166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

Відповідно до ст. 31 КПК України Порядок зносин судів, прокуро­рів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначається законодавством України і міжнародними договорами України. Осно­вою правової регламентації міжнародного співробітництва в кримі­нальному судочинстві є міжнародно-правові норми. Такі міжнародно- правові норми можуть міститися як в актах договірного характеру, так і в актах міжнародних організацій (наприклад. Ради Безпеки ООН), та мати імперативний або рекомендаційний характер.

Основним джерелом, як транснаціонального, так і міжнародного кримінально-процесуального права, є міжнародний договір, а друге місце займає міжнародний звичай. До допоміжних джерел права між­народного співробітництва в кримінальному судочинстві належать внутрішньодержавні акти, міжвідомчі угоди, рішення міжнародних організацій, та з врахуванням іманентних особливостей — рішення міжнародних судових органів.

Всі міжнародні договори у сфері міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві можуть бути класифіковані на договори загального характеру (Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., тощо); спеціальні щодо захисту прав людини (Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 p.), спеціальні щодо взаємодії з питань провадження в кримінальних справах (дво­сторонні, багатосторонні, універсальні та видові), спеціальні щодо протидії окремим видам злочинів (Конвенція ООН проти транснаціо­нальної організованої злочинності 2000 p., тощо).

Міжнародним співтовариством розроблені також типові договори щодо окремих питань співробітництва в кримінальному судочинстві (наприклад, Типовий договір про взаємну допомогу в галузі кримі­нального правосуддя, який затверджений Резолюцією № 45/117 Гене­ральної Асамблеї 00Н від 14.12.90 p.).

До системи національних джерел права, що регламентують міжна­родне співробітництво в кримінальному судочинстві, входять Консти­туція України, Рішення Конституційного Суду України, КК України, КПК України (ст. 31), Закон України «Про прокуратуру" та інші за­кони України, що визначають статус правоохоронних органів та судо­устрій України, особливості протидії окремим видам злочинів, закони України про ратифікацію міжнародних договорів (без яких, за існу­вання інституту застережень, неможливо повністю з'ясувати зміст певних міжнародних договорів для нашої держави). Незважаючи на вимоги ст. 93 Конституції України, питання про міжнародне співро­бітництво в кримінальному судочинстві з числа внутрішньодержав­них джерел переважно регламентуються підзаконними нормативно- правовими актами, серед яких особливе місце займає Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Ге­неральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністер­ства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 29.06.99 р. №34/5 /22/103/512/326/73 та відомчі накази (наприклад, Генерального прокурора України № 9 від 07.05.2004 р. «Про організацію роботи органів прокуратури Укра­їни в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги»).