5.Ефективність діяльності прокурора з представництва інтересів громадян і держави в суді.

Термін «ефективність» походить від латинського слова efftectus, що в перекладі означає «результат, наслідок чого-небудь, яких-небудь дій, причин», ефективний (efftectivus) значить такий, що дає ефект, але не будь-який, а намічений заздалегідь; корисний, діючий, що приводить до потрібних результатів; звідси ефективність – це результат цілеспрямованої дії.

Майже в усіх управлінських системах та видах діяльності проблема ефективності посідає визначне місце. Діяльність будь-якої управлінської системи можна визнати ефективною, якщо одержаний результат максимально наближений до вирішення конкретних завдань. Отже, ефективністю є саме рівень вирішення завдань, поставлених перед прокуратурою.

Ефективність діяльності прокурора з представництва інтересів громадян і держави у суді – є наслідком належної організації роботи прокурора на цьому напрямі і свідчить про повне вирішення прокурором завдань, які перед ним стоять у судовому процесі.

Ефективність діяльності прокурора в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві залежить від низки чинників: загальних, окремих завдань та кінцевого результату.

Головна мета – результат діяльності прокуратури – випливає зі змісту статті 4 Закону України «Про прокуратуру», в якій наголошується, що вся діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону й зміцнення правопорядку. На досягнення цієї мети (результату) спрямовані всі функції прокуратури, у т.ч. представництва.

У статті 34 Закону України «Про прокуратуру» зазначається, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, дотримуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє дотриманню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ і постановленню судових рішень, які ґрунтуються на законі, що дає підстави розглядати це положення як одну із складових частин критерію оцінки ефективності прокурорської діяльності.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора, який має рівні права з іншими учасниками судового засідання, покладено обов’язок вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Пунктом 16 наказу Генерального прокурора України №6гн від 29 листопада 2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» передбачено, що оцінювати діяльність прокурорів з питань представництва інтересів громадян і держави у суді необхідно виходячи із сукупності даних про своєчасність, повноту, актуальність вжитих заходів щодо захисту прав та законних інтересів громадян і держави, відповідність їх стану законності, обґрунтованість заявлення позовів, заяв та результатів їх розгляду, якість участі у розгляді справ, ефективність реагування на незаконні судові рішення, стан реального виконання рішень суду у справах за позовами, заявами прокурорів. Роботу щодо захисту прав громадян та інтересів держави при виконанні судових рішень оцінювати, насамперед, зважаючи на відповідність проведеної роботи стану законності при виконанні рішень, на своєчасність та ефективність вжитих заходів до усунення порушень закону, фактичне поновлення порушених прав і свобод громадян, інтересів держави.

З урахуванням вказаних положень наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.06 критеріями оцінки ефективності участі прокурора у суді є сукупність даних про:

1) своєчасність, повноту, актуальність вжитих заходів щодо захисту прав та законних інтересів громадян і держави;

2) відповідність цих заходів стану законності;

3) обґрунтованість заявлення позовів, заяв;

4) результати розгляду позовів, заяв;

5) якість участі у розгляді справ;

6) ефективність реагування на незаконні судові рішення;

7) стан реального виконання рішень суду у справах за позовами, заявами прокурора;

8) відповідність проведеної роботи стану законності при виконанні рішень;

9) своєчасність та ефективність вжитих заходів до усунення порушень закону у виконавчому провадженні;

10) фактичне поновлення порушених прав і свобод громадян, інтересів держави при виконні судових рішень.

І навпаки: про низьку результативність роботи, неналежну організацію роботи прокурора можуть свідчити неповне застосування представницьких повноважень за наявності для цього підстав; підміна контролюючих органів при здійсненні позовної діяльності прокурора; обгрунтована відмова прокурору у позові, залишення його без розгляду чи закриття справ, безпідставно порушених прокурором, невиконання судових рішень за позовам прокурора та ін. Як правило, цьому сприяють орієнтування прокурора на кількісний показник -„ статистичне благополуччя” у роботі; нерозуміння завдань представницької діяльності, а інколи – елементарне незнання вимог закону.

Підсумовуючи викладене варто зазначити, що лише при належній організації роботи, дотриманні вимог процесуального і матеріального закону та проявляючи наполегливість прокурор може гідно реалізовувати конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави у суді і таким чином забезпечувати верховенство права та законність в Україні.