2.4 Закон єдності аналізу і синтезу

Закон єдності аналізу і синтезу полягає в том, що процеси розділення, спеціалізації, диференціація і т.п., з одного боку, доповнюються протилежними процесами — з'єднання, кооперації, інтеграції і т.п., з іншою.

Облік вимог закону, що розглядається, необхідний на всіх етапах розвитку організацій живої і неживої природи, соціальних систем.

Ціль аналізу систем — більш повне пізнання закономірностей їх функціонування при існуючій, заданій структурі. В основі аналізу як способу пізнання лежить така ознака систем, як подільність.

Подільність систем, або їх декомпозиція на елементи — найпростіші частини, очевидна. Кажучи про декомпозицію, важливо мати на увазі той факт, що існує, як правило, більше одного способу розчленовування будь-якої системи. Так, для соціальних організацій економіст, соціолог, психолог знайдуть свої способи декомпозиції, виходячи із специфічних цілей дослідження. У будь-якому випадку використовування аналітичного методу пов'язано з таким поняттям, як «структура організації». Знаючи, що елементами організаційної структури соціальної системи є структура трудових ресурсів, інформаційна структура, функціональна структура, структура формальної і неформальної організації, можна говорити про аналіз даної системи з точок зору вже певних теорій структур. Причому декомпозиція необов'язково повинна бути реальною, вона може бути і концептуальною.

Отже, система — це таке ціле, яке не можна розділити на незалежні частини, оскільки коли система розчленована, вона втрачає свої істотні властивості. Із даної причини — і це головне — система є ціле, яке не можна зрозуміти за допомогою аналізу. Щоб зрозуміти цю поведінку і властивість системи, потрібен не аналіз, а інший метод.

Подібно тому, як аналіз, або розчленовування на частини, був ключовим методом для століття машин, ключовим моментом системного мислення є синтез.

Синтез — це процес об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу. Задача синтезу — спроектувати, побудувати таку структуру системи, при якій найкращим чином будуть реалізовані задані нею функції. Стадія синтезу відноситься до активної системостворюючої діяльності людини, будь-то конструювання технічних систем або розробка оптимальних ієрархічних структур управління соціально-економічними процесами.

Вивчення окремих методологічних і методичних аспектів аналізу і синтезу як самостійних способів пізнання приводить до думки про обмежений характер кожного з них по окремості. Дійсно: якщо ми використовуємо аналітичний метод, то розчленовуємо ціле як продукт синтезу, що відбувся в будь-якій з попередніх аналізу моментів часу; якщо здійснюємо синтез, то маємо як матеріал окремі частини. Саме тому аналіз та синтез треба розглядати разом.

2.5 Закон онтогенезу

Закон онтогенезу зумовлює, що кожна організація проходить в своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.

Онтогенез — термін, введений німецьким біологом Э. Геккелем і характеризуючий сукупність перетворень, що зазнають організми від зародження до кінця життя. Як і у випадку з гомеостазом, цей термін запозичений організаційною наукою з біології для опису процесів, протікаючих в організаційних системах. Аналогія між біологічним онтогенезом і розвитком соціальних організацій вельми умовна, і головним чином тому, що в біології домінує образ одного життєвого циклу, якщо йдеться про людину, тварину або рослину. В суспільстві, що постійно обновляється, одне народжується, інше процвітає, а третє вмирає — але система продовжує жити. Тим важливіше встановити загальне і різне в життєвому циклі організацій — біологічних, технічних і соціальних.

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму, сукупність перетворень, що зазнають організми від зародження до кінця життя.

Біологічна наука поки не дає вичерпних відповідей на питання, які рушійні сили такого складного процесу.

Закон онтогенезу вдається поки застосувати тільки до явищ життя з погляду біологічних і соціальних наук. Річ у тому, що він припускає повторення форм шляхом розмноження — умова, до цих пір спостережувана майже виключно в області життєвих процесів. Але, як справедливо відзначає А.А. Богданов, історія «мертвих» речей ще дуже мало відома, а звичка дивитися на них як на «неорганізовані» ще дуже сильно затримує організаційну науку.