- •1. Поняття інвестицій.
- •2. Основні положення теорії запозичених коштів.
- •3. Інвестиційний попит
- •4. Пропозиція запозичених коштів. Основні положення теорії
- •5. Міжнародні взаємозв'язки: мобільність капіталу, валютні курси і
- •6. Поняття і сутність цінних паперів.
- •7. Структура фінансових ринків.
- •8. Інструменти позики.
- •9. Гібридні інструменти.
- •10.Похідні цінні папери.
- •11.Фінансові посередники. Їх види, функції.
- •12.Первинний і вторинний ринки цінних паперів.
- •20. Критерії оцінки ефективності інвестицій
- •22. Метод капіталізації прибутку (?)
- •23. Інфляція. Її оцінка та вимір
- •24. Структура відсоткових ставок у часі: теорія очікуваної корисності
- •25. Структура відсоткових ставок у часі: теорія переваги ліквідності
- •26. Структура відсоткових ставок у часі: теорія сегментації ринків
- •27. Сутність сучасної портфельної теорії
- •28. Ефективність інвестиційного портфеля
- •29. Модель Марковиця
- •30. Основні положення теорії корпоративних фінансів.
- •31. Сутність теорії Модільяні-Міллера.
- •32. Асиметричність інформації, корпоративне управління і вартість фірми.
- •33. Оцінка інвестиційних якостей облігацій.
- •34. Оцінка інвестиційних якостей акцій.
- •35. Фінансові ф'ючерси.
- •37. Інвестиційний процес і інвестиційна стратегія.
- •38. Пасивний підхід в управлінні інвестиціями.
- •39. Активне управління портфелем.
- •40. Характеристика інвестиційного ринку і принципи його вивчення.
- •41. Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.
- •42. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки.
- •43. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів.
- •44. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості окремих компаній і фірм.
- •45. Принципи розробки інвестиційної стратегії.
- •1. Визначення періоду формування інвестиційної стратегії
- •2. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності
- •46. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності.
- •47. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів.
- •48. Розробка бізнес-планів інвестиційних проектів.
- •49. Структура та зміст бізнес-плану інвестиційного проекту. Форма бізнес-плану інвестиційного проекту
- •50. Показники оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •54. Принципи і послідовність формування інвестиційного портфеля.
- •55. Принципи і послідовність формування інвестиційного портфеля.
- •57. Розробка календарного плану реалізації інвестиційного проекту.
- •58. Розробка бюджету реалізації інвестиційного проекту.
- •59. Побудова системи моніторингу реалізації інвестиційних програм.
- •60. Критерії «виходу» з інвестиційних проектів та продажу фондових інструментів інвестиційного портфеля.
38. Пасивний підхід в управлінні інвестиціями.
Теорія оперативного управління портфелем фінансових інструментів інвестування виділяє два принципових підходи до здійснення цього управління — пасивний і активний. Ці підходи розрізняються як задачами, так і методами оперативного управління портфелем.
Пасивний підхід до управління портфелем заснований на принципі "проходження у фарватері ринку". Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій повинна чітко відбивати тенденції кон'юнктури фондового ринку як у загальному обсязі (на основі загальноринкових індексів динаміки), так і за складом цінних паперів, що обертаються на ньому. Іншими словами, динаміка портфеля фінансових інвестицій підприємства в мініатюрі повинна копіювати динаміку фондового ринку в цілому. Основна увага при пасивному підході до управління портфелем приділяється забезпеченню його реструктуризації за видами цінних паперів і глибокій диверсифікованості з метою зниження рівня портфельного ризику. Прихильники цього підходу вважають, що ефективність портфеля на 90% забезпечується структурою видів фінансових інструментів і лише на 10% — конкретними їх різновидами в рамках окремих видів. Найбільшою мірою пасивний підхід відбиває менталітет формування консервативного типу портфеля.
В основі концепції пасивного управління портфелями цінних паперів лежить гіпотеза ефективності фінансових ринків. Відповідно, прихильники цієї інвестиційної системи приймають рішення виходячи із загальноприйнятої оцінки ризику і доходності та не вважають за доцільне здійснювати пошук невірно оцінених паперів.
Пасивне управління (passive management) передбачає придбання та володіння великою кількістю цінних паперів протягом відносно тривалого часу з незначними та нечастими змінами складу сформованого портфеля. При цьому, можна виділити дві основні проблеми, які при застосуванні пасивної стратегії управління потребують вирішення уже на початковій стадії формування портфеля.
Перша – вибір у якості орієнтира певного ринкового показника (індексу) та його відтворення при формуванні портфеля. Показник, обраний у якості орієнтира, має в найбільш прийнятній для портфельного менеджера формі інтегрувати поточну інформацію про динаміку та структуру ринку, а портфельні менеджери, опираючись на меншу кількість позицій, повинні сформувати своєрідний сурогат ринкового портфеля. . . Оскільки вказані показники, як правило, представляють із себе широко диверсифіковані ринкові індекси, пасивне управління звичайно також називають індексуванням, а самі пасивні портфелі – індексними фондами. Вирішення першої проблеми має дати змогу сформувати такий індексний фонд, зміна доходності якого відповідала б динаміці обраного у якості орієнтира показника.
Другою проблемою, що потребує вирішення, є проблема пошуку такого співвідношення між складовими портфеля, представленими дольовими та борговими цінними паперами, яке б відповідало інвестиційним пріоритетам клієнтів, що відрізняються від пріоритетів середнього інвестора.