19. Правове регулювання ведення трудових книжок

На всіх працівників, які працюють більше 5 днів, заводить­ся трудова книжка. Вона є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок ре­гулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Мінпраці України, Мінюсту Украї­ни і Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 р. № 58. Трудо­ві книжки ведуться на всіх працівників, в тому числі на пра­цівників, які є співвласниками (власниками) підприємств, фер­мерських господарств, сезонних та тимчасових, позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соці­альному страхуванню, а також на працівників, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Заповнення трудової книжки вперше провадиться робото­давцем не пізніше тижневого строку з дня прийняття на робо­ту працівника. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

До трудової книжки заносяться:

1. відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;

2. відомості про прийняття на роботу із зазначенням дати прийняття і посади чи виду роботи, переведення на іншу пос­тійну роботу, звільнення із зазначенням підстави і дати звіль­нення;

3. відомості про нагородження державними нагородами та відзнаками України, а також про заохочення, які передбаченні правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами та положеннями про дисципліну;

4. відомості про відкриття, на які видані дипломи, про ви­користані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про вип­лачені у зв’язку з цим винагороди.

До трудової книжки не заносяться дисциплінарні стягнен­ня, які накладаються на працівника, відомості про тимчасові переведення, а також премії, передбачені системою заробітної плати або виплата яких має регулярний характер. Усі записи у трудовій книжці вносяться роботодавцем після видання відпо­відного наказу не пізніше тижневого строку, а про звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу і нормі закону. Записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою.

Обов’язок із забезпечення ведення на підприємстві трудо­вих книжок покладається на роботодавця. Він зобов’язаний постійно мати у наявності необхідну кількість бланків трудо­вих книжок. Вартість бланка трудової книжки роботодавець має право стягнути з працівника. Трудова книжка зберігається у відділі кадрів підприємства протягом усього часу дії трудо­вого договору і видається працівнику належно оформленою у день його звільнення.

Останнім часом, крім трудової книжки, на кожного праців­ника заводиться ще й страхове свідоцтво. Відповідно до зако­нодавства України про загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування підставою для здійснення виплат із соціально­го забезпечення є не трудовий стаж, а страховий стаж, тобто період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачувала або за неї сплачувались страхові внески.

Тому не виключено, що з часом трудова книжка втрачатиме своє значення і буде повністю замінена на страхове свідоцтво.

Страхове свідоцтво є єдиним для всіх видів загальнообов’яз­кового державного соціального страхування документом суво­рої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загально­обов’язковим державним соціальним страхуванням.

Свідоцтво видається кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов’язкового державного соціального страху­вання.

Страхове свідоцтво зберігається у застрахованої особи. Во­но пред’являється у разі одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, укладення трудового договору (контракту), до­говору цивільно-правового характеру, предметом якого є ви­конання робіт та надання послуг, під час прийому на навчан­ня, а також в інших випадках, передбачених законодавством.