1. Предмет курсу «іук». Еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття «культура».

1. Поняття «культура». Культура репрезентує глибину та невичерпність людського буття, всі аспекти взаємозв'язку людини зі світом.

У сучасних європейських мовах слово "культура" вживається принаймні в чотирьох основних значеннях. По-перше, для позначення загального процесу інтелектуального, естетичного, духовного розвитку. По-друге, словом "культура" корист v ccуються тоді, коли йдеться про суспільство, яке ґрунтується на праві, порядку, омистецтва тощо.

Культура — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, які відображують активну творчу діяльність людей в освоєнні світу, в ході історичного розвитку суспільства.

Аналіз розвитку уявлень про культуру, сучасні інтерпретації культури дають змогу дійти певних висновків. По-перше, культура являє собою створену людиною "другу природу". Це світ, надбудований над незайманою природою. Іншими словами, культура не може виступати щодо людства як щось зовнішнє.. По-друге, культура виступає як система спільних цінностей, матеріальних або духовних, ідеальних.. Тому, по-третє, культура — це міра людського в людині та суспільстві, що виступає чільною характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.

Також культура забезпечує акумуляцію (збереження та накопичення) соціального досвіду у вигляді знань, навичок, різних духовних і матеріальних цінностей, норм людського співжиття, звичаїв, традицій тощо. Нарешті культура була і залишається середовищем, в якому відбувається розвиток, удосконалення одухотворення людини, соціалізація людської особистості, тобто залучення індивіда до системи цінностей, що визначальні для певної спільноти, нації, людства. Людина є творінням культури і водночас її творцем. Накопичення культури — це поступ людини на шляху до Істини, Добра та Краси.

2. Структура та функції культури.

Структура культури. Залежно від існуючих сфер і видів життя та діяльності людей можна виділити передусім культуру матеріальну і культуру духовну. Матеріальна культура виникає на ґрунті матеріальної діяльності та характеризує цю діяльність з погляду її впливу на розвиток людини. Сюди входять: культура праці та матеріального виробництва; культура побуту; культура топосу, тобто місця проживання (помешкання, будинки, села, міста); культура ставлення до власного тіла та ін.

Поняття духовної культури охоплює всю систему так званих духовних цінностей: релігійних, наукових, моральних, естетичних, політичних, правничих тощо. Сюди ж належать види і способи творчої діяльності, спрямовані на створення, збереження та поширення духовних цінностей. З-поміж них зазвичай вирізняють міфологію, релігію, філософію, науку, мистецтво, мораль, право.

Культура існує в предметних та особистих формах. Предметні форми культури — це наслідки діяльності людей, певна система матеріальних і духовних цінностей: засоби і знаряддя праці, предмети побуту, наукові знання, релігійні та філософські вчення, традиції, обряди, моральні принципи та норми, юридичні закони, твори мистецтва тощо. Особисті (персональні) форми культури — це люди як суб'єкти діяльності, носії, творці певних культурних цінностей.

Функції культури. 1. адаптаційна: дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки; 2. пізнавальна: суть якої полягає в ознайомленні людини зі знаннями, розширення меж свого пізнання для визначення у відповідності з цим ціннісного відношення до світу; 3. аксіологічна (ціннісна): дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві; 4. інформаційна: дає людині відповідну інформацію. Культура є засобом, що виробляє та запам’ятовує інформацію; 5. комунікативна (діалог культур): виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення, котрі неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення, які входять в скарбницю культурних цінностей; 6. нормативна: вироблення, відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується спосіб життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки тощо; 7. гуманістична: культура як реалізацію верховних цінностей шляхом культивування людської гідності, звернення до величі, поваги до людини тощо; 8. людинотворча (соціалізація особистості): основу складає виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення; 9. виховна: культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища, вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людства, людини. 10. світоглядна: виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових.