2. Класифікація діагностичних психотехнологій.

Найважливішими показниками якості діагностичних методик є надійність і валідність.

Надійність характеризує повторюваність і стабільність результатів, тобто, ступінь їх незалежності від особи експериментатора.

Валідність визначає те, наскільки придатна та чи інша методика для вимірювання певних якостей, особливостей і наскільки ефективно вона це робить.

Діагностичні методики можна поділити за сферою застосування на психо- та соціодіагностичні, в залежності від ступеня впливу виконавця діагноста на результати діагностики- на об’єктивні та суб’єктивні, за типом – тести інтелекту, тести здібностей, тести досягнень та особистісні тести.

Об’єктивні методики дають можливість мінімізувати вплив виконавця діагноста на результати діагностики.

До них відносяться приборні психофізіологічні методики, апаратурні поведінкові методики, об’єктивні тести з вибором відповіді із запропонованих варіантів, тести-опитувальники та методики суб’єктивного шкалювання та самооцінки.

А) приборні психофізіологічні методики, в яких за допомогою приборів реєструють пульс, дихання, м’язовий тонус, біотоки мозку з метою діагностики функціонального стану мозку.

Приклад. Детектор брехні (лай-детектор, поліграф) дозволяє фіксувати окремі показники психоемоційного стану людини за допомогою спеціальних датчиків. Детектор Ларсена вимірює артеріальний тиск (тиск крові), частоту та інтенсивність дихання. Детектор Дарроу додає до всього цього показники пульсу, а також час, який проходить від моменту, коли проговорюються слова або фрази-«збудники», до моменту, коли виникає реакція у «відповідача».

Б) апаратурні поведінкові методики – реєструють швидкість реагування та точність дій, діагностують психомоторну координацію, властивості нервової системи, певні професійні вміння (напр, професійні тренажери різного походження).

В) об’єктивні тести з вибором відповіді із запропонованих варіантів (напр., тести на інтелект) – передбачають обробку результатів за ключем, що заданий у формі соціокультурного нормативу, оскільки в шкалах оцінювання таикх тестів існують об’єктивно-правильні і об’єктивно-неправильні відповіді.

Г) Тести-опитувальники для діагностики особистісних рис, в яких людина обирає ті варіанти відповідей на запитання, які описують її індивідуальні особливості або ж переваги. Ключ до батареї запитань при цьому визначаєтсья не соціокультурними нормативами, а на основі спеціально розроблених психометричних процедур.

Д) Методики суб’єктивного шкалювання і самооцінки відносяться до об'єктивних методик, оскільки діагнгост не впливає на результати, але існує потреба в високій кваліфікації, щоб інтерпретуват відповіді опитуваного, який сам оцінює які-небудь поняттяабо об’єкти за ступенем подібності або ж суб’єктивної значущості.

Суб’єктивні методи експертної оцінки (діагност сам суб’єктивно за певною системою шкал та ознак оцінює поведінку об’єкта випробування (тестування) та/або продукти його діяльності, тому досвід, кваліфікація, інтуїція, чесність діагноста впливають на результати психодіагностичного обстеження) включають в себе: спостереження, контент-аналіз, інтерв’ювання, рольові ігри, проективні методики.

Спостереження – метод цілеспрямованої фіксації емпіричних даних за допомогою структурованих або ж неструктурованих методик. Розрізняють стандартизоване аналітичне спостереження (у суб’єкта спостереження існує чіткий план і мета, для реєстрації використовується шкала із чітко кодифікованими ознаками) та включене спостереження із рейтинг-шкалюванням (спостерігач включається в діяльність людей і є одним з учасників групи, використовуючи 5-7 бальну рейтинг-шкалу для оцінки тих чи інших властивостей.

Контент-аналіз – один з наукових методів дослідження текстових масивів у засобах масової інформації, пов’язаний із виявленням семантичних складових досліджуваних лексико-граматичних засобів передання певного змісту. Контент-аналіз передбачає роботу із т.зв. периферійними (прихованими) смислами, що містяться у текстах і маскуються різноманітними ідеологічними нашаруваннями у вигляді соціально-політичної термінології, складних ритмо-інтонаційних конструкцій, авторських знаків тощо. Скажімо, методом контент-аналізу можуть досліджуватись різноманітні газетно-журнальні публікації в ситуаціях можливого виникнення конфлікту між двома країнами, кожна з яких зацікавлена в тому, щоб антиципувати кризову ситуацію і розгадати можливі кроки іншої сторони в процесі військових дій. Для цього здійснюється підборка видань з відповідної тематики, в яких виокремлюється коло персоналій, причетних до можливого розгортання конфлікту та відбувається первинна каталогізація цієї підборки за хронологічним, проблемним, структурним або іншим принципом. Надалі відбувається створення кодувальної матриці з відповідними текстовими одиницями, кожна з яких отримує свій шифр, необхідний для створення зведених таблиць статистичних підрахунків. До числа переваг цього методу відносяться можливість точної реєстрації зовні нерозрізнюваних показників в об’ємних масивах емпіричних даних, спроможність до виявлення прихованих тенденцій та закономірностей, припустимість здійснення відстроченого в часі аналізу подій та ситуацій, відносна об’єктивність процедур та надійність результатів, відсутність виявів ефекту впливу дослідника на поведінку об’єкту дослідження.

Опитування – вербальний метод структурованого або ж неструктурованого отримування інформації шляхом анкетування (безособова форма опитування) або ж інтерв’ювання (особиста форма опитування). Інтерв’ю може бути також стандартизованим, нестандартизованим та напівстандартизованим. Цей метод часто використовується як допоміжний до візуально-аналітичної та тестової діагностики.

Рольові ігри – спеціальним чином організовані сценарії взаємодії, в яких виявляються і особисті якості учасників, що можуть піддаватись трансформації.

Проективні методики – суб’єктивні методики, що дозволяють здійснювати перенесення психічних властивостей суб’єкта на різні об’єкти, символи або ж слабкоструктуровані стимули різного походження.

До проективних методик відносяться:

• методики структурування (напр., тест чорнильних плям Роршаха);

• методики конструювання (тест Світу та його модифікації);

• методики інтерпретації (тематичний аперцептивний тест, фрустраційний малюнковий тест Розенцвейга, колористичний тест Люшера);

• методики доповнення (напр., незакінчені речення, незакінчені розповіді);

• методики катарсису (символдрама, психодрама);

• методики дослідження експресії (напр., тест креативності Торанса);

• методики дослідження продуктів творчості (малюнкові тести «Намалюй людину», кінетичний «Малюнок сім’ї» Бернса і т.п.).

За змістом тести можуть бути зведені в декілька груп: тести інтелекту, тести здібностей, тести досягнень та особистісні тести.

Тести інтелекту (тести оцінки когнітивних функцій) – призначені для вимірювання показників вираженості і розвиненгості пізнавальних (когнітивних) функцій: мислення, сприйняття, пам’яті, уваги.

Одним з перших різновидів тестів інтелекту вважаються IQ-тести (тести на вимірювання коефіціентів інтелектуальності). Цей коефіціент обчислюється на основі діагностичного обстеження шляхом ділення «ментального віку» (число виконаних тестових завдань) на «хронологічний вік» (число нормативно обчислених для даної вікової групи кількості завдань) і множення отриманого результату на 100. Серед найбільш відомих тестів інтелекту можна назвати тест Векслера, Амтхауера, Равена, Станфорд-Біне. Ці тести мають добру надійність і валідність.

Тести досягнень (учбових та професійних) застосовуються для оцінки успішності оволодіння конкретними знаннями з метою визначення ефективності програм, підручників та методів навчання, особливостей роботи окремих вчителів, педагогічних колективів і т.д., тобто, за допомогою цих тестіва визначають рівень засвоюваності пізнавального досвіду, набутого в навчальному процесі.

Тести здібностей поділяються на загальні та спеціальні. Оскільки під загальними здібностями маються на увазі передусім інтелектуальні (когнітивні) здібності, то для їх діагностики використовуються тести інтелекту (при цьому зауважимо: під інтелектом в даному контектс розуміються всі когнітивні функції психіки, крім відчуття: мислення, пам’ять, увага, сприйняття). Для діагностики спеціальних здібностей використовуютсья так звані спеціальні тести, які, в свою чергу, поділяються: за видами психічних функцій – на сенсорні, моторні; за видами діяльності – на технічні та професіоналізовані тести, тобто, тести, що відповідають тій чи іншій професії (конторські, артистичні тощо).

Найбільш відомими є батарея тестів дифиренційних здібностей (ДАТ) та батарея тестів загальних здібностей (ГАТБ). Перша з них створювалася для шкільних потреб і знайшла застосування в професійній орієнтації учнів. Вона включає 8 субтестів, що досліджують особливості розвитку абстрактного мислення, числових (рахункових) здібностей, технічного мислення, швидкості та точності сприйняття, а також вміння грамотно користуватись правописом і будувати речення. ГАТБ була розроблена службою зайнятості США для проведення професійних консультацій в державних закладах, а також широко використовувалася в промисловості та армії для розстановки кадрів по робочих місцях при прийомі на роботу.

Особистісні тести призначені для дослідження різних аспектів особи – мотивацій, інтересів, ціннісних орієнтацій, емоційно-афективних проявів і т.п. Особливістю методів дослідження особи є їх різноманіття і пограничне становище в класифікації методик. Так звані особистісні тести не є тестами в чистому вигляді, волбодіючи часто ознаками проективних, напівпроективних методик або ж опитувальників.

Найбільш відомими і ширпоко використовуваними особстісними тестами є особистісний опитувальник штата Міннесота (ММРІ), багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела, опитувальник на виявлення акцентуацій Шмішека, патопсихологічний діагностичний опитувальник (ПДО), опитувальник інтересів Стронга і т.п.