Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2011-2012 микроэкономика учебник.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
1.79 Mб
Скачать

Функції ринкової інфраструктури:

- створення передумов для прискорення обігу у економіці;

- прискорення процесу реалізації знов створеної вартості;

- забезпечення взаємозв’язку всіх сфер виробництва.

Ринкові інститути – спеціалізовані організації, діючі в рамках особливого ринку: товарні, фондові, валютні біржі;біржі труда; банки, державні фінанси, інвестиційні, інноваційні фонди та ін.

Ефективність функціонування ринку в значній мірі залежить залежить від комплексності й ефективності ринкової інфраструктури. Треба мати на увазі, що елементи ринкової інфраструктури не можуть бути нав’язані ззовні. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами.

2.3. Види ринків за типами конкуренції

Відповідно до типів конкуренції можна виділити ринки досконалої та недосконалої конкуренції. Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким:

1. Необмежена кількість продавців та покупців, так що частка кожного з них на даному ринку дуже незначна, а тому ніхто з них не може впливати на ціни; ціни на досконало конкурентних ринках встановлюються внаслідок взаємодії попиту і пропозиції.

2. Існує абсолютно вільний доступ до всіх сфер економічної діяльності, нема перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь.

3. Кожний господарюючий суб’єкт має вільний доступ до будь-якої інформації щодо ринку: про величину попиту і пропозиції, норми прибутку при виробництві того чи іншого товару, витратах.

4. Вільний доступ до будь-якої технології для всіх підприємців.

5.Абсолютна однорідність товарів, що виробляються, вони стандартизовані; товари, які вироблено на різних фірмах, мають однакові якості, тому на таких ринках не існує нецінової конкуренції і є умови тільки для конкуренції цінової.

6. Жоден учасник ринку не може впливати на рішення інших неекономічними методами.

Ринки досконалої конкуренції в реальній дійсності зустрічаються не дуже часто. Тоді виникає питання: навіщо їх вивчати? Вивчення ринків досконалої конкуренції буде вам корисним з таких причин: по-перше, існують галузі, які близькі до конкурентної моделі (сільське господарство, ринок цінних паперів); по-друге, саме на цій моделі ринку краще всього вивчати такі категорії, як доход, прибуток, витрати, і нарешті – це модель, з якою порівнюють реально існуючі ринки, чим ближче такий ринок до ринку досконалої конкуренції, тим ефективніша економіка даної країни. На ринках досконалої конкуренції панує споживач: товаровиробники пропонують ті товари, які прагнуть придбати споживачі.

До ринків недосконалої конкуренції належать ринки монополістичної конкуренції, олігопольні та монопсонічні ринки, ринки, на яких панує одна фірма – чиста монополія.

Найближчими до ринку досконалої конкуренції є ринки монополістичної конкуренції. Вони характеризуються таким:

1. На ринку функціонує велика кількість фірм.

2. Товари, на відмінність від досконало конкурентних ринків не стандартизовані, а диференційовані, тобто відрізняються за якістю, торговими знаками, тощо.

3. Може існувати контроль над цінами, але в порівняно вузьких межах.

4. Вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод.

5. Переважною формою конкуренції стає нецінова конкуренція: конкуренція якості, підкреслення різниці в якості товарів за допомогою реклами, торгових знаків, торгових марок, тощо.

Прикладом таких ринків може послужити роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття, меблів, харчових продуктів, тощо.

Олігопольним ринкам властиві такі риси:

На олігопольних ринках функціонує невелика кількість фірм, кожна з них виробляє значну частку продукту даної галузі. Саме тому тут можливий контроль над цінами: декілька фірм мають змогу домовитись про ціни, це спостерігається на таких олігопольних ринках, де декілька фірм займають приблизно однакові частини ринку і не дуже відрізняються за обсягами виробництва і витратами. В такій ситуації ініціатива однієї фірми відносно зміни ціни відповідає інтересам всіх інших фірм. Існує також так зване “лідерство в цінах”, коли домінуюча в галузі фірма встановлює ціну, а всі інші фірми слідують за нею. На олігопольних ринках продукт може бути як стандартизованим (метали), так і диференційованим (автомобілі, техніка для сільського господарства, побутова техніка). Переважною формою конкуренції є нецінова, особливо – для диференційованих продуктів. Вступити в галузь, де панують олігополії, новому підприємцю дуже складно, існує ряд перешкод, насамперед потрібні дуже великі розміри капіталу.

Найбільшу загрозу для розвитку економіки представляє чиста монополія (її ще називають абсолютною монополією), на чисто монопольному ринку панує виробник. Чиста монополія виникає тоді, коли фірма виступає єдиним виробником товару, в якого нема замінників, але багато бажаючих його придбати. Вступ у таку галузь заблоковано, конкуренція підірвана. Оскільки інших виробників такої продукції нема, монополіст встановлює таку ціну, яка дозволяє відшкодовувати всі витрати і забезпечує монопольно високий прибуток. Треба відзначити, що ціни на монополізованих ринках завжди вищі, ніж на конкурентних, а пропозиція – нижча. Чиста монополія зустрічається не дуже часто, до того ж навіть монопольному ринку властиві деякі форми конкуренції, найважливішими з них є потенційна конкуренція, конкуренція нововпроваджень та конкуренція з імпортними товарами.