38.Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства.

1) Методики визначення вартості науково-технічної ін­формації. Оскільки порівняння наукової і технологічної цінності будь-якого джерела неможливе, а оцінка його цінності може бути тільки відносна, доцільно виділити характерні спільні ознаки об'єктів ін­телектуальної власності. Формальними ознаками будь-якого джерела науково-техніч­ної інформації є: автор або кількість авторів; наклад видання або середня кількість учасників заходу; вартість одного примірника чи вартість участі в тому чи іншому заході; обсяг публікації чи виступу; час з моменту публікації, «розсіювання» ін­формації в різних джерелах, або «інформаційний шум». На підставі вищевикладених параметрів можна встановити формальну взаємозалежність величин, що характеризують будь-яке джерело науково-технічної інформації. Вартість науково-технічної інформації можна визначити як прямо пропорційну за­лежність від ціни одного примірника накладу видання, ступеня наукового старіння і специфіки видання, та обернено пропорцій­ну обсягові публікації.

2) Методика визначення вартості комп'ютерних програм. Економічними та технічними складовими, що можуть вплива­ти на вартість програми, є:ціна програми, що склалася на ринку;собівартість розробки;витрати на вдосконалення програми, копіювання;старіння, що визначається часом від моменту створення програми;кількість комплектів програми, які передано стороннім юридичним чи фізичним особам;ступінь кодового захисту від несанкціонованого викорис­ тання програми.

3) Вартість знака для товарів і послуг та фірмового на­іменування. Значний вплив на вартість знака для товарів і послуг має рен­табельність продукції як показник, що відображає ефективність поточних витрат на виробництві. Значний вплив на вартість знака має його географічне поширення, показником якого є кількість країн, де знак зареєстрований або діє на підставі міжнародних угод. Ділова репутація теж є чинником, що визначає вартість знака для товарів та послуг або впливає на нього.

39.Основи управління трудовим потенціалом підприємства та його оцінка.

Для вирішення проблемних питань управління тру­довим потенціалом підприємства можна рекомендувати такий ал­горитм:1. Розподіл працівників підприємства на однорідні групи за професійними, кваліфікаційними, статево-віковими та іншими критеріями. Сегментація персоналу підприємства повинна про­водитися виходячи з мети аналізу та схожості реакції представ­ників груп на типові управлінські рішення. 2)Створення системи факторів, що зумовлюють інтенсивність праці та її результативність у розрізі окремих трудових сегментів підприємства. Тут визначаються внутрішні фактори кожної групи (групова динаміка та лідерство), а також загальні корпоративні чинники впливу (організаційний клімат, корпоративна культура тощо). 3)Комплексний опис та оцінка результатів діяльності підпри­ємства у розрізі різних систем структуризації з проведенням факторного аналізу їх розміру.4) Аналіз розміру та факторних залежностей трудового потен­ціалу груп працівників, а також розроблення по кожному з вияв­лених істотних чинників системи заходів щодо управління ними. З метою полегшення даного кроку можна запропонувати викори­стання сукупності наведених раніше показників, а також достат­ньо розроблену методологію логічних таблиць.