6. Приемы и способы эа и их классификация

Важливим методологічним питанням в аналізі господарської діяльності є вивчення і вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого й усебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Сутність факторного аналізу виходить з того, що всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозв’язку, взаємозалежності й обумовленості. Кожне явище можна розглядати як причину, так і результат.

Наприклад, на величину валової продукції безпосередній вплив роблять такі чинники як чисельність робітників і рівень продуктивності праці. У той же час продуктивність праці, як результативний показник, залежить від валової продукції, як факторної ознаки.

Кожен результативний показник залежить від численних і різноманітних чинників. Ніж більш детальніше досліджується вплив факторів на величину результативного показника, тим точніше результати аналізу й оцінка якості роботи підприємств.

Таким чином, під факторним аналізом розуміється методика комплексного і системного вивчення і виміру впливу чинників на величину результативних показників.

Розрізняють наступні типи факторного аналізу:

• детермінований (функціональний) й стохастичний (кореляційний);

• прямий (дедуктивний) й зворотний (індуктивний);

• одноступінчатий та багатоступінчастий;

• статичний та динамічний;

• ретроспективний та перспективний (прогнозний).

Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження чинників, зв’язок яких з результативним показником несе функціональний характер.

Наприклад: ВП = Ч * ПТ,

де: ВП – валова продукція;

Ч – середньо облікова чисельність робітників;

ПТ – продуктивність праці на одного робітника.

Результативним показником може бути представлений також у вигляді приватної чи алгебраїчної суми чинників.

Стохастичний аналіз являє собою методику вивчення чинників, зв’язок яких з результативним показником не є функціональним, несе неповний імовірний характер (кореляційний). Наприклад, взаємозв’язок товарообігу та витрат звертання.

При прямому факторному аналізі дослідження ведеться дедуктивним способом – від загального до особистого.

Зворотній факторний аналіз здійснюється дослідження причинно-наслідкових зв’язків способом логічної індукції – від особистих, окремих чинників до узагальнюючих.

При одноступінчатому факторному аналізі, для дослідження чинників використовується тільки один рівень (одна ступінь) підпорядкування без їх деталізації на складові частини.

Наприклад: y = a*b.

При багатоступінчастому факторному аналізі проводиться деталізація чинників „a та b” на складові елементи з метою вивчення їх поводження. Деталізація чинників може бути продовжена й далі.

Статичний факторний аналіз застосовується при вивченні впливу чинників на результативні показники на відповідну дату.

Динамічний факторний аналіз являє собою методику дослідження причинно-наслідкових зв’язків у динаміці.

Ретроспективний факторний аналіз вивчає причини збільшення результативних показників за минулі періоди.

Перспективний, досліджує поведінку чинників й результативних показників у перспективі.

Основними задачами факторного аналізу є наступні:

1. Відбір чинників, котрі визначають досліджувані результативні показники.

Реалізація цієї задачі виконується на основі теоретичних та практичних знань про об’єкт дослідження. При цьому звичайно виходять з принципу: чим більше комплекс чинників досліджується, тим більш точнішими будуть результати аналізу.

2. Класифікація та систематизація чинників з метою забезпечення можливостей системного підходу.

В аналізі взаємозалежне дослідження впливу чинників на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним з основних методичних питань цієї науки.

3. Визначення форми залежності між чинниками та результативними показниками.

Між результативними показниками та чинниками може бути функціональна чи стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна чи криволінійна форма зв’язку. Тут використовується теоретичний та практичний зміст, а також різноманітні способи аналізу.

4. Моделювання взаємозв’язків між результативними та факторними показниками (детерміноване та стохастичне).

5. Розрахунок впливу чинників та оцінка ролі кожного з них у застосуванні величини результативного показника. Для реалізації цієї задачі використовується цілий арсенал способів.

6. Робота з факторною моделлю (практичне її використання для керування економічними процесами).

Реалізація цієї задачі зв’язаною з підрахунком резервів збільшення результативного показника для планування та прогнозування його величини.

На будь-який об’єкт аналізу впливають безліч взаємозалежних чинників.

Під чинниками в економічному аналізі розуміються підстави ,що породжують ти чи інші зміни та відхилення у господарській діяльності, а також умови сприятливі виникненню цих підстав.

У процесі господарювання підприємствами, об’єднаннями необхідно не тільки виявляти та кількісно вимірювати вплив тих чи інших чинників, але й учитися керувати цими чинниками.

Велику роль у процесі керування чинниками грає їх класифікація.

Насамперед чинники варто розрізнити по характеру дії:

• на об’єктивні, не залежні від результатів роботи підприємства,

• суб’єктивні, залежні від них.

До об’єктивних відносяться зміни оптових та роздрібних цін на сировину, матеріали, паливо й товари, тарифів і ставок за послуги і т.п.

До суб’єктивних – ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та ін.

Основну групу залежних чинників складають продуктивно-економічні чинники.

До них варто відносити:

• фактори ресурсів (забезпеченості та використання засобів праці, предметів праці і самої праці);

• техніко-економічні: механізація й автоматизація виробничих, торгових та інших процесів; упровадження досягнень науки, нової техніки, передової технології наукової організації праці і т.п.

• соціально-організаційні: творча ініціатива та активність робітників – участь у керуванні підприємством, ініціатива новаторів, моральне і матеріальне стимулювання результатів праці та ін., рівень керування підприємствами та об’єднаннями, виховна робота у колективах та ін.

• соціально-психологічні: внутріколективні відносини, взаємна відповідальність та взаємовиручку, конфліктні ситуації і таке інше.

• фізіологічні: санітарно-гігієнічні умови праці, поліпшення організації виробництва та праці, естетичний стан приміщень і ін.

Класифікуються чинники і по інших ознаках:

• за ступеню впливу на результати роботи підприємства: на основні та другорядні. Основні – вирішальні – забезпеченість товарними ресурсами і ін.

• за ступеню впливу кількісного вимірювання впливу чинників на результативний показник – що піддаються кількісній оцінки та показники, які не піддаються кількісній оцінки. Важко з’ясувати вплив таких чинників як стаж роботи, рівень загальноосвітньої та професійної підготовки робітників на їх продуктивність праці та ін. На підприємстві необхідно простежити напрямок впливу цих чинників..

• за часом впливу чинники бувають постійні та тимчасові.

• інтенсивні та екстенсивні. Інтенсивні пов’язані з ефективним застосуванням досягнень науки та техніки, передової технології. Екстенсивні пов’язані з кількісним розширенням матеріально-технічної бази підприємств.

• за охопленню дією розрізняють загальні та специфічні чинники.

Загальні властиві усім підприємствам народного господарства чи окремої галузі: МШТ, забезпеченість матеріальними й трудовими ресурсами та ефективністю їх використання.

Специфічні діють на окремому підприємстві.

• за ступеню деталізації чинники діляться на прості та складні. Прості є результатом дії одної причини, а складні виникають з комплексу причин.

• за способом визначення чинники розрізняють на прямі і розрахункові. Прямі, вплив яких вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів; розрахункові – дія котрих вимірюється за допомогою спеціальних розрахунків.

• за дією на результати господарської діяльності: позитивні і негативні.

• за ступеню дії чинники можуть бути першого, другого, третього, та ... порядку. Чинники першого порядку безпосередньо впливають на результативний показник та вивчаються у першу чергу. Чинники другого порядку виявляються через чинники першого порядку і т.д.

для узагальнення даних аналізу впливу чинників доцільно застосовувати матричну модель, у котрій відображалася б дія чинників на результативний показник у розрізі підприємств.

Змістовний модуль 2. Аналіз продажу товарів і товарних запасів

Тема 3. Аналіз виручки від реалізації товарів, робіт та послуг

1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу роздрібної реалізації

2. Загальнооціночні показники для аналізу роздрібної реалізації

3. Аналіз виконання плану та динаміки

4. Аналіз впливу чинників

1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу роздрібної реалізації

Реалізація - необхідна стадія кругообігу коштів підприємства, коли відбувається зміна їх товарної форми на грошову, з метою подальшого виробничого споживання, або для безпосереднього задоволення попиту населення.

Вивчення існуючих тенденцій і можливостей підприємства щодо реалізації товарів, визначення чинників, що позитивно і негативно впливають на обсяг товарообігу підприємства, досягаються в процесі аналізу обсягу і структури товарообігу підприємства.

Мета аналізу роздрібного товарообігу - об'єктивна оцінка обсягу реалізації, виконання тенденцій і резервів розвитку реалізації товарів для оформлення оптимального його значення і задоволення постійно зростаючих потреб населення.

Реалізація поставленої мети досягається шляхом рішення задач, що стоять перед аналізом роздрібного товарообігу:

• об'єктивно оцінити виконання плану і динаміку роздрібного товарообігу, ритмічність і сезонність реалізації товарів:

• визначити і виміряти вплив факторів на обсяг роздрібної реалізації (своєчасність постачання товарів, наявність необхідних товарних запасів, вивчення купівельного попиту, удосконалювання організаційних форм і форм продажу, підвищення продуктивність праці та ін.);

• вишукати можливості, резерви росту реалізації товарів, виявити шляхи підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази торгівлі, товарних і трудових факторів;

• розробити оптимальні, економічно обґрунтовані управлінські рішення по розвитку товарообігу підприємства.

Комплексний підхід до вивчення роздрібного товарообігу відображає блок-схема аналізу, представлена нижче.

Економічна сутність реалізації товарів
Значення аналізу роздрібної реалізації товарів та послуг
Мета і залачі аналізу роздрібної реалізації товарів
Інформаційне забезпечення аналізу реалізації товарів
Система загальнооціночних показників
Напрямки аналізу роздрібної реалізації товарів

Узагальнення результатів аналізу підготовки управлінського рішення

Аналіз роздрібної реалізації здійснюється за наступними напрямками:

Загальна оцінка стану тй структури:

• по затвердженій номенклатурі;

• по груповому асортименту;

• по повному асортименту;

• за складом (напрямами реалізації);

• у розрізі структурних підрозділів підприємства.

Аналіз динаміки роздрібної реалізації здійснюється:

• по роками;

• по місяцям та кварталам;

• за рівномірністю виконання плану;

• по порівняної роздрібній мережі.

Факторний аналіз:

• чинники, пов’язані з товарними ресурсами;

• трудові фактори;

• чинники, пов’язані з використанням основних фондів.

Виявлення тенденцій та прогноз можливостей розвитку обсягів реалізації:

• критичне значення обсягів реалізації товарів;

• розробка моделі масового обслуговування.

Узагальнення результатів аналізу:

• оцінка ефективності застосовуваної стратегії керування;

• виявлення резервів росту.

Розробка стратегії управління підприємством.

Здійснення комплексного, всебічного, об’єктивного аналізу стану та динаміки роздрібного товарообігу неможливе без відповідного інформаційного забезпечення. Усі джерела інформації, які використовуються у аналізі можливо згрупувати у наступні блоки:

Блок нормативно-довідкової інформації, представлений інструктивними матеріалами про різні нормативи – обороту на 1 квадратний метр, на душу населення, а також відомості довідкового характеру, необхідні для об’єктивної оцінки динаміки обсягу товарообігу – індекси роздрібних цін на товари і др.

Блок планової інформації, що міститься у бізнес-плані підприємства чи плані економічного розвитку, включає дані про обмін товарообігу, який планується на перспективу.

Блок фактографічної інформації – містить дані поточного бухгалтерського обліку, звітності й позаоблікову інформацію. До облікової інформації відносять дані звітів матеріально-відповідальних осіб, первинні й зведенні бухгалтерські документи, бухгалтерські регістри по рахункам „Товари”, „Доходи від реалізації”, „Каса”, касові документи.

Звітна інформація представлена формами:

• статистичної звітності – форма №3-торг „Звіт про продаж та залишки товарів” (указується реалізація товарів у розрізі товарних груп); форма №1-ПВ „Звіт про працю” (використовується для зміни впливу трудових чинників на обсяг продажу);

• фінансова звітність – форма №2 „Звіт про фінансові результати”, де вказується обсяг товарообігу по строкам 010 „Доход від реалізації товарів” та 035 „Чистий доход від реалізації товарів” (без ПДВ та АЗ).

Позаоблікова інформація міститься у актах перевірок, протоколах зборів, аудиторських висновках і т.п.

Для проведення аналізу недостатньо тільки якісного інформаційного забезпечення. Необхідна система аналітичних показників, які характеризуються с різних сторін стану та розвитку товарообігу.

Аналіз загального обсягу товарообігу починається з встановлення ступені виконання торговим підприємством річного плану шляхом порівняння очікуваного товарообігу за поточний рік з товарообігом за планом.

Встановлення на основі такого порівняння відсотку використання річного плану є важливим вихідним показником для оцінки роботи підприємства.

У зв’язку з тим, що до прогнозування товарообігу приступають у той час коли звітний рік ще не закінчився і немає даних про фактичний обсяг роздрібного товарообігу за весь аналізуємий період, визначають очікуване виконання плану роздрібного товарообігу, надходження товарів, а також очікувані товарні запаси на кінець аналізуємого періоду.

Під очікуваним товарообігом розуміється найбільш можливий обсяг реалізації товарів до кінця поточного року.

Існує декілька способів розрахунку очікуваних показників, вибір яких залежить від конкретних умов. Очікуваний товарообіг визначають як у загальному обсязі, так і, щодо кожної групи товарів.

Приклад 1. Розглянемо визначення очікуваного товарообігу.

Припустимо, що до прогнозування роздрібного товарообігу приступили у жовтні.

1. Товарообіг плановий на поточний рік 290,6тис.грн.

у тому числі: на девять місяців 222,0тис.грн.

на IVквартал 68,6тис.грн.

2. Товарообіг фактичний за девять місяців 234,0тис.грн.

По наявним даним про товарні запаси, очікуване надходження товарів та купівельний попит населення можна припустити, що відсоток виконання плану товарообігу у поточного року буде таким же, як і за девять попередніх місяців.

• Тому визначаємо відсоток виконання плану товарообігу за девять місяців.

%вик.(9міс) = = = 105,4%

• Таким чином очікуваний товарообіг у IVкварталі буде складати

Точ.IVкв = Тпл.IVкв * (%вик.(9міс))/100 = (68,6*105,4)/100 = 72,3тис.грн.

• І останньою дією визначаємо очікуваний товарообіг за рік

Точ.(річ) =Тф(9міс) + Точ.(IVкв) = 234,0 +72,3 = 306,3тис.грн.

Таблиця 2 Методика визначення основних показників

№ п/п	Найменування показників	Алгоритм розрахунку	Значення показників
1	Відсоток виконання плану роздрібного товарообігу	%вик =	Відносний показник, який характеризує ступінь виконання плану товарообігу
2	Відхилення від плану товарообігу	ΔТ = Тф – Тпл	Абсолютний показник, який характеризує збільшення (зменшення) обсягів реалізації товарів
3	Структура товарообігу, питома вага окремих груп товарів у обсязі	Пит.вага(гр)=	Визначається для аналізу товарообігу за окремими товарними групами
4	Товарообіг у співставних цінах	Тспівст =	Товарообіг фактичний перераховується з урахуванням росту цін на товари
5	Відсоток виконання у співставних цінах	%вик(співст) =	Відносний показник відображає темпи роста товарообігу у співставних цінах
6	Темп приросту товарообігу	Δt = %вик – 100%	Відносний показник, відображає приріст (зниження) товарообігу у звітному періоді
7	Темп зміни товарообігу	ТЗ(%) =	Відносний показник відображає зміну товарообігу у динаміці(рост чи зниження товарообігу поточного року у порівнянні з фактичними показниками відповідного періоду минулого року)

Якщо з даних про товарні запаси, надходження товарів, купівельний попит буде випливати, що фактичний обсяг товарообігу у IVкварталі буде дорівнювати плановому, то очікуваний обсяг товарообігу за рік визначається складанням фактичного обсягу товарообігу за девять місяців з плановим його обсягом у IVкварталі. У нашому прикладі він складає 234,0 + 68,6 = 302,6тис.грн.

Очікуваний обсяг товарообігу у IVкварталі визначається і по сформованій питомій вазі обороту цього кварталу у річному обсязі роздрібного товарообігу за останні 2-3 роки.

Визначення очікуваного обсягу товарообігу є важливою частиною роботи щодо прогнозування роздрібного товарообігу.

Важливим моментом аналізу товарообігу є вивчення його динаміки. Для чого розраховують середньорічні темпи товарообігу. Темп росту товарообігу, розрахований на підставі порівняння товарообігу у цінах відповідних років, не характеризує повною мірою дійсного росту обсягу товарообігу (росту його фізичного обсягу). На ряду з зіставленням обороту у склавшихся цінах необхідно проаналізувати суму товарообігу у порівняльних незмінних цінах, використовуючи при цьому індекси цін.

Індекс ціни можна розрахувати виходячи з обсягів надходження товарів і середніх цін. Для цього необхідно обсяги надходження кожного товара даної товарної групи у натуральному вимірі за звітний місяць помножити на ціни, за якими товар реалізувався у звітному місяці, а потім ці ж обсяги помножити на ціни, за якими товар продавався у попередньому місяці. Розділивши суму надходжень усіх товарів цієї товарної групи у цінах звітного місяця на суму продаж (товарообігу) у цінах попереднього місяця і помножити на 100%, отримаємо індекс цін даної групи, який можна використовувати замість обласних індексів.