4. Форми і види підприємництва.

Підприємництво в різних галузях економіки має свої особливості і відрізняється за змістом і технологією ведення підприємницької діяльності. Навіть вид товарів і послуг та способи їх отримання впливають на характер підприємництва.

Форми підприємництва залежать від того, чи діє підприємець самостійно, чи у кооперації з іншими підприємцями, використовує для підприємництва своє майно чи майно інших осіб, використовує власну працю чи залучає найманих працівників.

У випадках, коли підприємець діє як фізична особа за умови реєстрації власного діла, але без оформлення статуту підприємства – це найпростіша індивідуальна форма підприємництва.

Колективна форма підприємництва формується на основі об’єднання кількох капіталів і створення юридичної особи у вигляді господарського товариства.

Об’єднані, інтеграційні форми підприємництва оформляються як господарські асоціації і союзи.

Види підприємництва. В залежності від змісту конкретної діяльності і факторів, що використовуються, розрізняють такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, страхове і посередницьке.

Основною функцією виробничого підприємництва є організація виробництва будь-якого спрямування: матеріального, інтелектуального, творчого.

Підприємець використовує власні або залучені ресурси і організує виробництво продукції, послуг, інформації, духовних цінностей для продажу споживачам. Воно відноситься до числа найбільш суспільно необхідних і значимих, але, водночас, і найскладніших. До такого виду підприємництва відносяться промислове і сільськогосподарське виробництво, будівництво, транспорт, послуги зв’язку і побутові послуги, виробництво інформації тощо.

Суть комерційного підприємництва складають товарно-грошові відносини і торговельно-обмінні операції.

В основі цього виду діяльності лежать угоди про купівлю-продаж (перепродаж) товарів і послуг. На відміну від виробничого підприємництва, тут немає потреби в забезпеченні виробничими ресурсами, що пов’язані з випуском продукції. Зміст комерційної діяльності полягає у виборі – що купувати, що перепродувати.

Фінансове підприємництво розглядається як особливий різновид комерційного підприємництва.

Об’єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи: гроші, валюта, акції, облігації, ваучери, векселі і таке інше. Учасниками ринку грошей, валюти і цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, організації та фізичні особи.

Виявивши фінансовий товар, підприємець встановлює джерела його отримання. Якщо підприємець заздалегідь нагромадив гроші, валюту, цінні папери, він сам може виступати в ролі продавця фінансового товару або лихваря, який дає його в борг за повну плату.

Іншою формою фінансового підприємництва є емісія (випуск в обіг) цінних паперів – власних акцій, облігацій, векселів. Цю роботу ведуть підприємства, банки, але не окремі підприємці.

Страхове підприємництво полягає в тому, що підприємець гарантує страхователю за певну плату компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя в результаті непередбаченого випадку.

Страхове підприємництво є особливою формою і різновидом фінансово-кредитного підприємництва. Підприємець отримує страховий внесок, який повертає лише за наявності страхового випадку. Різниця між страховими внесками і сумами виплат по страхових випадках утворюють дохід страхового підприємця.

Страхове підприємництво реалізується у формах майнового страхування, особистого страхування життя і здоров’я, страхування ризиків і відповідальності. Соціальне страхування не відноситься до підприємницької діяльності.

Посередницьке страхування є інформаційною послугою.

Підприємець-посередник не виробляє продукцію, не торгує товарами, не надає кредити, а тільки надає інформаційні послуги – перепродує інформацію про продаж і купівлю товарів продавцям і покупцям за певну плату. Посередництво має місце у виробничій, комерційній та фінансово-кредитній сферах. Посередник-підприємець отримує свою частку прибутку за рахунок того, що відшукав і звів потрібних суб’єктів угоди і є її координатором.