23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.

Після ІІ СВ МП базується на нормах заборони війни та можливості її виникнення ( Jus contra bellum)

Історичне становлення:

Гаазька конвенція про мирне вирішення міжнародних сутичок 1899 р. -- кодифікувала право і практику щодо добрих послуг, посередництва та арбітражу, а й передбачила створення відповідного механізму – Постійного третейського суду (заснованого 1900 р.).

Женевський протокол про мирне врегулювання міжнародних конфліктів 1924 р -- будь-яка агресивна війна також кваліфікувалася як «міжнародний злочин»

Паризький договір від 27 серпня 1928 р. «Про відмову від війни як знаряддя національної політики» («Пакт Бріана — Келлога») -- забороняв вдаватися до війни як засобу національної політики.

26 червня 1945 р. Статут ООН -- 3. Все Члены Организации Объединенных Наций разрешают свои международные споры мирными средствами таким образом, чтобы не подвергать угрозе международный мир и безопасность и справедливость; (ст. 2 п. 3)

4. Все Члены Организации Объединенных Наций воздерживаются в их международных отношениях от угрозы силой или ее применения как против территориальной неприкосновенности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с Целями Объединенных Наций; (ст. 2 п. 4)

«Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства» Комісії міжнародного права ООН У Кодексі, зокрема, зазначено, що принцип заборони застосування сили або загрози силою стосується всіх суб’єктів міжнародного права без винятку. Проект Кодексу покладає на них такі зобов’язання:

• утримуватися від застосування сили (прямої чи опосередкованої);

• утримуватися від загрози силою;

• утримуватися від будь-яких дій, які є проявом сили з метою примусити іншу державу відмовитися від повного здійснення її суверенних прав;

• відмовитися від актів репресії за допомогою сили;

• відмовитися від сили або загрози силою як засобу врегулювання спорів.

Постулати:

1. Відсутність альтернатив мирному розвитку земної цивілізації

2. Принципи рівної безпеки (безпека одних держав не може бути гарантована за рахунок загрозі безпеці інших держав)

3. Основа Міжнародної безпеки – колективні дії Міжнародного співтовариства.

Заходи Міжнародного співтовариства для забезпечення миру та безпеки:

1. Створення системи колективної безпеки (система спільних дій держав, спрямована на усунення загрози через

• Утримання від загрози силою

• Вирішення спорів мирним шляхом

• Співробітництво

ООН – універсальна система колективної безпеки: п. 4 ст. ІІ Статуту ООН:

П. 4 Ст. ІІ Статуту ООН –заборона застосування сили: « Все Члены Организации Объединенных Наций воздерживаются в их международных отношениях от угрозы силой или ее применения как против территориальной неприкосновенности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с Целями Объединенных Наций»

Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.

Статті 11, 26, 47 (Глава IV V VII) Статуту ООН – заходи у сферы розброэння

2. Обмеження озброєнь та контроль над озброєнням -- Статті 11, 26, 47 (Глава IV V VII) Статуту ООН

3. Заходи зміцнення довіри та заходи контролю

Можуть утворюватися регіональні органи для вирішення питань безпеки якощо вони не суперечать принципам ООН і мають регіональні масштаби – НАТО, ЛАД, АС, ОАД тощо.