- •Конспект лекцій
- •Зміст модулів і тем дисципліни
- •Тема 1. Концептуальні основи національної та економічної безпеки
- •Тема 2. Соціальна складова в системі національної безпеки
- •Тема 3. Економічна та соціальна безпека особи
- •Тема 4. Соціально-економічна безпека підприємства
- •Тема 5. Критерії та показники економічної безпеки підприємства
- •Тема 6. Формування механізму підтримки взаємної безпеки.
- •Тема 7. Формування стратегії економічної безпеки підприємства
- •Тема 8. Структурні аспекти економічного розвитку в конструкції соціально-економічної безпеки
- •Тема 9. Фінансова складова соціально-економічної безпеки
- •Тема 10. Інвестиційна складова соціально-економічної безпеки
- •Тема 11. Інноваційна модель соціально-економічної безпеки
- •Тема 12 . Соціально-економічна безпека регіону: сутність та основні чинники
- •Тема 13. Зовнішньоекономічна безпека
- •Тема 14. Політика забезпечення соціально-економічної безпеки
- •Лекція 1. Концептуальні основи національної та економічної безпеки (2 години)
- •Поняття та характер національних інтересів. Загрози економічній безпеці.
- •3. Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни. Основні поняття і принципи економічної безпеки. Характерні риси економічної безпеки.
- •4. Суб’єкти економічної безпеки. Об’єкти економічної безпеки. Функції економічної безпеки.
- •Тема 2. Соціальна складова в системі національної безпеки.
- •2.Соціалізація в системі економічної безпеки. Субстанціональний та структурно-функціональний рівень соціальної безпеки.
- •3. Методологія аналізу соціально-економічної безпеки.
- •4. Суперечності соціальної сфери у системі безпеки. Критерій соціальної безпеки.
- •Тема 3. Економічна та соціальна безпека особи.
- •2.Концепція людської безпеки як альтернатива моделі національної безпеки, її зміст. Пріоритети державної соціальної політики, загрози у соціальній сфері.
- •3.Доходи населення як параметр безпеки людини. Показники оптимального рівня доходів населення.
- •Тема 4. Соціально-економічна безпека підприємства
- •2. Критерії забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах глобалізації економіки. Складові соціально-економічної безпеки підприємства.
- •Тема 5. Критерії та показники економічної безпеки підприємства (2 години)
- •1.Критерії економічної безпеки підприємства. Якісні та кількісні показники аналізу рівня економічної безпеки підприємства. Оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.
- •2. Методика оцінювання складових економічної безпеки підприємства.
- •1.Критерії економічної безпеки підприємства. Якісні та кількісні показники аналізу рівня економічної безпеки підприємства. Оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.
- •2. Методика оцінювання складових економічної безпеки підприємства.
- •Тема 6. Формування механізму підтримки взаємної безпеки (2 години)
- •1.Економічна безпека підприємства як система взаємодій. Потреба, інтерес, зацікавленість. Елементи механізму зацікавленості. (стимул, озброєність) Принципи стимулювання.
- •2. Обґрунтування механізму взаємодії і взаємної безпеки.
- •1.Економічна безпека підприємства як система взаємодій. Потреба, інтерес, зацікавленість. Елементи механізму зацікавленості. (стимул, озброєність) Принципи стимулювання.
- •2. Обґрунтування механізму взаємодії і взаємної безпеки.
- •Тема 7. Формування стратегії економічної безпеки підприємства
- •1.Формування портфеля безпеки. Стратегія безпечного управління потоками матеріальних ресурсів.
- •1.Формування портфеля безпеки. Стратегія безпечного управління потоками матеріальних ресурсів.
- •Тема 8. Структурні аспекти економічного розвитку в контексті соціально-економічної безпеки.
- •Тема 9. Фінансова складова соціально-економічної безпеки.
- •3. Проблеми міжбюджетних відносин. Податкова політика України, її вплив на соціально-економічну безпеку держави і суб’єктів господарювання.
- •Тема10. Інвестиційна складова соціально-економічної безпеки.
- •2.Інвестиційне забезпечення соціальної політики держави. Реалізація інвестиційної діяльності в контексті гарантування соціально-економічної безпеки
- •2.Інвестиційне забезпечення соціальної політики держави. Реалізація інвестиційної діяльності в контексті гарантування соціально-економічної безпеки
- •Тема 11. Інноваційна модель соціально-економічної безпеки.
- •3.Інноваційна політика держави в забезпеченні соціально-економічної безпеки. Особливості інноваційно-інвестиційного гарантування соціально-економічної безпеки України.
- •3. Інституціональні критерії інноваційної складової соціально-економічної безпеки.
- •Тема 12. Соціально-економічна безпека регіону: сутність та основні чинники.
- •2. Соціальний захист як фактор соціально-економічної безпеки регіону. Природно-ресурсна складова соціально-економічної безпеки регіону. Організаційна підсистема соціально-економічної безпеки регіону.
- •2. Соціальний захист як фактор соціально-економічної безпеки регіону. Природно-ресурсна складова соціально-економічної безпеки регіону. Організаційна підсистема соціально-економічної безпеки регіону.
- •2.Определение круга проблемних позицій стримуючих розвиток відповідно до сформульованих цілей
- •3.Визначення круга суб'єктів, чиї економічні інтереси безпосередньо пов'язані з виявленими проблемами
- •Тема 13. Зовнішньоекономічна безпека
- •2.1. Намір диверсифікувати валютні резерви на користь євро основних партнерів сша та головних учасників опек:
- •Тема14. Політика забезпечення соціально-економічної безпеки
- •2. Напрями реалізації державної політики соціально-економічної безпеки Оптимізація системи державного управління як чинник соціально-економічної безпеки країни.
- •2. Напрями реалізації державної політики соціально-економічної безпеки Оптимізація системи державного управління як чинник соціально-економічної безпеки країни.
- •Список рекомендоваНої літератуРи
2. Напрями реалізації державної політики соціально-економічної безпеки Оптимізація системи державного управління як чинник соціально-економічної безпеки країни.
Механізм забезпечення соціальної безпеки — це система організаційно-економічних і правових заходів із запобігання соціально-економічним загрозам, що охоплює такі елементи: об’єктивний і всебічний моніторинг економіки й суспільства з метою виявлення та прогнозування внутрішніх і зовнішніх загрозу соціальній сфері; вироблення граничнодопустимих значень соціально-економічних показників, недотримання яких призводить до нестабільності й соціальних конфліктів; діяльність держави щодо виявлення та запобігання внутрішнім і зовнішнім загрозам у соціальній сфері. Як основу механізму забезпечення соціальної безпеки слід розглядати сукупність об’єктивних залежностей і зв’язків між явищами і процесами соціально-економічного життя в їхньому саморозвитку, у динаміці. Механізм забезпечення безпеки здатний змінюватися, мати адаптивний характер, тобто адекватно відображати зміни у виробничих взаєминах та продуктивних силах суспільства.
Нарівні з наявністю об’єктивних процесів соціального життя, механізм забезпечення соціальної безпеки випробовує на собі вплив суб’єктивних чинників. Останнє твердження означає наявність взаємозв’язку не лише з процесами економічного базису, а й надбудовними взаєминами, особливо в частині формалізації механізму безпеки відповідно до цілей, завдань, ідеології суспільного розвитку.
У структурі механізму забезпечення соціальної безпеки слід виокремити такі підсистеми в межах єдиного механізму:
підсистема самозабезпечення необхідних параметрів соціальної взаємодії і розвитку;
підсистема державного регулювання стану соціальної безпеки.
Механізм забезпечення соціальної безпеки здатний ефективно функціонувати лише за виконання належних вимог:
комплексність, тобто необхідність обліку всіх напрямів і форм прояву відносин, що впливають на стан безпеки;
системність, тобто врахування як внутрішніх взаємозв’язків і взаємозалежностей, так і зовнішніх чинників — елементів соціально-економічного простору вищого рівня — що, з одного боку, накладають певні обмеження на функціонування механізму соціальної безпеки, а з іншого — відкривають додаткові можливості для його ефективності;
варіантність (альтернативність), тобто виявлення й обґрунтування кількох варіантів розв’язання суперечностей, розрахунку траєкторій соціально-економічного розвитку в межах функціонування єдиного механізму забезпечення економічної безпеки;
безумовний пріоритет здійснення заходів, спрямованих на збереження здоров’я і життя людини, підтримку нормальних умов її існування;
прийнятний ризик, тобто реалізація доступних заходів, спрямованих на захист людини в ринковому середовищі і недопущення подолання граничних ситуацій.
Необхідним є розгляд структурних компонентів, що належать до складу механізму забезпечення соціальної безпеки. Охарактеризуємо основні з них.
1. Моніторинг являє собою інформаційно-аналітичну систему спостережень за динамікою показників соціально-економічної безпеки, що ведеться в багатьох країнах світу. Однак для України вона має особливе значення через те, що перехідна економіка характеризується низкою серйозних диспропорцій та суперечностей, гострою нестачею ресурсів і надмірною нестійкістю соціальних показників. У зв’язку з цим зростають роль і вимоги до державної статистики, її об’єктивності, компетентності та масштабності охоплення об’єктів спостереження, якості інформації і т. ін.
2. Діяльність щодо запобігання загрозам у соціальній сфері та відшкодування завданих збитків, пов’язаних із перевищенням граничних значень за певними показниками безпеки.
3. Найважливіший структурний елемент механізму забезпечення економічної безпеки суспільства — діяльність держави з виявлення й убезпечення від внутрішніх і зовнішніх загроз для соціальної сфери.
Найтиповішими напрямами державної діяльності з цього аспекту є:
виявлення випадків, коли фактичні або прогнозні параметри економічного розвитку відхиляються від граничних значень соціальної безпеки; розробка комплексних державних заходів щодо виходу країни із зони небезпеки;
організація роботи з реалізації комплексу заходів задля подолання або недопущення виникнення загроз у соціальній сфері;
експертиза рішень, що приймаються з фінансових і господарських питань, із позиції соціальної безпеки. (Законодавчі та інші нормативні правові акти неодмінно мають пройти експертизу на предмет соціальної безпеки.);
організація системи контролю за виконанням заходів щодо усунення загроз у соціальній сфері.
З означених позицій соціальну безпеку правомірно розглядати не тільки як захищеність національних інтересів, але й готовність і здатність держави створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів, розвитку вітчизняної економіки, підтримки соціально-політичної стабільності суспільства.
Роль держави проявляється ще і в тому, що сам перебіг процесів сучасного соціально-економічного саморозвитку не гарантує не тільки скоординованих дій у сфері забезпечення безпеки, а й установлення суспільно необхідних цілей з використанням відповідних механізмів. Без зовнішнього регулятивного впливу цільова спрямованість механізму безпеки має ситуативний характер, виражаючи переважно тактичні пріоритети окремих суб’єктів соціально-економічної системи. Тому ключова роль держави полягає передусім у заданні вектора забезпечення безпеки, системи узгоджених цілей, які б розділялися всіма суб’єктами господарювання як цілі здійснення власної соціально-економічної діяльності. Базою таких регулятивних впливів виступає узгодження соціально-економічних інтересів. Саме узгодження інтересів є основою побудови механізму забезпечення соціальної безпеки, його найважливішим принципом.
Своїх характерних рис механізм узгодження набуває в процесі взаємодії і взаємореалізації соціально-економічних інтересів, вибору одного з можливих шляхів їх об’єднання. Серед способів об’єднання інтересів слід виокремити два основоположних і, певною мірою, взаємовиключаючі напрями:
Субординоване підкорення одних соціально-економічних інтересів іншим. Такий напрям узгодження інтересів реалізовується за допомогою централізованого директивного державного впливу, а також на основі ідеологічної пропаганди. При цьому в основу побудови механізму забезпечення безпеки покладається сувора ієрархія інтересів «держава — колектив — особистість».
Координоване узгодження різноманітних інтересів усіх соціальних суб’єктів. Механізм забезпечення безпеки, побудований на цьому принципі, виходить із пріоритетності особистого інтересу громадянина, соціального суб’єкта, споживача. У цьому разі суспільство приходить до розуміння того, що не субординація, а координація соціально-економічних інтересів — найефективніший засіб їх узгодження і реалізації. Зазначимо, що в основі ефективного механізму забезпечення соціальної безпеки повинно лежати комбіноване використання процесів координації і субординації, яке максимально відповідає специфіці вибраної ринкової моделі, особливостям соціально-економічних взаємин, рівню соціального, політичного, культурного розвитку нації.
Нині функціонування механізму забезпечення соціальної безпеки досить часто розглядається з погляду необхідності забезпечення економічного розвитку як найактуальнішого імперативу. Забезпечення необхідних темпів економічного зростання вважається головним економічним завданням, вирішення якого пов’язане з абсолютним і відносним збільшенням ВВП, подоланням бідності, формуванням ефективного середнього класу як основи соціально-економічної стабільності в країні. Економічне зростання приводить до комплексного вдосконалення соціально-економічних взаємин у суспільстві, що, безумовно, відповідає цілям забезпечення соціальної безпеки. Слід зазначити й концептуальну єдність рушійних сил економічного зростання та механізму забезпечення безпеки соціальної сфери. В обох випадках ними є суперечності соціально-економічного життя.
Однак, на нашу думку, досягнення економічного зростання не можна цілком ототожнювати з процесами й механізмами забезпечення соціальної безпеки, хоча не можна заперечувати й наявність тісного діалектичного взаємозв’язку між ними. Важливим є врахування тенденцій розвитку соціальних процесів, поліпшення рівня життя населення, розв’язання проблем продовольчої та працересурсної безпеки, забезпечення умов ефективного соціального партнерства, які мають супроводжувати економічний поступ суспільства, згодом перетворюючись на його основу.
У зв’язку з комплексністю, різноманітністю і складністю завдань соціального розвитку й функціонування, механізм забезпечення соціальної безпеки доцільно розглядати за такими рівнями:
Стратегічний рівень. Полягає в ліквідації соціальних суперечностей або, щонайменше, їх локалізації та послабленні. Цей рівень характеризується виробленням системоформуючих соціально-економічних рішень, що відбиваються в стратегіях, перспективних програмах забезпечення соціальної безпеки та є основою побудови економічної політики держави.
Тактичний рівень. Полягає у вирішенні завдань, пов’язаних із ліквідацією конкретних видів загроз або запобіганням їх впливу на соціальну сферу. Охоплює комплекс превентивних заходів.
Оперативний рівень. На цьому рівні функціонування механізму забезпечення соціальної безпеки має знаходити вираження в ліквідації наслідків загроз і негативних впливів, відшкодуванні завданих збитків. Цей рівень містить у собі комплекс оперативних заходів забезпечення безпеки соціальної сфери.
Наявність приведеної рівневої градації в структурі механізму соціальної безпеки не може не відбитися й на системі забезпечення безпеки. Саме система безпеки соціально-економічної сфери наповнює дані рівні конкретним змістом, уможливлюючи формалізування цілей і методів їх досягнення. На практиці такий взаємозв’язок механізму й системи знаходить себе в розробці політики, концепції, стратегії забезпечення національної безпеки, а також у вигляді документів, що характеризують окремі компоненти забезпечення стану безпеки держави.
За постійної наявності деструктивних впливів економічного, політичного й соціального походження зростає необхідність безперервної діяльності щодо забезпечення соціальної безпеки, розвитку і вдосконалення її форм і напрямів. При цьому така діяльність органічно переростає в систему відтворення соціальної безпеки, що виступає як безперервний процес здійснення всіма суб’єктами комплексу заходів із досягнення соціально безпечного стану функціонування і розвитку. Необхідність відтворювального характеру забезпечення соціальної безпеки доводить і аналіз матеріальної основи цієї діяльності, а саме — економічного кругообігу прибутків і витрат у масштабах як національної економіки, так і окремих її суб’єктних рівнів. Основними стадіями відтворення економічної безпеки є:
моніторинг стану соціальної безпеки;
визначення конкретних заходів щодо збереження або зміни параметрів соціальної безпеки на основі застосування методів науково обґрунтованого планування і прогнозування соціально-економічної ситуації загалом та її окремих аспектів;
реалізація заходів щодо забезпечення соціальної безпеки.
Вочевидь, безперервне поновлення такої діяльності, у свою чергу, потребує відтворення: ресурсної бази забезпечення соціальної безпеки; системи умов конструктивного забезпечення безпеки, що охоплює організаційно-управлінські, політичні, зовнішньоекономічні, правові, ідеологічні, культурні аспекти; системи взаємозв’язків між усіма компонентами системи забезпечення безпеки в межах соціально-економічних та організаційно-економічних взаємин.
Отже, слід констатувати, що забезпечення соціальної безпеки перетворюється у визначальний комплекс заходів, спрямованих на: запобігання всьому спектру соціально-економічних загроз з погляду стану, поведінки та настроїв населення; інтенсивне формування середнього класу як гаранта суспільної стабільності на ґрунті розширення адаптаційних можливостей населення; усебічну підтримки сім’ї як визначального соціального інституту; державний протекторат прожиткового мінімуму, який би забезпечував громадянам споживання на рівні простого відтворення; державні гарантії мінімальних заробітної плати, пенсій, виплат і забезпечення умов їхнього зростання, посилення тенденцій самозабезпечення громадянами високої соціальної мобільності висхідного характеру.
Література: [5, с.85-96], [7, с. 34-62]