№11 13.5. Регулювання бухгалтерського обліку і звітності.
Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV зі змінами і доповненнями від 11 травня 2000 р. № 1707-ПІ, 8 червня 2000 р. № 1807-ІН, 22 червня 2000 р. № 1829-ІП (див. дод. 11).
Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є:
створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;
удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюєтьсяНаціональним банком України відповідно до цього Закону та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством Українивідповідно до законодавства. Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Важливу роль у формуванні облікової політики відіграє Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:
організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації;
розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.
Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджуються міністром фінансів України.
Питання державного регулювання бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах висвітлені у прийнятих законах та інших нормативних документах. Так, Закон про бухгалтерську справу, ухвалено у Великобританії, Бельгії, Швеції, Іспанії. У Франції діє Загальний план ведення бухгалтерії, у Німеччині — Закон про бухгалтерські директиви. Не залежно від назви нормотворчого документа, всі вони регулюють на державному рівні питання ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.
Після Міністерства фінансів України наступною важливою установою, яка здійснює керівництво обліком є Державний комітет статистики України. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" від 13 липня 2000 р. Держкомстат України організовує і проводить статистичне спостереження, аналіз та надання користувачам інформації про соціально-економічні явища і процеси. Держкомстат розробляє систему показників, за якими ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє і затверджує типові форми первинного обліку. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання фінансової звітності підприємств, Міністерство фінансів погоджує з Державним комітетом статистики. Квартальна та річна фінансова звітність підприємства за встановленими формами обов'язково подаються органам державної статистики для узагальнення та розрахунку макроекономічних показників.
№12 -Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію. Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях) [2]. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження роботи. Мета роботи- визначення поняття, структури та складу операційного циклу підприємства. Сутність та склад понять “операційний цикл” та “виробничий цикл” підприємства розглядались у роботах Ф.Ф. Бутинця, П.К. Германчука, М.М. Коцупатрого, Н.М. Малюги, О.І. Назарчука, О.А. Ногіної, Н.І. Петренко, Н.І. Рубана, І.Б. Стефанюка, М.Т. Фенченко, І.Ю. Чумакової. Однак, до теперішнього часу недостатньо уваги приділяється структурі операційного циклу підприємства. Просторове розташування об'єктів у певній послідовності один за одним передбачає, що операції процесу в часі мають виконуватися в тій самій послідовності. Часові зв'язки розглядаються як відрізки (моменти) часу здійснення окремих стадій сукупного чи часткового процесу або як його проміжні чи кінцеві результати. Таким чином, часові відношення між елементами процесу пов'язані з просторовими. Системні властивості часових зв'язків виявляються в з'єднанні речових елементів процесу в просторі і в часі таким чином, щоб функціонування елементів системи (підрозділів підприємства) забезпечувало виготовлення кінцевого продукту в заздалегідь визначений час. Усі види зв'язків елементів виробничої системи в часі забезпечують її життєдіяльність або роботу в запрограмованих параметрах і здійснюються через матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки. Порушення будь-яких потоків між елементами системи виводять її з рівноваги, роблять неможливим досягнення кінцевого результату [1].
-Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в наявності та структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Господарські операції першого типу відображають залучення до господарської діяльності нових засобів господарювання за рахунок нових власних або позичених джерел. Вони призводять до змін в активі й пасиві балансу, одночасно дозволяють розширити склад наявних засобів або збільшити вартісну характеристику засобів та їх джерел.
Приклад. У господарство залучено нові матеріальні цінності на суму 2 тис. грн., які оприбутковано на склад але гроші за них не сплачено.
Суть цієї господарської операції полягає в тому, що на складі господарства стане більше засобів (матеріалів), тобто актив балансу збільшиться. Оскільки за матеріали ще не сплачено, то виникає заборгованість перед їх постачальниками. Тобто до господарського обороту залучені чужі кошти (для господарювання позичені джерела), пасив балансу збільшується на 2 тис. грн. Унаслідок цього водночас змінюються суми активу й пасиву балансу.
Господарські операції другого типу відображають вилучення із господарської діяльності існуючих засобів і джерел їх утворення. Такі операції призводять до зменшення сум в активі й пасиві балансу одночасно, а також зменшення оцінки вартісної характеристики.
Приклад. Постачальникам із розрахункового рахунку господарства для погашення заборгованості перераховано 1 тис. грн.
Ця господарська операція спричиняє зміни в активі й пасиві балансу одночасно. Суть її полягає в тому, що на розрахунковому рахунку господарства залишиться менше коштів, тобто засобів господарювання. Оскільки кошти перераховуються на сплату боргу постачальникові, то заборгованість погашається. Це означає, що з господарського обороту вилучаються чужі джерела на суму 1 тис. грн. Унаслідок цієї господарської операції зумовлюють збільшення одних засобів за функціональною ознакою за рахунок зменшення інших. При цьому загальна сума засобів господарювання залишається незмінною.
Господарські операції третього типу спричиняють зміни складу й структури засобів господарювання. Це найпоширеніший тип господарських операцій.
Приклад. Із складу у виробництво видані (передані) матеріали вартістю 3 тис. грн.
Ця господарська операція спричиняє зміни тільки в активі балансу. Суть її полягає в тому, що на складі господарства зменшується кількість матеріалів. Разом з тим збільшується їх кількість у виробництві. тобто у виробничому процесі.
Господарські операції четвертого типу показують зміни в джерелах формування господарських засобів. Оскільки усі джерела формування господарських засобів відображаються у пасиві балансу, то й зміни, пов'язані з їх станом, не призводять до збільшення або зменшення загальної суми, а тільки до змін у складі й структурі джерел формування засобів.
Приклад. Через відсутність коштів на розрахунковому рахунку заборгованість постачальнику (кредитору) сплачується за рахунок кредиту банку, що становить 4 тис. грн.
Ця господарська операція викликає зміни тільки в пасиві балансу. Одержаний у банку кредит являє собою нові джерела утворення господарських засобів, збільшується борг перед банком, що викликає нове залучення позичених (чужих) коштів. У зв'язку з перерахуванням цих грошей постачальнику зменшуються раніше залучені до господарської діяльності чужі джерела, що теж відображені в пасиві балансу. Отже, господарські операції четвертого типу спричиняють зміни у балансі складу й структури джерел формування засобів господарювання. Це найменш поширений тип господарських операцій.
№13 Об'єкт — це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предмет — власне те, що вивчається і досліджується. Об'єкт і предмет як основні наукові категорії пов'язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент, поняття, явище та його властивість чи ознака тощо.
Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об'єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини підприємства з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи: господарські засоби (майно); джерела господарських засобів; господарські процеси.
