5.Події після складання Балансу та їх урахування в господарській діяльності підприємств

Інформація, відображена у фінансовій звітності, мас бути корисною, відповідати меті й завданням, що постають перед зацікавленими користу­вачами. Адекватність фінансових даних виявляється в тому, що значення їх впливає на економічні рішення, які приймають користувачі, допомагає оці­нити минулі, теперішні й майбутні події. Як відомо, між звітною датою і датою завершення формування фінансової звітності спливає значний час (іноді до півтора місяця), протягом якого в діяльності підприємства і в гос­подарському середовищі відбуваються численні події, які нерідко змушу­ють переоцінювати факти господарського життя, відображені у фінансовій звітності за звітний період. Через такі події інформація, включена до звіт­ності, може втратити свою актуальність. А це, в свою чергу, призводить до того, що користувачі не можуть мати змогу робити обґрунтовані висновки й прогнози щодо розвитку підприємства. Уникнути цього можна шляхом інформування користувачів звітності про всі події, що відбулися після лаги складання Балансу (надалі - дата Балансу), та ті, то мають відношення до діяльності підприємства. Усе це слід мати на увазі, розглядаючи події після дати складання Балансу, а саме:

• сукупність, визначення та їх класифікацію;

• порядок коригування статей фінансової звітності;

• відображення в бухгалтерському обліку отриманих результатів (умов­них прибутків, збитків).

Порядок розкриття у звітності таких подій визначено П(С)БО 6 «Ви­правлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Мінфіну України від 28.05.99 р. № 137 та зареєстрованим у Мін'юсті Укра­їни 21.06.99 р. за № 392/3685.

Подія після дати Балансу згідно з цим П(С)БО - це подія, яка відбува­ється між датою Балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплину­ти на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Як випливає з визначення, період, у якому можуть виникнути події після дати Балансу, обмежено двома моментами: звітною датою (датою Балансу) і датою, коли звітність вважається підготовленою для подання до відповід­ного органу. Звітною датою традиційно вважають день, станом на який підприємство складає свою звітність. В українському обліку, як і в захід­ному, за звітну дату беруть останній день звітного періоду. Так, якщо звіт­ний рік охоплює час з 1 січня до 3 1 грудня, то звітною датою слід вважати 31 грудня кожного року. Дату, коли звітність вважають готовою до подання, визначають залежно від організаційної структури і схеми управління підприємством, вимог законодавства, а також процедур, встановлених для підготовки й розгляду фінансової звітності. Звичайно, такою датою вважа­ють день, коли всю роботу над фінансовою звітністю підприємства завер­шено і звітність можна подавати зовнішнім користувачам. За різних струк­тур це можуть бути день затвердження звітності керівником, радою дирек­торів або спостережною радою, дата підпису звітності уповноваженими особами підприємства, Дату затвердження або підписання звітності вва­жають своєрідною тимчасовою межею, що відокремлює факти господар­ського життя, які беруть до уваги під час формування звітної інформації, від фактів, які в процесі підготовки звіту не враховують. Знати цю дату важливо для зовнішніх користувачів. Тому її слід обов'язково відображати в звітності. Крім того, для користувачів важливо знати статус звітності. орган, який прийняв рішення про схвалення звіту. Особливо це важливо в тих випадках, коли згідно із законодавством остаточне затвердження звіт­ності віднесено до компетенції власників підприємства (наприклад, загаль­них (борів акціонерів). Отже, до звітності корисно включати інформацію про орган підприємства, який схвалив звіт, а також про те. що звітність підлягає затвердженню власниками.

Оцінюючи події після дати Балансу і наслідки умовних фактів, укла­дачі фінансової звітності повинні брати до уваги їх суттєвість чи несуттєвість для підприємства. Суттєвість має реалізовуватися у вигляді принципу, передбаченого П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансо­вої звітності». Суттєвість, як принцип, має передбачати відображення в обліку і звітності інформації, без знання якої користувачі фінансової звітності не зможуть достовірно оцінити фінансовий стан, рух грошових коштів або результати діяльності підприємства. Суттєвість подій і умовних фактів після дати Балансу слід визначати виходячи із загальних вимог до фінансової звітності у зв'язку з тим, що П(С)БО 6 не встановлює спеціальних критеріїв для визначення суттєвості. Межу суттєвості не пе­редбачено і в законодавчому порядку. Усі суттєві події після дати Балансу і умовні факти мають підлягати відображенню у фінансовій звітності або пояснювальній записці за звітний період незалежно від того сприятливі їх наслідки чи ні. З одного боку, це можна трактувати як необ­хідність незалежного підходу до оцінки суттєвості умовного факту або по­дії після дати Балансу, а з іншого - це явне відхилення від принципу обач­ності.

В практичній роботі бухгалтери-практики виявлятимуть небажання визнавати й розкривати події після дати складання Балансу як умовні факти господарської діяльності. За умови, що основною метою ве­дення обліку і складання фінансової звітності є забезпечення передусім правильного нарахування податків, бухгалтери вважають відображення подій після дати Балансу як умовних фактів необов'язковою процедурою Власники та інші зацікавлені користувачі фінансової звітності отримують інформацію про умовні події (факти) на дату Балансу здебільшого зі звітів виконавчих органів підприємства.

Оскільки відповідно до п. 1 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерсько­го обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації, вважає­мо за необхідне вирішити питання про порядок відображення умовних по­дій після дати Балансу в господарській діяльності підприємства на законо­давчому рівні.

Таким чином, між звітною датою і датою формування фінансової зві­тності проходить час, протягом якого в діяльності підприємства відбуваються події, які іноді змушують переоцінювати факти господарського жит­тя, відображені за звітний період у фінансовій звітності. У зв'язку з ним інформація, включена до звітності, може втратити свою актуальність, що призводить до необґрунтованих висновків і прогнозів щодо розвитку під­приємства. Уникнути цього можна шляхом інформування користувачів звітності про події, що відбувалися після дати складання Балансу, які доці­льно класифікувати двома групами: події, які надають додаткову інформа­цію про обставини, що існували на дату Балансу, та події, які вказують на обставини, що виникли після дати Балансу.

Усі суттєві (для підприємства) події після дати Балансу повинні відображатися в умовних фактах у фінан­совій звітності незалежно від ступеня сприятливості. За наслідками подій першої групи необхідно коригувати дані про активи, зобов'язання, капітал, доходи і витрати з відображенням їх у фінансовій звітності. За наслідками подій другої групи коригування не здійснюється, але наслідки потрібно відображати у «Примітках до річної фінансової звітності» або в пояснюва­льній записці.