- •1.1. Публічна адміністрація як об'єкт адміністративно-правового регулювання
- •1.1.1. Поняття «публічна адміністрація»: основні підходи
- •1.1.2. Теорія публічної адміністрації та її взаємодія з адміністративним правом
- •1.2. Адміністративне право у правових системах сучасності
- •1.2.1. Історія формування адміністративного права у зарубіжних країнах
- •1.2.3. Предмет адміністративного права в континентальній правовій системі
- •1.2.4. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права
- •2.2. Повноваження глав держав щодо публічної адміністрації
- •2.3. Уряди: склад, повноваження та організація діяльності
- •2.4. Центральні адміністративні структури: види та повноваження
- •2.4.1. Класифікація центральних адміністративних
- •2.5. Регіональні та місцеві адміністративні
- •2.5.1. Системи організації публічної адміністрації в реґіонах та на місцях
- •2.5.2. Реґіональні та місцеві органи державної адміністрації
- •3.1. Публічна служба: сфери функціонування та сутність
- •4.1.1. Загальна характеристика форм діяльності публічної адміністрації
- •4.1.2. Адміністративні акти та їх трактування в праві різних держав
- •4.2. Процедури діяльності публічної адміністрації
- •4.2.1. Історичний розвиток правового регулювання
- •4.2.3. Підстави та процедури прийняття нормативних актів адміністрації
- •4.2.4. Процедури прийняття, оскарження та виконання індивідуальних адміністративних актів
- •5.1. Загальна характеристика сутності контролю за публічною адміністрацією та його видів
- •5.2. Форми парламентського контролю та контролю глав держав
- •5.3. Внутрішній адміністративний контроль: сутність, переваги та недоліки, види
- •5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі
- •5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією
- •5.4.2. Судовий контроль в англо-американській правовій системі
- •§ 1. Компетенція Уряду Республіки
- •§ 2. Місцезнаходження Уряду Республіки — Таллінн. § 3. Члени Уряду Республіки
- •§ 4. Поєднання функцій членами Уряду Республіки
- •§ 5. Призначення на посаду члена Уряду Республіки і міністра
- •§ 6. Вступ на посаду члена Уряду Республіки і міністра
- •§ 7. Зміни у складі членів Уряду Республіки
- •§ 8. Підстави для відставки Уряду Республіки
- •§ 9. Підстави для відставки Прем'єр-міністра
- •§ 10. Процедура відставки Уряду Республіки
- •§11. Повноваження Уряду Республіки, який подав у відставку
- •§ 12. Припинення повноважень міністра
- •§ 13. Заміщення Прем'єр-міністра
- •§ 14. Компетенція міністра, який заміщує Прем'єр-міністра
- •§ 15. Заміщення міністра
- •§ 16. Засідання Уряду Республіки
- •§ 17. Час і порядок денний засідання Уряду Республіки
- •§ 18. Порядок роботи засідання Уряду Республіки
- •§ 19. Ухвалення рішень на засіданні Уряду Республіки
- •§ 20. Протокол засідання Уряду
- •§ 21. Види урядових комітетів
- •§ 22. Компетенція комітету Уряду
- •§ 24. Міжміністерський комітет
- •§ 25. Комітет експертів
- •§ 26. Нормативно-правові акти Уряду Республіки
- •§ 27. Постанова Уряду Республіки
- •§ 28. Форми постанов Уряду Республіки
- •§ 29. Оприлюднення і набуття чинності постановою Уряду Республіки
- •§ 31. Заробітна плата і витрати на ділові поїздки члена Уряду Республіки
- •§ 32. Відпустка члена Уряду Республіки
- •§ 33. Забезпечення члена Уряду Республіки житлом
- •§ 35. Право члена Уряду Республіки на компенсацію після припинення повноважень
- •Глава 2
- •§ 36. Компетенція Прем'єр-міністра
- •§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра
- •§ 38. Класифікація органів виконавчої влади
- •§ 39. Визначення і класифікація урядових органів
- •§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів
- •§ 41. Статус урядового органу
- •§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра
- •§ 38. Класифікація органів виконавчої влади
- •§ 39. Визначення і класифікація урядових органів
- •§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів
- •§ 41. Статус урядового органу
- •§ 42. Положення про урядовий орган
- •§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам
- •§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу
- •§ 42. Положення про урядовий орган
- •§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам
- •§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу
- •Глава 4 Міністерства
- •§ 45. Міністерства
- •§ 46. Статус і структура міністерства
- •§ 47. Департамент міністерства
- •§ 48. Відділи і бюро міністерства
- •§ 49. Компетенція міністра як керівника міністерства
- •§ 50. Нормативно-правові акти міністра
- •§ 51. Розпорядження міністра
- •§ 52. Накази міністра
- •§ 53. Компетенція генерального секретаря
- •§ 54. Накази генерального секретаря
- •§ 55. Призначення і звільнення з посади генерального секретаря
- •§ 56 Заступник генерального секретаря
- •§ 57. Визначення сфери компетенції міністерств
- •§ 58. Сфера компетенції Міністерства освіти
- •§ 59. Сфера компетенції Міністерства юстиції
- •§ 60. Сфера компетенції Міністерства оборони
- •§ 61. Сфера компетенції Міністерства навколишнього середовища
- •§ 62. Сфера компетенції Міністерства культури
- •§ 63. Сфера компетенції Міністерства економічних справ
- •§ 64. Сфера компетенції Міністерства сільського господарства
- •§ 65 Сфера компетенції Міністерства фінансів
- •§ 66. Сфера компетенції Міністерства внутрішніх справ
- •§ 67. Сфера компетенції Міністерства Соціальних Справ
- •§ 68. Сфера компетенції Міністерства транспорту і зв'язку
- •§ 69. Сфера компетенції Міністерства закордонних справ
- •§ 70. Органи виконавчої влади
- •§ 71. Інспекції
- •§ 72. Компетенція виконавчих органів та інспекції
- •§ 73. Компетенція генерального директора органу виконавчої влади або інспекції Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції:
- •§ 74. Накази генерального директора
- •§ 78. Структура Державної канцелярії
- •§ 79. Державний секретар
- •§ 80. Звільнення Державного секретаря
- •§ 81. Повноваження Державного секретаря по управлінню роботою Уряду Республіки
- •§ 82. Інші повноваження Державного секретаря
- •Глава 6
- •§ 83. Призначення і звільнення з посади губернатора округу
- •§ 84. Компетенція губернатора округу
- •§ 85. Повноваження губернатора округу щодо адміністративного контролю за місцевими органами влади
- •§ 86. Заміщення губернатора округу
- •§ 87. Розпорядження губернатора округу
- •§ 88. Статус і повноваження уряду округу
- •§ 89. Структура уряду округу
- •§ 90. Державні органи (установи), підпорядковані уряду округу
- •§ 91. Секретар Округу
- •§ 92. Прийняття на службу і заміщення секретаря округу
- •Глава 7
- •§ 93. Мета і організація адміністративного контролю
- •§ 94. Повноваження Уряду Республіки щодо адміністративного контролю
- •§ 107. Спеціальна умова щодо призначення на посаду секретаря округу
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VI Оплата
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •§3. Орган публічної адміністрації зобов'язаний зазначити в актах справи шляхом зауваження причини відходу від принципу, зазначеного в §1.
- •§2. Спори про компетенцію між органами територіального самоврядування і органами урядової адміністрації розглядає адміністративний суд.
- •§3. З пропозицією про розгляд спору перед адміністративним судом може звертатися:
- •§2. Приводи виключення працівника з участі в провадженні тривають також по припиненні шлюбу (§1, пункт 2), виховання, опіки або піклування (§1, пункт 3).
- •§4. Виключений працівник повинен вживати тільки дій, які не терплять зволікання з огляду на суспільний інтерес або важливий інтерес сторін.
- •§ 2. Припис ст. 24 § 4 застосовується відповідно.
- •§2. У разі виключення органу справу вирішують:
- •§3. Якщо внаслідок виключення працівників органу публічної адміністрації цей орган став нездатним до вирішення справи, застосовується відповідно §2.
- •§2. Якщо внаслідок виключення членів колегіального органу цей орган став нездатний до прийняття рішення через відсутність потрібного кворуму, відповідним чином застосовуються правила ст.26 §2.
- •§2. У випадках, про які йдеться в §1, вважається, що документ було вручено в день відмови його прийняття адресатом.
- •§2. Орган зобов'язаний докласти зусиль, щоб вирішення виклику не було обтяжливим.
- •§2. Обов'язок особистої явки стосується також викликаного, який мешкає або перебуває в сусідній гміні або місті.
- •§3. Накладення штрафу не виключає можливості застосування до свідка, що заперечує, засобів примусу, передбачених у спеціальних приписах.
- •§2. Коли відступають причини, що є підставою зупинення провадження, орган публічної адміністрації відновлює провадження за належністю або за вимогою сторони.
- •§2. Якщо протягом трьох років від дати зупинення провадження жодна зі сторін не звернеться для відновлення провадження, вимога відновлення провадження вважається вичерпаною.
- •§2. Режим невідкладного виконання може бути наданий рішенню також після його видання. У цьому випадку орган видає постанову, на яку може бути подано скаргу.
- •§2. У випадках зазначених у ст. 14 §2 рішення може бути оголошене сторонам усно.
- •§2. У випадках, зазначених в §1, для сторони перебіг строку для внесення апеляції, позову або скарги починається від дня вручення їй відповіді.
- •§2. Орган, який видав рішення, роз'яснює шляхом постанови на вимогу виконавчого органу або сторони сумніви щодо змісту рішення.
- •§3. На постанову в справі виправлення або роз'яснення може подаватися скарга.
- •§2. Постанови стосуються окремих питань, що виникають під час провадження, але не вирішують суть справи, якщо кодексом не встановлено інше.
- •§2. У випадках, зазначених в ст.14 §2, постанови можуть оголошуватися сторонам усно.
- •§3. Постанова, яка може бути оскаржена в адміністративному суді, вручається стороні разом з роз'ясненням про допустимість внесення скарги, а також фактичним і правовим обґрунтуванням.
- •§2. Оскарження вноситься в семиденний строк від дня вручення постанови стороні, а коли постанова була оголошена усно — від дня її оголошення стороні.
- •§2. У випадку, коли внаслідок відновлення провадження не можна відхилити рішення через обставини, зазначені в ст.146, орган публічної адміністрації
- •§2. Орган публічної адміністрації, зазначений у §1, скасовує рішення, якщо воно було винесене із застереженням щодо виконання певних дій, але сторона не виконала цих дій у визначений строк.
- •§3. Орган своїм рішенням встановлює закінчення строку дії рішення або скасовує рішення на підставі положень §1 і 2.
- •§ 2. Довідка видається, якщо:
- •§3. Довідка повинна бути видана без зайвого зволікання, однак не пізніше, ніж в семиденний строк.
- •§2. Орган публічної адміністрації, перш ніж видати довідку, може провести розслідування у необхідному обсязі.
- •§3. Про передачу скарги одночасно повідомляють також скаржника.
- •§2. У випадках, зазначених в §1, вимога буде задоволена, якщо виникають обставини, передбачені кодексом для поновлення провадження, визнання рішення недійсним або його скасування чи зміни.
- •§2. Пропозиції, що стосуються завдань громадських організацій, подаються до органів цих організацій.
- •§2. Про спосіб вирішення пропозиції одночасно повідомляється і особа, що внесла пропозиції.
- •§2. Особа, що внесла пропозиції, має право подати скаргу у випадку не- вирішення пропозиції протягом строку, визначеного у ст.244 або вказаного у повідомленні (ст. 245).
- •§2. Компетентний орган протягом встановленого строку повідомляє про спосіб вирішення скарги чи пропозиції або про їх передачу в інший орган для вирішення редакцію, якщо вона про це просила.
- •§2. В обґрунтованих випадках орган публічної адміністрації може вимагати від сторони внесення авансу у визначеній межі для покриття витрат на провадження.
- •§ 2. Орган публічної адміністрації може внести до витрат на провадження також інші витрати, безпосередньо пов'язані з вирішенням справи.
- •§2. Постанова у справі витрат на провадження може бути оскаржена особою, яка зобов'язана їх понести.
- •§ 1 [Незалежність адміністративних судів]. Адміністративне судочинство здійснюється незалежними, відокремленими від адміністративних органів управління судами.
- •§ 3. [Організація судів]. (1) Законом визначається:
- •§ 5 [Склад і структура ас]. (1) Адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 6 [Передача одноособовому судді, повернення палаті]. (1) Як правило, палата передає судову справу для прийняття рішення одному зі своїх членів як одноособовому судді, якщо:
- •§ 9 [Склад та структура вас]. (1) Вищий адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 10 [Склад і структура фас]. (1) Федеральний адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 11 [Великий сенат у фас]. (1) у Федеральному адміністративному суді створюється Великий сенат.
- •§ 22 [Підстави перешкоди бути засідателем]. Суддями на громадських засадах не можуть бути призначені:
- •§ 23 [Право відмови]. Від призначення на посаду судді на громадських засадах можуть відмовитись:
- •§ 24 [Звільнення з посади на громадських засадах]. (1) Суддя на громадських засадах може бути звільнений з посади, якщо він або:
- •§ 25 [Строк повноважень]. Судді на громадських засадах обираються на п'ять років.
- •§ 26 [Виборча комісія]. (1) При кожному адміністративному суді створюється виборча комісія.
- •§ 29 [Процедура виборів]. (1) Комісія обирає зі списку кандидатів більшістю не менше двох третин голосів потрібну кількість суддів на громадських засадах.
- •§ 41. (Скасований)
- •§ 42 [Позов про визнання адміністративного акта недійсним і про зобов'язання адміністративного органу до видання адміністративного акту].
- •§ 48 [Інша предметна підсудність вас]. (1) Вищий адміністративний суд землі приймає рішення в першій інстанції у всіх спорах, які стосуються
- •§ 49 [Інстанційна підсудність фас]. Федеральний адміністративний суд приймає рішення стосовно засобів правового оскарження:
- •§ 50 [Предметна підсудність фас]. (1) Федеральний адміністративний суд приймає в першій і останній інстанції рішення:
- •§ 52 [Територіальна підсудність]. Для територіальної підсудності діє таке:
- •§ 53 [Визначення компетентного на розгляд суду]. (1) Компетентний суд в межах адміністративного судочинства визначається вищим за рангом судом:
- •§ 54 [Виключення та відвід судових осіб]. (1) Стосовно виключення та відводу судових осіб відповідно діють §§41 - 49 Цивільного процесуального кодексу.
- •§ 57 [Строки]. (1) Збігання строку починається, якщо не передбачено іншого, з врученням або, якщо воно не передбачено, з відкриттям або проголошенням.
- •§ 60 [Поновлення]. (1) Якщо хтось без власної вини не зміг дотриматись передбаченого законом строку, то йому за заявою забезпечується повернення в попередній стан.
- •§ 61 [Спроможність бути учасником провадження]. Спроможними брати участь в провадженні є:
- •§ 62 [Процесуальна дієздатність]. (1) Здатними до здійснення процесуальних дій є:
- •§ 63 [Учасники]. Учасниками провадження є:
- •§ 64 [Процесуальна співучасть]. Відповідно застосовуються положення §§ 59 - 63 Цивільного процесуального кодексу про процесуальну співучасть.
- •§ 79 [Предмет позову про визнання адміністративного акта недійсним]. (1) Предметом позову про визнання адміністративного акта недійсним є:
- •§ 80А [Адміністративні акти з подвійною дією]. (1) Якщо третя особа вносить засіб правового захисту проти направленого іншій особі, сприяючого їй адміністративного акта, орган може:
- •§ 81 [Внесення позову]. (1) Позов подається до суду в письмовій формі. В адміністративному суді він може подаватись також для протоколювання керівним службовцем судової канцелярії.
- •§ 86А [Електронний документ] (скасований)
- •§ 87А [Рішення у підготовчому провадженні]. (1) При винесенні рішення у підготовчому провадженні голова приймає рішення:
- •§ 100 [Ознайомлення зі справою; копії]. (1) Учасники можуть ознайомитись із судовою справою і переданими до суду документами.
- •§ 118 [Виправлення рішення]. (1) Описки, прорахунки та інші очевидні помилки в рішенні в будь-який час виправляються судом.
- •§ 121 [Законна сила]. Рішення по суті справи, які набули законної сили, є
- •§ 122 [Ухвали]. (1) Для ухвал відповідно діють §§ 88, 108 абз. 1 речення 1, §§118, 119 та 120.
- •§ 125 [Апеляційне провадження, рішення у разі недопустимості]. (1) Для
- •§ 127 [Зустрічна апеляція]. (1) Відповідач по апеляції та інші учасники можуть подати зустрічну апеляцію. Зустрічна апеляція подається до вищого адміністративного суду землі.
- •§ 133 [Скарга у разі недопуску ревізії]. (1) Недопуск ревізії може бути оскаржений шляхом подання скарги.
- •§ 136 (Скасований).
- •§ 137 [Допустимі підстави ревізії]. Ревізійна скарга може спиратись лише на те, що оскаржуване рішення ґрунтується на порушенні:
- •§ 138 [Абсолютні підстави для ревізії]. Рішення завжди вважається таким, що ґрунтується на порушенні федерального законодавства, якщо
- •§ 145. (Скасований).
- •§ 153 [Відновлення провадження]. (1) Закінчене провадження, яке набуло законної сили, може згідно з положеннями Четвертої книги Цивільного процесуального кодексу бути відновлене.
- •§ 154 [Зобов'язання на несення витрат]. (1) Сторона, яка програла процес, несе судові витрати.
- •§ 195 (1) (Набуття чинності)10.
2.3. Уряди: склад, повноваження та організація діяльності
Уряди поряд з главами держав перебувають на вершині системи органів публічної адміністрації. У правовій доктрині різних країн їх називають або вищим органом виконавчої влади або центральним органом загальної компетенції. Найпоширенішими назвами урядів є: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів, Кабінет, власне Уряд (у перекладі відповідною мовою держави).
До складу урядів належать:
глава уряду (у президентських республіках ним є глава держави);
заступник або заступники глави уряду (наявні не повсюдно);
міністри, які очолюють окремі міністерства (департаменти);
міністри без портфеля;
керівники інших центральних органів публічної адміністрації загальнонаціональної компетенції (це є радше винятком; прикладом тут може слугувати Республіка Польща, стаття 147 Конституції якої передбачає можливість внесення до складу Ради Міністрів керівників комітетів46).
У зарубіжних країнах не існує загального стандарту щодо кількості членів урядів. Наприклад, у Швейцарії Федеральний уряд налічує 7 членів (стаття 176 Конституції Швейцарської Конфедерації47, а в Швеції - з 22. У багатьох країнах існує конституційне обмеження кількісного складу. Зокрема у Бельгії склад уряду - Ради Міністрів не може перевищувати 15 членів (стаття 99 Конституції Королівства Бельгія49). Особливо це питання вирішується в Державі Ізраїль, параграф 33 закону про Уряд в якій передбачає верхню та нижню межу: кількість членів Уряду, включаючи Прем'єр-Міністра не повинна перевищувати 18 і бути меншою за 8 членів50.
З огляду на колегіальність прийняття рішень урядами, велика кількість їх членів може ускладнювати процес прийняття рішень. Тому логічнішим є менше число учасників урядових колегій. В усіх країнах можна спостерігати «класичний» перелік керівників міністерств, які обов'язково входять до складу уряду. Це, насамперед, міністри: внутрішніх справ, зовнішніх справ, оборони, фінансів та юстиції.
Основною діючою особою, формальним і неформальним центром є його глава. Найчастіше він зветься прем'єр-міністром, в інших випадках — головою уряду або канцлером. В президентських республіках, як зазначалось вище, уряд очолює президент. Першорядність цієї посади в уряді, незважаючи на відсутність особливих повноважень, визначається:
першочерговістю призначення на цю посаду стосовно інших членів уряду;
склад уряду визначає його глава, а участь парламенту і глави держави в цьому процесі часто носить формальний характер;
відставка глави уряду у більшості випадків тягне відставку уряду загалом;
у зв'язку з тим, що глава уряду зазвичай є лідером політичної партії, що має більшість в парламенті, він може значно впливати не лише на уряд, але й на парламент.
Уряди є органами загальної компетенції, яка є надзвичайно широкою. Наприклад, у Польській Республіці таким чином визначають основні напрями діяльності уряду:
забезпечення виконання законів;
керівництво і контроль за роботою усіх органів державної адміністрації;
розроблення бюджету та фінансових планів держави;
розроблення законів та здійснення законодавчої ініціативи;
прийняття виконавчих розпоряджень;
здійснення нагляду за територіальним самоврядуванням;
підтримання стосунків та укладення міжнародних договорів з урядами інших держав та міжнародними організаціями51.
Уряди схвалюють свої рішення на засіданнях, на яких, за загальним правилом, повинні бути присутніми більшість їх членів. З огляду на уже згадувану складність колегіального способу прийняття, рішення у багатьох країнах попередньо розглядають вужчі міжміністерські органи, і фактично на засідання уряду виносять попередньо опрацьований та погоджений керівниками зацікавлених відомств проект урядового акта. У Великій Британії цими органами є комітети Кабінету двох видів
постійні та створювані ad hoc, тобто, при виникненні гострої
політичної потреби. У Федеративній Республіці Німеччини ці органи називаються урядовими комітетами, причому головою кожного з них є канцлер. Головним урядовим комітетом тут є федеральна рада з питань безпеки, до якої належить канцлер та найвпливовіші «силові» міністри.
Як відзначає І. Б. Коліушко, урядові комітети створюють для координації роботи членів уряду, узгодження та підготовки питань для розгляду на засіданні уряду, усунення розбіжностей між позиціями членів уряду щодо проектів урядових рішень, зменшення навантаження на уряд шляхом делегування їм попереднього розгляду питань. В результаті діяльність цих комітетів дозволяє здійснювати більш якісну підготовку урядових рішень52.
Забезпечення роботи урядів покладається на спеціально створені при них апарати із різними назвами (у Великій Британії, наприклад, — Секретаріат Кабінету). У Федеративній Республіці Німеччини такий спеціальний орган — відомство Федерального канцлера створений при главі уряду і сприяє концентрації в його руках найважливіших повноважень. У Франції з її подвійним центром публічної адміністрації важливу роль у забезпеченні діяльності уряду відіграють також структури глави держави
служби Єлисейського палацу. В президентських республіках апарат, зрозуміло, формується навколо глави держави.