Рекомендації щодо організації самостійної роботи

Самостійна робота полягає у підготовці до підсумкової контрольної роботи, написанні реферату, підготовки до участі в семінарах.

Крім цього, студент має право підготувати до 2-х письмових робіт у формі критичних есе за матеріалами наукових праць, перелічених у переліку рефератів. При цьому мають бути залучені не тільки першоджерела (як це потрібно при підготовці реферату), а й певне коло критичної літератури, власні роздуми на обрану проблематику.

Підготовку до семінарів та підсумкового контролю слід організувати у формі засвоєння основної літератури.

1. Грицьких І. В. У пошуках джерел демократії. Політичні трансформації та історичний розвиток міжнародних економічних систем (матеріали до курсу «Історія і теорія демократії») : курс лекцій / під ред. М. С. Бурьяна.¹.

В запропоновану тексті зібраний увесь матеріал, засвоєння якого на рівні відтворення дорівнює оцінці «задовільно».

Текст містить теоретичну та фактологічну частини. Теоретична частина являє собою сформульовану в трьох тезах модель пояснення соціально-історичних передумов демократії. Решта матеріалу націлена на фактичне наповнення теоретичної моделі і містить аргументацію на користь її обґрунтованості.

Наступні статті та монографії необхідні для розширення та поглиблення уявлення студентів з предмету вивчення. Вони мають дискусійні положення, розмірковування над якими дозволить скласти власну більш-менш аргументовану позицію щодо пояснення соціально-історичних джерел демократії.

2. Новгородцев п.И. Демократия на распутье // Новгородцев п.И. Сочинения. – м., 19942.

В своїй статті Павло Іванович Новгородцев – відомий і визнаний в світі російський і український правознавець – запропонував своє бачення проблеми демократії. Незважаючи на те, що стаття була опублікована біля 100 років тому, головні проблеми, які розглядаються автором, відповідають сучасному стану речей.

Опановуючи матеріал, слід звернути увагу на авторське бачення сутності демократії, яке контрастує з поширеними «побутовими» уявленнями. Обмірковуючи діалектику єдності свободи та рівності, можна звернутися до твору Г.В.Ф.Гегеля «Філософія права», яке, незважаючи на свій вік, не втратило своєї наукової цінності ані в часи П.І.Новгородцева, ані сьогодні.

Слід особливо відзначити, що автор неодноразово повертається до тези про те, що демократія не може виступати як «політичний фетиш», предмет релігійної свідомості, і, звичайно, не може мислитися як кінцевий та завершальний етап політичного розвитку будь-якого суспільства. Крім того, можна зосередитися й на тому, що автор підкреслює слова відомого борця за демократію – Ж.-Ж. Руссо, який зазначає, що дійсна демократія дуже і дуже вимоглива до умов, в яких її намагаються збудувати.

В цілому ж, розмірковуючи над текстом даної та інших статей і монографій, необхідно повсякчас відзначати логічні зв’язки, контрасти та збіги у визначенні тих чи інших понять.

2. Пивоваров Ю.С., Фурсов А.И. Размышления о демократии // Политическая наука. Проблема демократии в политической мысли XX столетия. Проблемно-тематический сборник. – М., ИНИОН РАН, 1999. – С. 5-28³.

Ю.С.Півоваров – директор російського академічного Інституту наукової інформації з соціальних наук у співавторстві з А.І.Фурсовим, спробували надати докладний, підсумковий аналіз проблеми визначення демократії. Головна увага авторів приділяється, по суті, тим питанням, які розглядаються в статті П.І.Новгородцева. Перша частина роботи взагалі будується за планом їх попередника. Але дана стаття важлива з приводу того, що вона узагальнює історію вивчення цього питання після смерті П.І.Новгородцева.

XX століття, яке було наповнене великими подіями та важливими зрушеннями в політичному житті цілого світу, внесло певні корективи. Зокрема, автори зосереджуються на аналізі тих інновацій, які були внесені в політичну теорію демократії. Особливу увагу слід приділити їх аналізу творчого доробку С.М.Ліпсета, який в 60-70-ті роки започаткував і активно підтримував дискусію щодо визначення взаємозв’язку економічного та соціального розвитку з одного боку, і демократизацією суспільства - з іншого. С.М.Ліпсет та його опоненти шукали першопричину демократичних перетворень та економічного розвитку: чи це економічний розвиток спричиняє демократизацію, чи, навпаки, демократизація народжує політичний клімат, необхідний для швидких успіхів в економіці.

Наприкінці 80-хроків ця проблематика,здавалося, затухла, але, незважаючи на такі прогнози, спалахнула з новою силою в середині 90-х, і пізніше, зробивши крок у XXI століття.