Критерії оцінювання читання та інтерпретації текстів

Відмінно (5А) – студент враховує час і місце написання пам’ятки, специфіку редакції. При читанні кириличного тексту дотримується загальноприйнятої традиції читання носових, редукованих у сильній і слабкій позиції, літери h, йотованих голосних, слів із складотворчими сонорними, а за потреби наводить різні погляди на кваліфікацію особливостей звучання фонем, які функціонують у старослов’янській мові. Слова з титлами читає безпомилково в типових ситуаціях, в авторських – пропонує варіанти відповідно до тексту, впевнено визначає числове значення літер, розуміє специфіку вживання діакритичних знаків. Вільно інтерпретує текст українською мовою, не припускаючись помилок в перекладі форм минулого часу (аориста – дієсловом зі значенням однократної минулої дії, імперфекта – повторюваної чи постійної минулої дії і под.). У сумнівних випадках пропонує можливі зразки читання й перекладу (наприклад, конструкцій з подвійними відмінками чи супінами).

Добре (4В) – студент в основному правильно читає, хоча іноді припукається деяких неточностей (наприклад, вимовляє носові #, @ як двофонемні сполуки [он], [ен] відповідно, однаково читає [з] і [¾] ). Бачить і правильно розуміє діакритичні знаки, але допускається неточностей в типових ситуаціях (не більше двох помилок). Правильно перекладає, намагається не спотворити зміст, але може помилятися при аналізі складних мовних явищ, які не мають відповідників у сучасній українській літературній мові (в сумі не більше 1-2 помилок). Але студент здатен самостійно виправити помилки при нагадуванні і фахово прокоментувати їх.

Добре (4С) – студент читає кириличний або транслітерований текст будь-якої редакції, розуміє його, але при цьому не зважає на особливості пам’ятки, час і місце написання. Водночас правильно перекладає і при нагадуванні може виправити власну помилку (їх повинно бути не більше 3). Правда, не завжди може пояснити суть явища (наприклад не вміє відрізнити сполучення рь, ль, ръ, лъ, де складотворчим виступає сонорний від конструкцій з складотворним зредукованим, спорадично сплутує звучання а та #). Бачить межі складених морфологічних і синтаксичних одиниць, але не завжди правильно співвідносить їх з фактами живих слов’янських мов. Діакритичні знаки бачить, але не завжди розуміє (3–4 помилки), труднощі викликає визначення дат, зафіксованих у пам’ятці спеціальними буквеними позначеннями.

Задовільно (3Д) – студент виявляє вміння читати і розуміє текст історичної пам’ятки, хоч припускається неточностей при перекладі, коментарі мовних змін, допускає помилки (не більше 5), які свідчать про незнання причин або наслідків дії певного закону в старослов’янській мові (наприклад, вміє визначити палаталізацію, знає її наслідки, але не розуміє, що причиною цього процесу був закон складового сингармонізму, який діяв у праслов’янський період; не може пов’язати причини виникнення носових із законом відкритого складу). У студента є проблеми з сучасним перекладом втрачених форм. Діакритичні знаки не завжди помічає (5–6 помилок).

Задовільно (3 Е) – студент читає, розуміючи більшість тексту, але сплутує правила читання старослов’янських текстів з правилами читання церковнослов’янських. Не враховуючи хронології і місця написання пам’ятки, читає на український чи російський зразок; перекладає, але не завжди бачить межі складених морфологічних і синтаксичних форм, не помічає діакритичних знаків. Намагається перекласти текст дослівно, при цьому порушуючи смислові зв’язки.

Незадовільно (FX) – студент намагається читати текст, але не знає правил читання історичної пам’ятки, а тому озвучує його на власний розсуд; у нього виникають труднощі з розумінням змісту тексту, з його інтерпретацією українською мовою. Заміть перекладу пропонує “підрядковик”.