3. Методи збирання та аналізу соціологічної інформації.

Серед методів збору первинної соціальної інформа­ції найпопулярнішим є метод опитування, який у ба­гатьох людей асоціюється саме із соціологією.

Опитування — метод збору соціальної інформації про до­сліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опо­середкованого (анкетування) соціально-психологічного спіл­кування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

За допомогою опитування можна одержати інфор­мацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єди­ним, джерелом інформації є людина — безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому мето­ду служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності. Усе це забезпечує опиту­ванню переваги щодо методу спостереження або мето­ду аналізу документів.

При опитуванні надто важливою є взаємодія соціо­лога та опитуваного. Дослідник втручається у поведін­ку респондента, що, звичайно, не може не позначити­ся на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу ві­дображення різних аспектів соціальної практики у сві­домості людей.

Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини проведення опитування. Сту­пінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта дава­ти одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респон­дентів або кожної з її груп.

Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.

Основу методу соціологічного опитування становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для до­слідника інформацією. Опитування — це метод одержання первинної соціологічної інформації, що грунтується на усному або письмовому звер­ненні до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпірич­ному й теоретичному рівнях.

Запитання, які соціолог закладає в анкету та адресує респондентові, поділяються на такі:

1) результативні (змістові) — щодо змісту об'єк­та;

2) функціональні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування. Функціональні запитання, у свою чергу, диференціюються на такі:

а) функціонально-психологічні (для усунення напруженості);

б) запитання-фільтри (для визначення того, чи належить респондент до вказаної групи);

в) контрольні запитання (для перевірки вірогід­ності даних).

Крім того, залежно від наявності можливих відповідей запитання ди­ференціюються на такі: 1) відкриті (можливі відповіді не пропонують­ся);

2) закриті (пропонуються можливі відповіді).

Існує кілька закритих запитань: а) "так — ні"; б) альтернативні; в) запитання-меню. Альтерна­тивні відрізняються від варіанту "так — ні" врівноваженістю формулю­вання, тобто вони містять обидві можливі відповіді. Різновидом альтер­нативного є шкальне запитання, коли респондент відзначає інтенсивність одного з варіантів. Запитання-меню не виключає один з варіантів, а на­впаки, пропонує (меню) кілька варіантів відповідей.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їхню зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відпові­дей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи.

За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) анкетування, 2) інтерв'ювання.

Кожен з видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поділяється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв'ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонний, клінічним (глибоким, довгочасним) і фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

Метод аналізу документів —спосіб збирання даних у со­ціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах на магніт­них стрічках, кіноплівках, інших носіях соціальної інформації. Залежно від засобів фіксації даних документи розподіляють на:

1) текстові;

2) ста­тистичні;

3) іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми до­кументальних повідомлень.

Аналіз документів буває зовнішнім та внутрішнім. Зовнішній аналіз документів пов'язаний з появою документа, його загальною характери­стикою, видом, формою, обставинами формування, автором, метою ство­рення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз документів — це дослідження їх змісту, сутності інформації, що в них міститься, у кон­тексті завдань дослідження за відповідною схемою, визначенням текс­тових індикаторів ключових понять концепції дослідження.

Значно підвищують об'єктивність у розумінні документів спеціалі­зовані наукові методи аналізу, зокрема, логіко-семантичні або методи юридичного тлумачення закону тощо. Це один із проявів подальшої ди­ференціації соціологічних методів, зокрема методу аналізу документів. Крім традиційного (класичного, якісного) аналізу документів застосо­вують і контент-аналіз документів (формалізований, кількісний). Пер­ший передбачає все розмаїття розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію змісту документа, а другий з'ясовує змістові одиниці, які можна однозначно фіксувати та переводити у кількісні показники за до­помогою визначених одиниць рахування.

Спостереження — це цілеспря­моване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у процесі якого одержу­ють знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об'єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження — це пряма реєстра­ція подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.

На відміну від буденного спостереження, у науковому спостереженні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, опрацювання та інтерпретації даних, що забезпечує відносну надійність отриманої інформації. Головним об'єктом при цьому є поведінка окре­мих людей і соціальних груп, а також умови їх діяльності. Використову­ючи метод спостереження можна вивчати реальні стосунки у дії, аналі­зувати реальне життя людей, конкретну поведінку суб'єктів різноманітної діяльності.

Диференціація методу спостереження означає його поділ на структуроване і неструктуроване. Перше здійснюється за попередньо розробленим планом і контролюється, при цьому соціолог визначає цільову установку і структуру дослідження; друге — не контролюється, тут відсутні параметри спостереження, крім визначення безпосереднього об'єкта дослідження, коли воно перебуває на початковому етапі і має пошуковий характер.

Залежно від ступеня участі спостерігача в ситуації, що досліджується, розрізняють: 1) включене спостереження (за участю спостерігача); 2) невключене (без участі дослідника, який перебуває поза об'єктом, лише фік­суючи те, що відбувається). При включеному спостереженні соціолог бере безпосередню участь у досліджуваному процесі, перебуває в контакті з людьми, за якими веде спостереження, діє спільно з ними.

Продовжуючи тему диференціації соціологічних методів, слід заува­жити, що за місцем проведення та умовами організації спостереження поділяють на такі:

1) польові (які проводяться в природних умовах, у реальній життєвій ситуації, за безпосереднього контакту з об'єктом);

2) лабораторні (за яких умови навколишнього середовища та ситуація, що спосте­рігається, визначаються дослідником).

За регулярністю проведення розрізняють:

1) систематичне спостереження, яке характеризується регулярністю фіксації дії, процесу, ситуації упродовж визначеного періоду часу і дозволяє виявити динаміку процесу;

2) випадкове, яке проводиться в незапланованій ситуації.

Експеримент — це спосіб отримання інформації, що проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов.

Специфіка експерименту — у відсутності відомостей про нього у тих, хто досліджується, щоб не деформувати очікувані результати. Соціальний експеримент — спосіб отримання інформації про соціальний об’єкт в результаті впливу на нього деяких факторів.

Вживання експерименту украй обмежено. Методологія і методика експерименту прийшли в соціологію з психології. Коли була поставлена мета експерименту і підготовлена програма, створюють дві групи – експериментальну і контрольну. Зіставлення результатів двох груп виявляє різницю і дозволяє судити про те, відбулися очікувані зміни чи ні.