних і двох оборотних адіабатних процесів.
Цей цикл уперше був запропонований Сади Карно. Він зображений у рv-діаграмі на рис. 8-2, а.
а) |
б) |
Рис. 8-2
Для кращого з'ясування порядку здійснення даного циклу уявимо собі теплову машину, циліндр якої може бути в міру потреби як абсолютно теплопровідним, так і абсолютно нетеплопровідним. Нехай у першому положенні поршня початкові параметри робочого тіла будуть р1 v1, а температура T1 дорівнює температурі тепловіддавача. Якщо в цей момент циліндр буде абсолютно теплопровідним і якщо його привести в зіткнення з тепловіддавачом нескінченно великої енергоємності, надавши робочому тілу теплоту q1 по ізотермі 1-2, то газ розшириться до точки 2 і вчинить роботу. Параметри точки 2: р2 v2, T1. Від точки 2 циліндр повинен бути абсолютно нетеплопровідним. Робоче тіло з температурою T1, розширюючись по адіабаті 2-3 до температури теплоприймача Т2 , виконає роботу. Параметри точки 3: р3, v3, Т3, Від точки 3 робимо циліндр абсолютно теплопровідним. Стискаючи робоче тіло по ізотермі 3-4, одночасно відводимо теплоту q2 у теплоприймач. Наприкінці ізотермічного стиску параметри робочого тіла будуть p4 u4, T2. Від точки 4 в абсолютно нетеплопровідному циліндрі адіабатним процесом стиску 4-1 робоче тіло вертається в первісний стан. Таким чином, за весь цикл робочому тілу від тепловіддавача була надана теплота q1 і відведена в теплоприймач теплота q2 .
Термічний к. к. д. циклу
Підведену теплоту по ізотермі 1-2 визначаємо так:
q1 = RT1 ln v2/ v1.
Абсолютне значення відведеної теплоти по ізотермі 3-4 знаходимо так:
Підставляючи знайдені значення q1 і q2 у рівняння для термічного к. к. д., отримуємо
Для адіабатного процесу розширення й стиску відповідно маємо
звідки
Отже, рівняння термічного к. к. д. циклу Карно після скорочення приймає вид
( 8-2)
Термічний к. к. д. оборотного циклу Карно залежить тільки від абсолютних температур тепловіддавача й теплоприймача. Він буде тим більше, чим вище температура тепловіддавача й чим нижче температура теплоприймача.
Термічний к. к. д. циклу Карно завжди менше одиниці, тому що для одержання к. к. д., рівного одиниці, необхідно, щоб Т2 = 0 або Т1 = ∞, що нездійсненно, а при Т2 = Т1 термічний к. к. д. циклу Карно дорівнює нулю, тобто якщо тіла перебувають у тепловій рівновазі, то неможливо теплоту перетворити в роботу.
Як виявляється, термічний к. к. д. циклу Карно має найбільше значення в порівнянні з к. к. д. будь-якого циклу, здійснюваного в тому самому інтервалі температур. Тому порівняння термічних к. к. д. будь-якого циклу й циклу Карно дозволяє робити висновок про ступінь досконалості використання теплоти в машині, що працює по даному циклу.
У реальних двигунах цикл Карно не здійснюється внаслідок практичних труднощів. Однак теоретичне й практичне значення циклу Карно досить велико, він служить еталоном при оцінці досконалості будь-яких циклів теплових двигунів.
Оборотний цикл Карно, здійснюваний в інтервалі температур Т1 і Т2 , зображується на Ts-діаграмі прямокутником 1234, (мал. 8-2, б).