3.4 Характеристика електричних навантажень.

В цьому розділі треба дати класифікацію всіх споживачів електроенергії з таких технічних і режимних параметрів, як живляча напруга, постійний або змінний струм, режим роботи (реверсивний або нереверсивний, довгочасний, короткочасний, повторно-короткочасний), можливість або неможливість перевантажень, умови пуску (легкі, важкі, дуже важкі), належність до певної категорії з надійності електропостачання, умови зовнішнього середовища, які вимагають певного конструктивного виконання електрообладнання по ступеням захисту від проникнення води і сторонніх тіл в електрообладнання. До умов зовнішнього середовища треба віднести і приміщення вибухо- і пожежонебезпечні, які вимагають установку електрообладнання з високими рівнями захисту від зовнішнього середовища.

Правильна класифікація електрообладнання дасть змогу правильно вибрати типи електродвигунів, кабелів і комутаційної і захисної апаратури, а також дасть змогу прийняти правильні рішення при розробці принципової електричної схеми живлення об'єкту, що проектується.

3.5 Розробка принципової електричної схеми живлення і вибір стандартних живлячих напруг.

При розробці схеми живлення електрообладнання ґрунтовну роль відіграють такі фактори як потужність і приналежність як окремих споживачів так і їх груп до певної категорії з надійності електропостачання, розподіл всіх споживачів по категоріям надійності з визначенням відсотка питомої ваги кожної категорії в загальній потужності навантаження

Якщо переважна більшість споживачів за своєю потужністю належить до першої або другої категорії надійності треба встановлювати два живлячих трансформатора. Один трансформатор можна застосувати тільки в тому випадку, якщо переважна більшість навантаження належить до третьої категорії надійності, а незначний відсоток споживачів першої категорії буде винесений на окремий силовий щит, що матиме резервне живлення від іншого незалежного джерела через низьковольтну мережу.

Якщо серед навантаження є потужні споживачі, які мають поштовховий характер навантаження, що супроводжується коливаннями напруги, то для їх живлення необхідно встановити окремий знижуючий трансформатор щоб запобігти решту споживачів від коливань напруги.

Ці відомості дадуть змогу визначити необхідну кількість живлячих трансформаторів.

Найбільш розповсюдженою є радіальна схема живлення споживачів, в якій широко вживається групове живлення споживачів від силових зборок.

Наявність в навантаженні груп механізмів одного технологічного призначення вимагає живити кожний механізм такої групи від різних джерел живлення, тобто від різних силових зборок, що покращує життєздатність підприємства при аваріях в електромережах.

На розробку схеми живлення впливає також розташування електрообладнання по території об'єкта, що проектується. Суттєвий розкид електрообладнання по території вимагатиме вжити більшу кількість силових зборок у груповій схемі живлення.

Магістральні схеми живлення можна рекомендувати в тих випадках, коли в приміщенні цеху є велика кількість одного й того ж або однотипного обладнання, що встановлене рядами.

Треба також визначитись із живленням аварійного освітлення відповідно до існуючих вимог його виконання.

З урахуванням вище зазначених вимог і вимальовується принципова схема живлення об'єкта, що проектується. Щодо вибору живлячих напруг, треба віддавати перевагу більш високим напругам в живлячій електромережі з мінімальною кількістю трансформації, тобто застосовувати підстанції високого вводу. Серед напруг би 10 кВ треба обирати 10 кВ, за винятком тих випадків, коли потужність підстанції дуже мала і за техніко-економічним порівнянням напруга 6 кВ стає більш переважною. Вживання напруги 6 кВ буде також більш переважливим, якщо на об'єкті, що проектується, використовуються високовольтні електродвигуни великої потужності з напругою живлення 6 кВ, питома вага яких складає не менш як 30 відсотків від загальної потужності навантаження.

Для споживчих електромереж найбільш розповсюдженою напругою є 380/220 В, яка дає можливість живити силове і освітлювальне навантаження від однієї електромережі на двох різних напругах. Напруга 660 В може бути більш вигідною за 380 В тільки в тому випадку, якщо переважна більшість навантаження складається з електродвигунів потужністю більш за 100 кВт. Тоді для живлення освітлення треба мати окремі знижуючі трансформатори. У будь-якому випадку це питання повинно вирішуватись техніко-економічним порівнянням двох варіантів.

Живлення електроенергією підприємств і цехів із споживачами першої і другої категорії слід здійснювати не менш ніж двома лініями.

При пошкодженні однієї з них та, що залишилась в роботі, повинна забезпечити живлення споживачів першої і другої категорії.

Якщо нема точних відомостей про потужність споживачів першої і другої категорій, то пропускна здатність однієї лінії в аварійному режимі повинна забезпечити живлення (60 - 80)% всього розрахункового навантаження. Стовідсоткове забезпечення живленням по одній з двох ліній потрібне тільки тоді, коли всі споживачі належать до першої категорії.

Допускається живлення споживачів другої категорії однією повітряною лінією напругою 6 кВ і вище. При живленні кабелями допускається живлення однією кабельною лінією, але розщепленою не менш як на два кабелі, кожен з яких має бути приєднаний з обох сторін через окремі роз'єднувачі.

З метою економії коштів слід застосовувати в мережах 6 - 10 Кв вимикачі навантаження в блоці з плавкими запобіжниками, які дешевші олійних вимикачів. В такому разі захист трансформаторів від внутрішніх пошкоджень повинен діяти на короткозамикач, що встановлюється біля трансформатора, який створює штучне коротке замикання, при якому спрацьовують плавкі запобіжники на ГПП або ЦРП.