2. Аналіз інвестиційної привабливості країни.

Інвестиційна привабливість країни — це сукупність політичних, правових, еко­номічних і соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

У найбільш загальному вигляді систему чинників, що визначають інвестиційну приваб­ливість країни, можна подати в такий спосіб:

1. Політико-правове середовище, що характеризується політичною стабіль­ністю суспільства, наявністю і стабільністю нормативної бази підприємниць­кої й інвестиційної діяльності, гарантією рівності форм власності й інвестицій у перехідний період та ін.;

2. Економічне середовище, що включає стабільність національної валюти, темпи зростання інфляції, режим оподаткування і валютного регулювання, стан фон­дового ринку і фінансово-кредитної системи, місткість і платоспроможність внут­рішнього ринку;

3. Ресурси й інфраструктура, соціально-культурне середовище, екологія.

Для найвідоміших світових систем оцінки інвестиційної привабливості країн і ризику інвестицій у їхню економіку складають міжнародні рейтинги. Місце країни в міжнарод­них рейтингах є свого роду візитною карткою для інвестора, що шукає нові можливості для вкладення капіталу.

Міжнародні рейтинги складаються спеціальними організаціями — рейтинговими агентствами. Серед найвпливовіших агентств варто назвати таких грандів світового рейтингового бізнесу, як Moody’s, Standard & Poor”s i Fitch ІВСА. Базовими для упо­рядкування рейтингів цих агентств є фінансові індикатори: ліквідність, кредито­спроможність. Проте і політичний чинник теж береться до уваги. Одним із важливих аспектів діяльності зазначених рейтингових агентств є оперативність, завдяки якій ува­га інвесторів зосереджена на рейтингах, що складаються цими агентствами.

Таблиця 2.1

Міжнародні рейтинги

Організація, що складає рейтинг	Рейтинговий показник	Кількість країн у рейтингу
Moody’s Investor”s Services	Кредитний рейтинг	-
Standard&Poors Rating Services	Кредитний рейтинг	90
Fitch Ratings	Кредитний рейтинг	-
Світовий форум у Давосі	Конкурентоспроможність країни	75
Фонд Heritage	Індекс економічної свободи	155
Міжнародний інститут чавуну і сталі(IISI)	Виробництво сталі	63
Transparency International	Індекс корумпованості	91

Рейтинг Moody’s. Кредитний рейтинг Moody’s, як і рейтинг Standard&Poors, має дуже велике значення для країн із розвиненим фінансовим ринком.

Оцінка кредитоспроможності країни за рейтингом Moody’s показує, наскільки краї­на має можливість доступу до міжнародних кредитних ресурсів, чи може вона по­вернути отримані гроші.

Відповідно до методології формування рейтингу оцінюються показники, об'єднані у три основні групи:

- кредитоспроможність;

- можливість того, що у разі дефолту не буде введено мораторій на фінансові операції;

- умови доступу на міжнародний фінансовий ринок.

Методологія визначення кредитного рейтингу Moody’s, як і кредитного рейтингу Standard&Poors, полягає в такому. Для класифікації країни використовуються буквенні позначення А, В і С. Рейтинг присвоюється у вигляді букв і цифр. Найвищим є рейтинг із позначенням Ааа. Далі послідовно йдуть Аа1, Аа2, АаЗ, А2, АЗ, Ваа1, Ваа2, ВааЗ, Ва1 та ін. Найнижчим є рейтинг СааЗ.

Рейтинг Standard&Poors. Методологія визначення кредитного рейтингу цим агент­ством практично збігається з методологією Moody’s. Так, найвищий показник рейтин­гу позначається трьома буквами А — ААА. Далі йдуть АА+, АА, АА-, А+, А, А-. Країни із середніми показниками рейтингу позначають буквами В: ВВВ, ВВ+, ВВ-, В, В+, В-. Низь­кий рівень показників рейтингу позначають буквами С (ССС, СС+, СС-, С, С+, С-).

Рейтинг Fitch Ratings.. Методологія визначення кредитного рейтингу практично збігається з методологією Moody’s і Standard&Poors. Позначення, використовувані для класифікації країн, такі: ААА — найвищий показник, а далі йдуть АА+, АА, АА-, А+, А-, ВВВ+ та ін.

Аналіз рейтингів дає змогу віднести Україну в цілому до категорії країн із рівнем розвитку, значно нижчим від середнього. Проте Україна має потужний, промисло­во розвинений виробничий потенціал, масштабну місткість внутрішнього ринку спо­живчих товарів, розвинену інфраструктуру, досить висококваліфіковану робочу силу з низьким рівнем її оплати, вигідне географічне положення. Україна в межах макрорегіону, куди входять усі країни Європи, Казахстан, Середня Азія, Закавказзя, Туреччина, країни Ближнього Сходу і Північної Африки, має одне з кращих значень коефіцієнта ієрархічності, що характеризує географічне положення.

За коефіцієнтом транзитності, що характеризує розвиненість усіх видів транспорт­них зв'язків і відповідної інфраструктури, Україна посідає перше місце в Європі. В Ук­раїні створено розвинену мережу транзитних газопроводів, що сполучається з магіст­ральними газопроводами сусідніх країн.

Для підвищення інвестиційної привабливості України й активізації інвестиційної діяль­ності на її території Указом Президента України "Про заходи, спрямовані на поліпшен­ня інвестиційного клімату в Україні" від 12 липня 2001 р. № 512/2001 передбачено за­твердження двох програм — Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002— 2010 pp. і програми "Інвестиційний імідж України".

У Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010 pp. плануються комплексні заходи, спрямовані на подальше поліпшення інвестиційного клімату в Україні, зокрема:

- подальша дерегуляція підприємницької діяльності і лібералізація ділової актив­ності в цій сфері шляхом забезпечення мінімізації втручання органів виконавчої влади в господарську діяльність підприємців;

- завершення формування стабільної і передбаченої нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципі рівності всіх інвесторів і забезпечувала всебічне регулювання питань інвестиційної діяльності;

- удосконалення механізмів управління корпоративними правами, посилення за­хисту прав дрібних акціонерів;

- усунення структурних деформацій в економіці України випереджальним нарощу­ванням темпів розвитку споживчих галузей і сфери послуг, залученням до пріо­ритетних галузей економіки інвесторів, що мають довгострокові інтереси, і по­силенням контролю за взятими ними зобов'язаннями;

- забезпечення подальшого реформування податкової системи, у тому числі змен­шенням податкового тягаря; підвищенням інвестиційної привабливості об'єктів приватизації шляхом реструктуризації їх, створення однакових умов для учас­ників приватизації, підвищення прозорості приватизаційних процедур;

- подальше посилення банківської системи України, збільшення рівня концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довгострокового кредитування реаль­ного сектора економіки, практичного впровадження механізмів іпотечного кре­дитування, забезпечення стимулювання залучення грошових внесків населен­ня, створення небанківських фінансових установ, стимулювання протоків інозем­ного капіталу в банківську сферу;

- пожвавлення інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах і на тери­торіях пріоритетного розвитку, де впроваджено спеціальний режим інвестицій­ної діяльності, насамперед на депресивних територіях; стимулювання залучень інвестицій у наукову, науково-технічну й інноваційну діяльність тощо.

Основною метою програми "Інвестиційний імідж України" є здійснення заході в, що широко масштабно висвітлюють досягнення України у формуванні сприятливого інвестиційного клімату шляхом лібералізації ділової активності і подальшого розвит­ку процесу дерегуляції підприємницької діяльності, створення стабільного правово­го середовища, поліпшення державного управління і реформування адміністратив­ної системи, усунення обмежень для міжнародного капіталу і зовнішньоекономічної діяльності, удосконалення фінансової системи, здійснення антикорупційної політики, мінімізації політичних ризиків та ін.

Крім заходів, передбачених Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010 pp. і програмою "Інвестиційний імідж України" .напрямами підвищення інвестиційної привабливості України є:

- дотримання вимог економічних законів, насамперед законів вартості, грошового обігу, пропорційності, одержавлення економіки та ін. Так, порушення вимог за­кону вартості призвело до величезного диспаритету цін на продукцію промисло­вості і сільського господарства, що спричинило кризу в аграрному секторі;

- забезпечення переходу від спрощеної консервативної моделі змішаної економі­ки (від монетаризму) до ліберальної і соціал-реформістської, а з урахуванням основних напрямів економічної теорії — до кейнсіанства й інституціоналізму;

- перехід до орієнтації на колективні форми власності, насамперед трудової ко­лективної власності;

- здійснення комплексу заходів щодо стимулювання платоспроможного попиту, пе­редусім за рахунок істотного підвищення заробітної плати; посилення ролі дер­жави в банківській системі створенням державних спеціалізованих банків і полі­тичне здешевлення на цій основі кредитів та спрямування їх на структурну пере­будову і вирішення інших проблем; створення спільних підприємств за участю країн СНД і далекого зарубіжжя, відновлення раціональних міжнародних госпо­дарських і науково-виробничих зв'язків;

- створення нових форм ефективної взаємодії науки і техніки (технопарків і ін.) та вільних економічних зон;

- надання пільг і допомоги вітчизняним товаровиробникам, що експортують свою продукцію і вкладають інвестиції в галузі виробництва, орієнтовані на випуск кон­курентоспроможних товарів;

- здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання незаконному вивезенню капіталу з України.