2. Лісозахисна система

Лісозахисна система об'єднує водоохоронні, поле- і ґрунтозахисні ліси. Її мета – посилення захисних в-стей лісу шляхом регулювання фітокліматичних, гідрологічних, ґрунтових та ін. процесів. Ліс належить до категорії захисних, якщо він:

• закріплює сипучі піски або перешкоджає змиву чи зсуву ґрунту (ґрунтозахисні);

• підвищує врожайність с\г культур на полях (полезахисні);

• захищає річки від обміління та регулює річковий стік води (водоохоронні ліси);

• захищає береги річок від розмивання, а русла – від замулення (берегозахисні ліси);

• захищає дороги від занесення снігом чи піском (дорожньо-захисні ліси);

• перешкоджає обвалам скель, зсуву ґрунту, сніговим лавинам у горах (гірськозахисні ліси). Часто лісові масиви визнають захисними за кількома ознаками.

Зелені зони виділяють з урахуванням природних умов, розміщення природних об'єктів, а також місць масового відпочинку нас. і приміських лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів. Площа зелених зон України становить 16% від загальної площі лісів. Розміри зелених зон і лісопаркових частин для нас. пунктів з чисельністю населення до 1 млн. чол. визнач. за нормативами, затвердж. урядовими документами. Для міст із більшою к-стю нас. зелені зони виділяють за індивідуальними проектами.

Водоохоронні ліси У. становлять 3,6% від загальної площі лісових угідь. Смуги лісів уздовж берегів річок виділяють з лісів другої групи згідно з нормативами уздовж річок завдовжки 10 км і більше – у гірських умовах, 25 км і більше – у рівнинних умовах, а також навколо озер і водойм площею 100 га і більше на землях лісового фонду.

Якщо річки і озера є меншої величини, навколо них виділяють берегозахисні ділянки лісу, ширину смуг яких визначають за нормативами виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду. У лісах першої групи, що належать до інших категорій захищення з суворішим режимом ведення лісового господарства, зазначені смуги не виділяють.

Протиерозійні лісові насадження (10,7%) створюють у вигляді смуг, куртин та масивів з метою запобігання розмиву, змиву та видування ґрунтів на берегах балок, ярів, річкових долин, стрімких гірських схилах, кам'янистих розсипах, легкорозвіюваних пісках.

Приполонинні ліси (0,1%) виділяють завширшки 200-500 м у горах на межі з безлісною місцевістю. Уздовж залізниць з кожного боку є захисні смуги завширшки 500 м, уздовж автомобільних доріг державного значення – 250 м.

У гірських районах ширина захисних смуг лісів у разі потреби може бути збільшена до розмірів, що забезпечують надійне збереження доріг і безпеку руху.

До державних захисних лісових смуг нал. насадження лінійного типу, спец. створені для виконання ними кліматорегул., ґрунтозах. і водоох. функцій. Байрачними вважають захисні степові ліси, прилеглі до балок, а степовими перелісками –роз'єднані ділянки лісових насаджень у блюдцеподібних пониженнях.

До лісів с\г формувань належать земельні ділянки лісового фонду, надані у постійне користування колективним с\г господарствам, агрофірмам... Ці ділянки є природними та штучно створеними захисними насадженнями, а також невкритими лісовою рослинністю лісовими землями (зруби, згарища, загиблі насадження, рідколісся), що підлягають залісненню.

Лісові насадження на землях с\г п-в виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Вони представлені переважно молодняком.

Залежно від осн. признач. і місцерозташ. на землях с\г підприємств є наступні види захисних лісових смуг:

• полезахисні лісові смуги на орних незрошуваних землях – знижують швидкість вітру і затримують на полях сніг, підвищують вологість та родючість ґрунту, зменшують випаровування вологи, перешкоджають розвіюванню ґрунтів, поліпшують мікроклімат та гідрологічний режим території, захищають сільськогосподарські культури від посух, суховіїв, пилових бур, підвищують їх врожайність;

• полезахисні лісові смуги на зрошуваних землях і вздовж зрошувальних каналів – знижують втрати води при випаровуванні, послаблюють процеси вторинного засолення ґрунтів, захищають сільськогосподарські культури від суховіїв та підвищують їх урожайність;

• снігорозподільні лісові смуги на схилах – сприяють рівномірному розміщенню снігу, затриманню і регулюванню поверхневого стоку, зменшенню змиву і розмиву ґрунтів, нагромадженню в них вологи, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур;

• садозахисні лісові смуги – поліпшують мікроклімат у садах, розсадниках, виноградниках на плантаціях, підвищують урожайність садів;

• прибалкові та прияружні лісові смуги – укріплюють ґрунт, сприяють господарському використанню малопродуктивних земель, поліпшують мікроклімат.

За конструкцією лісові смуги поділяють на продувні, ажурні і щільні.

Найефективнішими вваж. полезах, водорегулювальні та садозахисні смуги продувної та ажурної конструкцій. Захисні лісові смуги вздовж каналів, навколо ставків і водосховищ, прибалкові та прияружні лісові смуги рекомендується створювати щільної конструкції.

Полезахисні лісові смуги на зрошуваних землях створюють уздовж меж полів сівозмін, уздовж постійних каналів і доріг, а також уздовж природних водозливів усередині зрошуваної площі.

Водорегулювальні (снігорозподільчі) лісові смуги створюють на схилах стрімкістю понад 2° упоперек нього, а на водозборах з різностороннім напрямом схилів – у напрямку горизонталей зі спрямленням уздовж улоговин. Відстань між смугами на схилах стрімкістю менше 4° не має перевищувати 350-400 м, на схилах більшої стрімкості її зменшують удвічі.

Садозахисні лісові смуги створюють, як і полезахисні, у вигляді мережі взаємодіючих лісосмуг на значних за площею садах з розміщенням 300x300 або 300x100 м.

Прибалкові лісові смуги створюють уздовж еродованих балок, прияружні – вздовж великих ярів на відстані очікуваного осипання схилу, але не ближче 5м від краю яру. Якщо присіткова зона дуже порізана вимоїнами, лісову смугу розміщують вище розмивів.

Виходячи з лісівничої і лісомеліоративної х-ки лісових смуг, врахування лісорослинних умов, з метою поліпшення їх якісних показників, біологічної стійкості меліоративної ефективності, признач. відповідні господарські заходи на ревізійний (розрахунковий) період. Призначаючи господарські заходи, керуються нормативно-технічними документами – правилами, інструкціями, посібниками, а також спеціальними інструктивними вказівками щодо проектування і вирощування захисних лісових смуг, здійснення доглядових рубань в них та іншими документами, затвердженими у встановленому порядку.

Очікувана ефективність заходів із застосування захисних лісових смуг характеризується збільшенням урожаю с/г культур на полях, захищених лісовими смугами, а також позитивними змінами в кількісному та якісному стані насаджень на кінець ревізійного періоду. Через це у пояснювальній записці Перспективного плану ведення лісового господарства таблиця «Очікувані зміни в лісовому фонді і продуктивність лісів» доповнена показниками збільшення урожаю основних с/г культур на полях, захищених лісовими смугами, порівняно з урожаєм на відкритих полях (у ц/га та у %). Очікуване збільшення врожаю визначають за чинними регіональними «Нормативами збільшення урожаю найважливіших сільськогосподарських культур на полях, захищених лісовими смугами порівняно з урожаєм на відкритих полях».