Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лінгвістичні основи док-ва.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
200.76 Кб
Скачать

32. Особливості текстової комунікації.

Текстова комунікація розширила можливості вербального спілкування та подолала ті труднощі,які не могли бути подолані на рівні усного спілкування.

Текстова комунікація обов’язково враховує екстралінгвістичні (позамовні) та інтралінгвістичні (власне лінгвістичні) фактори комунікації. До екстралінгвістичних належать такі: автор тексту (адресант повідомлення), який повідомляє інформацію; референт (об’єкт, предмет комунікації) – те, про що повідомляється в текст; адресат (отримувач повідомлення, читач); ціле установка або прагматична установка – призначення, мета повідомлення; умови комунікації – обставини, за яких відбувається спілкування (час, місце, характер ситуації)

У текстах комунікація реалізується у діалогічних зв’язках адресант – адресат. Поняття «діалогічність» та «адресатність» не тотожні. Діалогічність (двостороння дія) може бути реалізована певною мірою лише у листуванні, договірних документах.

33. Особливості інтерпретації тексту

Термін «інтерпретація» з латинської означає витлумачення, пояснення, використовується для тлумачення тексту твору, осягнення його змісту, ідеї (задуму). Інтерпретацію тексту здійснюють як переоформлення тексту, його змісту, тобто як переклад на поняттєво-логічну чи образну мову. Інтерпретація стосується термінів, знаків, символів, схем у лінгвістиці та інших науках, які піддаються формалізації у процесах комп’ютеризації та інформатизації. Сутність інтерпретації полягає у перекладі знаків однієї системи на інші знаки тієї самої системи на інші знаки тієї самої системи чи знаки іншої системи.

  1. переказ – формування за допомоги мови тексту про текст

  2. резюмування (анотування) – згорнутий виклад концепту чи основної теми тексту

  3. аналіз – розбір тексту з різних позицій

  4. діалог – використання вихідного тексту як підстави для створення власного тексту адресатом, який стає адресантом і вступає у відношення з чужим текстом, цитуючи його, використовуючи його основні ідеї, поняття.

Інтерпретація тексту це і процес розуміння твору і результатом цього процесу, що виражається у вмінні викласти свої спостереження, користуючись відповідною метамовою, тобто професійно, грамотно пояснюючи своє розуміння прочитаного.

34. Особливості писемного тексту. Його основні риси

Текст – зафіксований на письмі результат писемного а не усного мовлення. Характер писемного мовлення здебільшого визначається специфічними умовами писемного спілкування і насамперед відсутністю співрозмовника в момент висловлювання.. особливості писемного мовлення простежуємо при порівнянні з усним мовленням.

Усне мовлення

Писемне мовлення

первинне

вторинне

Виникло швидше

Пізніше

Має звукове втілення

Має графічне втілення

Лінійне, оскільки має лише звукове втілення

Багатомірне (можливе багаторазове повернення до будь якого його фрагменту)

незворотне

зворотне

Не фіксує висловлювання думки

Має дуалістичну природу – здатність знаходитися у стані спокою і в стані руху. Писемна мова дає можливість фіксувати висловлені думки та забезпечити збереження і відтворення мовлення у часі й просторі, тобто значно пізніше того, як воно було висловлене

Діалогічне (розмовна лексика та фразеологія, лаконічність, незавершеність, непослідовність, безсполучниковість, вживання інтонації, міміки, жестів)

Монологічне (книжна лексика, поширеність висловлювання, завершеність, логічна послідовність, синтаксична оформленість, розгорнута система зв’язних елементів тощо)