4. Виконання зобов'язань

Під виконанням зобов'язання розумілося виконання певною осо­бою дії, яка власне складала зміст цього зобов'язання: передачі речі; надання речі у тимчасове користування; виконання певної роботи (дії). Без згоди кредитора заміна предмету зобов'язання не допускала­ся (наприклад, людина, яка позичила гроші, повинна була повернути саме гроші, а не якийсь інший предмет, навіть набагато цінніший, якщо тільки сам кредитор не погоджувався на таку заміну).

Вимоги до виконання зобов 'язань: - виконання зобов 'язання відбувається в інтересах кредитора, якщо

виконання прийняв сам кредитор.

55

• зобов'язання виконує сам боржник, якщо на цьому наполягає кре­ дитор; .

• місце виконання зобов 'язання має принципове значення (тут береть­ ся до уваги ризик транспортування, вартість перевезень тощо). Як­ що місце виконання в договорі не обумовлювалося, ним вважалося або місце проживання боржника (саме по місцю його проживання висувався позов), або місто Рим - за принципом: Рим - наша спіль­ на вітчизна;

• має бути дотриманий час виконання (саме строками визначався нормальний ритм господарського життя). Час виконання встанов­ лювався договором, в позадоговірних зобов'язаннях (наприклад, деліктних) - законом. Якщо час не визначався, діяло правило, за яким борг наступав негайно. Боржник, який не дотримав встанов­ леного строку виконання, вважався в простроченні, тому нагаду­ вання кредитора за зобов'язанням, строк виконання якого настав, не вимагалося. Після того, як боржник прострочив, кредитор, крім виконання самого зобов'язання, отримував право: а) вимагати по­ криття усіх спричинених простроченням збитків (продукти зіпсува­ лися); б) ризик випадкової загибелі індивідуального предмета зобо­ в'язання переходив на боржника; в) кредитор мав право відмовити­ ся від виконання зобов'язання, якщо воно втратило для нього інте­ рес. Прострочення могло наступити і з вини кредитора, якщо він відмовлявся прийняти зобов'язання без поважних причин або не прибув на зустріч з боржником без поважних причин. В такому випадку кредитор мав компенсувати збитки боржника, ризик випа­ дкової загибелі речі покладався уже на нього;

• виконання повинно строго відповідати змісту зобов 'язання, недо­ пустиме дострокове виконання зобов'язання, якщо тільки така мо­ жливість спеціально не передбачена у домовленості з кредитором, не допускається виконання зобов'язання по частинах. Заміна пред­ мета зобов'язання (наприклад, віддати золотий зливок замість гро­ шей) можлива тільки зі згоди кредитора.

5. Наслідки невиконання зобов'язань

З древніх часів сформувалась відповідальність за зазіхання на осо­бистість та на майно у формі самоуправства. Стягнення зверталося безпосередньо на особистість боржника, як у кримінальної відповіда­льності. Зі спливом часу форми відповідальності були пом'якшені. Римське приватне право встановлювало однакові наслідки (санкції) невиконання або неналежного виконання зобов'язання. В обох випад­ках або наступала відповідальність боржника, або він звільнявся від

56

відповідальності. Відповідальність наступала у випадку поєднання двох умов - вини боржника та наявності шкоди інтересам кредитора. За відсутності, принаймні, однієї з умов відповідальність не наступала.

Під виною розумілося недотримання поведінки, яка вимагається нормами права. Юрист Павел стверджував: "Якщо особа дотримува­лася усього, що вимагається... то вина відсутня". Римські юристи роз­різняли дві форми вини: а) умисел (коли особа усвідомлює результати своєї поведінки і бажає їх настання та б) необережність, коли особа не передбачує можливі наслідки своєї поведінки, хоча мала б їх завбачи­ти. Необережність була двох ступенів: груба та легка. Груба вина про­являлася у тому випадку, якщо боржник не виявляв тієї завбачливос­ті, яку, як правило, виявляють звичайні люди Легка вина - боржник не виявив тієї завбачливості, яку повинен виявляти добрий турботли­вий господар. Інколи при визначенні ступеня необережності порівню­вали, наскільки дбайливо боржник ставився до позиченої речі та до своєї власності. За умисел і за грубу вину боржник ніс однакову від­повідальність в усіх без винятку випадках. Відповідальність за легку вину наступала лише у випадку, якщо договір був укладений в інтере­сах боржника. Якщо ж договір укладався в інтересах кредитора, від­повідальність наступала тільки за грубу вину боржника.

Шкода - це наслідки неправомірної поведінки боржника, які скла­даються з порушених інтересів кредитора та певних збитків, які він поніс.

Збитки - це: 1) позитивний збиток (фактичні витрати, усяке змен­шення наявного майна); 2) упущена вигода - недоотримання очікува­ного прибутку.

Казус (неподолана сила, форс-мажор) — це випадок, збіг обставин, неможливість виконати зобов'язання без вини боржника, загибель речі чи інша не передбачена подія. Діяло правило — за випадок ніхто не відповідає. Боржник звільнявся від відповідальності у разі, якщо свого зобов'язання він не зміг виконати внаслідок дії випадку (казусу).