- •Тема7. Міжнародний ринок цінних паперів
- •2. У широкому розумінні інвестиційний капітал – фін. Ресурси, майно, інтелект. Продукт.
- •3.Розвиток світових фондових ринків пройшов 4 етапи:
- •1 Етап: 1860-1914 рр. Бурхливий розвиток нац.. Фонд. Ринків, формування глоб. Ринок капіталу.
- •2 Етап: 1920-1945 рр. Починається розквіт світ. Фонд. Ринку.
- •3 Етап: 1945-1972 рр. Розвиток вал. І фін. Відносин.
- •4 Етап: 1973-… Радикальні перетворення нац.. Фонд. Ринків розв. Країн.
- •Характерні риси (тенденції):
- •Аутсайдерська модель
- •Інсайдерська модель
- •Тема 8. Особливості міжнародного оподаткування.
- •Тема 9. Офшорні центри в системі міжнародного оподаткування
- •Внутрідержавне антиофшорне регулювання
- •Організація процедури відмивання “брудних” грошей
- •Стадії процесу відмивання “брудних” грошей
- •Способи відмивання “брудних” грошей
- •Практичні заходи, які здійснюються у міжнародному масштабі
- •Функції і діяльність фатф
- •Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням “брудних” грошей в офшорних центрах
- •Відмивання “брудних” грошей у країнах Центральної і Східної Європи
- •Тема 10. Сутність міжнародного фінансового менеджменту
- •Мфм: поняття та основні функції.
- •Фм тнк. Основні операції, роль тнк на міжнародному ринку інвестицій.
- •Специфіка зовнішнього середовища, прийняття рішень щодо ефективного розподілу фінансових коштів та їх збільшення.
- •Тема 11. Загальні напрями міжнародного фінансового менеджменту
- •11.1. Капітальне бюджетування
- •Тема 12. Ризики в міжнародному контексті.
- •12.1. Управління валютним ризиком
- •12.2. Ризики при прийнятті рішень про піі
- •12.3. Управління політичним ризиком
12.3. Управління політичним ризиком
Політичний ризик відноситься до наслідків, котрі виникають в результаті майбутніх змін політики тієї чи іншої країни, невизначеності і нестабільності урядового курсу по відношенню до бізнесу або інвесторів. Зміни законів і правил ведення бізнесу можуть вплинути на ведення справ, відтак у функцію міжнародного фін. менеджменту входить оцінка ступеня впливу політичного ризику на фінансовий стан компанії і розроблення методів його зниження.
Можливими змінами в політиці по відношенню до міжнародного бізнесу і інвесторів може бути:
запровадження контролю за обліком валют, що обмежує чи блокує спроможність філії переказати прибуток своїй базовій компанії;
запровадження контролю за цінами;
зміни у валютному законодавстві, що перешкоджає виконанню міжнародних контрактів або репатріації валютної виручки;
зміни юридичної бази, що заважає здійснювати підприємницьку діяльність;
внесення змін у арбітражне право;
експропріація або націоналізація;
урядове втручання у ведення бізнесу або управління активами у відкритій формі (офіційне регулювання, ліцензування, контроль над цінами) і в прихованій (бюрократичні тяганини, вимагання хабарів, різниця в платежах за послуги інфраструктури, конвертація валюти за дискримінаційним валютним курсом тощо);
зміни в оподаткуванні як корпоративних прибутків або доходів, так і доходів фізичних осіб. Зміни податкових законів можуть мати більший вплив на вартість фірми, ніж націоналізація та експропріація. І оскільки ймовірність податкових змін набагато вища, саме вони становлять основне джерело політичного ризику.
Оскільки політичний ризик відноситься до подій, котрі можуть відбутись в майбутньому, точних методів його виміру не існує. Використовуються суб’єктивні і кількісні методи.
Суб’єктивні: 1) відвідування керівництвом компанії країни, що розглядається (метод “великого турне”) і 2) звернення до консультативних фірм (метод “Дельфі”).
Кількісні методи: 1) статистичний, який ґрунтується на історичних кореляціях між деякими вимірюваними змінними і наступними збитками через політичний ризик і 2) висновки на основі соціально – політико - поведінківській теорії, яка враховує чинники, котрі призводять до дій, що мають своїми результатами втрати через політичний ризик.
Усунути або повністю контролювати політичний ризик неможливо, але є заходи, котрі зменшать вплив несприятливих політичних дій на фірму:
- розуміння приймаючою стороною (урядом, громадянами) взаємної вигоди від інвестицій. Формальною процедурою є консесійна угода, в якій застережуються права і зобов’язання іноземної компанії.
- отримання страхового полісу в урядовому агентстві щодо страхування політичних ризиків.
- орієнтація материнської компанії в її зарубіжній інвестиційній діяльності на ринки місцевих кредиторів або розміщення своїх акцій серед місцевих інвесторів.
- угода про спільну діяльність.
- передача вирішення суперечливих моментів на розгляд Міжнародного центру вирішення інвестиційних суперечок (МЦУІС).