24. Зародження і розвиток соціального туризму

Важливою складовою туристської діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верств населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази. Упродовж останніх років розвитком соціального туризму опікуються чимало структур, об'єднань, підприємств і організацій різних форм власності та відомчого підпорядкування. Однак найповніше і найефективніше соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілкової системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій "Укрпрофтур". З AT "Укрпрофтур" є найбільшим в Україні туристичним об'єднанням. У його складі діють 77 власних туристських господарств (готелів, туристсько-оздоровчих комплексів, пансіонатів, туристських баз і таборів) загальною місткістю близько 20 тис. ліжко-місць; 80 бюро подорожей та екскурсій та інші підрозділи. За період 1953 - 2000 pp. туристсько-екскурсійні підприємства й організації профспілок України надали послуги більш як 115 млн туристів і 800 млн екскурсантів. Основними напрямами діяльності підприємств З AT "Укрпрофтур" на сучасному етапі є оздоровлення у власних господарствах, організація транспортних туристських подорожей по Україні, екскурсійне обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг та послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, які надає система профспілкового туризму, становить близько ЗО найменувань. З метою оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристських закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком надають лікувальні послуги. Усі вони мають ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право надання медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного персоналу, підготовлено склади лікарських препаратів тощо. Для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Всього в системі ЗАТ "Укрпрофтур" нині діє понад 20 лікувально-оздоровчих закладів. За період 1993 - 2000 pp. у туристських підприємствах профспілок оздоровлено понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів такого профілю інших відомств, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

25. Молодіжний туризм в урср

В радянський час, як правило, не було правдивої офіційної статистики про обсяги послуг в туристській галузі, адже в епоху соціалістичного змагання вигідні були приписки. Дещо інша картина проглядається в друкованих матеріалах, що передбачалися для службового користування відповідальними працівниками республіканського і регіональних бюро "Супутника". Так, в архіві туристичної фірми "Супутник" зберігається чимала кількість "Информационных бюллетеней", що видавалися кожні два місяці в Москві і Києві протягом 70-80-х рр. та подавали достовірну різнобічну інформацію про діяльність БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ та його регіональних бюро. Також щороку для службового користування окремо видавалися звіти про туристичну діяльність українського республіканського "Супутника" на міжнародному рівні та всередині країни. Зокрема, крім важливих статистичних даних, тут подавалися звіти гідів-перекладачів. Поряд з цим, для працівників системи "Супутник" (у тому числі для гідів-перекладачів і екскурсоводів) друкувалася література ідеологічно-пропагандистського спрямування, довідкова, статистична, навчальна та ін. Чималий інтерес становить і матеріал з поточного діловодства БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ. Детальний аналіз усіх цих важливих достовірних джерел дав змогу автору з'ясувати важливу роль державних органів щодо розвитку молодіжного туризму в УРСР, розглянути організаційну структуру "Супутника", принципи його співробітництва з зарубіжними молодіжними туристичними партнерами, показати специфіку, форми та методи роботи підрозділів БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ з вітчизняною та іноземною молоддю. У 70-80-х рр. республіканськими та обласними видавництвами була опублікована значна кількість туристсько-краєзнавчої літератури, що мала науково-пізнавальний і рекламний характер. Хоча ця література видавалася згідно інструкції Держвидаву України, яка обумовлювала її форми, обсяг і зміст, вимагаючи від авторів основну увагу приділити висвітленню радянського періоду, вона є також важливим джерелом у розкритті теми дисертаційного дослідження. За багатовікову історію подорожей, географічних відкриттів, розширення торговельних зв'язків, промислового освоєння нових територій, людством були накопичені знання в різних галузях науки, культури і техніки. Усе це спонукало до виникнення особливої форми подорожей - туризму, зі своєю структурою, матеріально-технічною базою, методами роботи і органами управління, який почав оформлятися і розвиватися як специфічний вид суспільно-економічної і соціально-культурної діяльності з середини ХІХ ст. З цього часу в багатьох країнах Європи виникають самодіяльні туристичні клуби і товариства, спеціалізовані організації, формується туристична галузь. Найбільш інтенсивний розвиток світового туризму припав на другу половину ХХ ст. З найдавніших часів українські землі постійно відвідували іноземні мандрівники. У свою чергу вітчизняні купці, паломники, мандрівники, вчені-дослідники відправлялися в далекі незвідані краї. З кінця ХVІІІ ст. широкого розповсюдження набувають мандрівки по Україні культурно-освітніх діячів, інтелігенції, студентської молоді. Втім, на противагу більшості європейських країн, період індивідуального мандрівництва на українських землях затягнувся аж до початку ХХ ст. У результаті цих подорожей і мандрівок, які стали складовою українського національно-культурного відродження, було зібрано величезний матеріал з географії, етнографії та історії українських земель, що стало основою розвитку вітчизняної туристської галузі. На теренах Галичини у першій третині ХХ ст. вагомий внесок у розвиток туристсько-краєзнавчої роботи серед галицької молоді зробили туристичні товариства "Плай", "Чорногора", дитячо-юнацькі організації "Пласт" та "Сокіл". В підросійській Україні з другої половини ХІХ ст. розвитком екскурсійної справи займалися насамперед наукові, просвітницькі та професійні товариства, що супроводжувалося організацією різних музеїв, виставок, відкриттям пам'ятників. До цього часу відноситься й поява перших екскурсійних товариств - у Києві (1885 р.), Ялті (1895 р.) та в інших містах. В останній чверті ХІХ ст. чималої популярності набуває гірський туризм, який починає розвиватися в Криму завдяки діяльності Кримсько-Кавказького гірського клубу. Міжнародний молодіжний туристський обмін як одна з найефективніших масових форм співробітництва та контактів молоді різних країн все більшої ваги став набувати після Другої світової війни. В Радянському Союзі найбільш сприятливі умови створювалися для молодіжних туристичних груп, активну пропагандистську та виховну роботу з якими проводив комсомол. У червні 1958 р., за вказівкою радянського партійного керівництва, було створено Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ, яке з середини 60-х рр. активно займалося і внутрішнім туризмом серед молоді. У зв'язку з постійним зростанням обсягів молодіжного туризму в країні та більш чіткою його організацію в республіках, згідно з постановою ЦК ВЛКСМ від 6 грудня 1972 р., було створено Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ЛКСМУ, який у перший рік своєї діяльності об'єднав дев'ять обласних і міських бюро. Наприкінці 80-х рр. українському республіканському "Супутнику" підпорядковувалося вже 44 бюро при обкомах і міськкомах комсомолу, які представляли всі обласні центри республіки та міста підвищеного туристичного попиту. На цей час він мав у своєму розпорядженні 4 міжнародні молодіжні центри і табори та 4 готельні комплекси. Також його бюро постійно орендували приміщення в готелях, гуртожитках та навчальних закладах. Роботу "Супутника" забезпечував чималий загін висококваліфікованих екскурсоводів і гідів-перекладачів, практикувалася у значних розмірах ціла система пільг та стимулів при наданні туристських послуг учням і більш старшій молоді віком від 12 до 30 років. Хоча молодіжний туризм підпорядковувався значною мірою інтересам партійно-державного апарату, який спрямував туристичну галузь на виконання політичних та ідеологічних функцій, держава визнала молодіжний туризм пріоритетною галуззю, підтримувала його розвиток. З перших років діяльності БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ уряд республіки надавав йому відчутну матеріально-фінансову підтримку з метою розширення географії туристських подорожей молоді, підвищення якості їх обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази галузі. Таким чином, мережа туристських закладів "Супутника" в УРСР почала складатися в першій половині 70-х рр., коли було закладено матеріально-технічні підвалини його діяльності та проведено відповідні організаційні перетворення. Найвищі за своїми показниками обсяги молодіжного туристичного обміну "Супутником" в республіці припадали на 1979-1990 рр., коли щорічно в середньому обслуговувалося понад 1 млн радянських і зарубіжних туристів. У четвертому розділі - "Розвиток "Супутником" внутрішнього шкільного і молодіжного туризму вУРСР " - висвітлено внутрішню туристсько-екскурсійну діяльність БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ та його регіональних бюро, проаналізовано основні форми такої роботи з учнями і більш старшою молоддю, показано внесок "Супутника" у культурно-освітній розвиток та патріотичне виховання підростаючого покоління засобами туризму. Ще більш вагомий внесок БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ та його регіональні бюро в 70-80-х рр. ХХ ст. зробили у розвиток внутрішнього туризму серед школярів та молоді республіки. Адже близько 80% обсягу всієї діяльності "Супутника" припадало на внутрішній молодіжний туризм. Значною мірою саме завдяки діяльності цієї туристської організації з середини 70-х рр. активізувалася екскурсійна робота у школах, училищах, вузах, розширилася географія туризму, покращилася тематика подорожей. Тому не випадково, що серед загальної кількості молоді, яка подорожувала по запропонованих БММТ "Супутник" маршрутах, понад 70% складали школярі, учні технікумів, училищ і студенти. Завдяки "Супутнику" міжнародний молодіжний туризм в УРСР у 70-80-х рр. ХХ ст. набув значного розвитку. БММТ "Супутник" ЦК ЛКСМУ та його регіональні бюро використовували різноманітні форми міжнародного молодіжного туризму, насамперед, загальноознайомлювальні поїздки; обмін поїздами, рейсами та круїзами дружби; спеціалізований і навчальний туризм; обмін молодіжними групами областей і міст-побратимів, споріднених підприємств, навчальних закладів, наукових і культурних установ. Постійно розроблялися нові туристичні маршрути та екскурсійні методики. Співробітництво "Супутника" з молодіжними туристичними бюро зарубіжних країн, передусім так званих "соціалістичних", що ґрунтувалося на засадах Закопанської системи, набуло значної ефективності. 26. Яків Головацький

Я́ків Фе́дорович Голова́цький — український лінгвіст, етнограф, фольклорист, поет, священик УГКЦ, і педагог. Співзасновник об'єднання «Руська трійця», співавтор збірника «Русалка Дністровая».

Разом із Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем утворив у 1831 р. національно-патріотичний гурток галицької молодої інтелігенції т.з. «Руську трійцю». У Будапешті зблизився з чеськими, словацькими і сербськими славістами, з допомогою яких у 1837 р. там було підготовано і видано перший галицький альманах «Русалка Дністрова», що відіграв велику роль в галицькому літературному відродженні.

У 1861—62 рр. надрукував записки архіпресвітера Бродовича Феодосія.

Велике значення мала і зберігає досі тритомна етнографічна праця Головацького «Народньіе песни Галицкой и Угорской Руси», яка була опублікована у 1863 — 1878 рр. в «Чтениях» Товариства історії і древностей Російських при Московському університеті. Зберігають свою наукову цінність і ряд історичних праць з дослідження окремих проблем історії Закарпаття, Галичини і Буковини, слов'янського етногенезу, польсько-галицьких та польсько-українських та слов'яно- германських стосунків, статті про І.Котляревського, Г.Квітку-Основ'яненка, М.Шашкевича, І.Вагилевича, розвідки про «Слово о полку Ігоревім». Лазаря Барановича, Феофана Прокоповича, «Географический словарь западнославянских и южнославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид.1884).

Члени «Р. т.» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті.

Навколо «Р. т.» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.

Істотною заслугою «Р. т.» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р. у Будапешті), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністрова», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Р. т.». Вплив на постання «Р. т.» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек. «Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Р. т.» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.