95.Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.

План Ч. Дауеса. У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав: значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.)

1924—1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р. перевищило його на 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце.

План О. Юнга У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого: обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць.

Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата.

96.Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно – монополістичного розвитку. Теорії конкуренції е. Чемберліна, Дж. Робінсон.

Головні риси господарства провідних країн світу

• Утвердження на початку XX ст. монополістичних відносин в економіці індустрі­альних країн, що позначилося на їхньому внутрішньополітичному кліматі

• Зростання тоталітарних тенденцій

• Мілітаризація

• На міжнародних відносинах посилення боротьби за ринки збуту, геополітичний вплив

• Деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально - економічних потрясінь (банкрутства слаб­ких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо).

• Крім того, посилення монополізації виробницт­ва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конку­ренції» (1933) спростовує існування вільної (досконалої) конку­ренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу. Вона пропонує концепцію недосконалої конкуренції, аналізуючи такі

її види: монополіст-продавець — багато покупців; монополіст-покупець — багато продавців (останню ситуа­цію дослідниця характеризувала як явище «монопсонії», особли­во притаманне ринку праці, коли фірма-монополіст купує послу­ги праці неорганізованих робітників). Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту шля­хом «дискримінації в цінах. Можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії

Е. Чемберлін вважав, що механізм монополістичної конкуренції найліпше забезпечує інтереси економічного добро­буту. Мо­нопольне становище на ринку досягається за рахунок диференці­ації продукту, під якою він розумів різні властивості товару, умо­ви його реалізації й доведення продукту до споживача. У теорії Е. Чемберліна конкуренція і монополія існують по­ряд. Е. Чемберлін серед причин виникнення монополій називав позавиробничі чинники (унікальні особливості підприємства, репутацію фірми, виготовлення товарів-субститутів, рекламу. Не вважав, що монополісти мають нести відповідальність за таку економічну ситуацію