- •Тема 1. Предмет теорії міжнародних відносин
- •Тема 2. Формування соціально-політичної думки з проблематики міжнародних відносин
- •Тема 3. Сучасні теорії і концептуальні основи міжнародних відносин
- •Тема 4. Система міжнародних відносин, її структура і середовище
- •Тема 5. Учасники міжнародних відносин: їхні ресурси, цілі та засоби
- •Тема 1. Предмет теорії міжнародних відносин
- •1. Поняття, зміст і критерії міжнародних відносин.
- •2. Сутність, цілі та функції міжнародної політики.
- •3. Специфіка предметного поля і проблема інституціоналізації науки про міжнародні відносини.
- •4. Проблема законів у cфepi міжнародних відносин: закон -- закономірність -- тимчасові правила.
- •5. Поняття та зміст основних закономірностей і тенденцій розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Тема 2. Формування соціально-політичної думки з проблематики міжнародних відносин
- •1. Класичний або традиційний напрям політичної думки з проблем зовнішньої політики і міжнародних відносин.
- •2. Теорія політичної рівноваги як різновидність традиційної парадигми.
- •3. Ідеалістичний напрям в історії розвитку суспільно-політичної думки з міжнародної проблематики.
- •4. Погляди представників марксистської парадигми на міжнародні відносини.
- •Тема 3. Сучасні теорії і концептуальні основи міжнародних відносин
- •1. Проблема класифікації сучасних теорій міжнародних відносин.
- •2. Політичний ідеалізм у науці про міжнародні відносини.
- •3. Політичний реалізм г. Моргентау та р. Арона.
- •4. Модернізм або "науковий" напрям в аналізі міжнародних відносин.
- •5. Транснаціоналізм: причини виникнення, зміст, різновиди.
- •6. Неомарксистська концепція міжнародних відносин.
- •7. Школа неореалізму в Теорії Міжнародних Відносин.
- •8. Соціологія міжнародних відносин. Французька соціологічна школа.
- •9. Основні напрямки дослідження міжнародних відносин після закінчення "холодної війни".
- •Тема 4. Система міжнародних відносин, її структура і середовище
- •1. Системний підхід до аналізу міжнародних відносин.
- •2. Типи, структура, закони функціонування і трансформації міжнародних систем.
- •3. Поняття, різновиди й основні компоненти середовища міжнародних відносин.
- •4. Соціальне середовище глобальної системи міжнародних відносин.
- •5. Позасоціальне міжнародне середовище. Роль геополітики в Теорії міжнародних відносин.
- •6. Міжнародна система і міжнародний порядок. Особливості світопорядку в сучасних умовах.
- •7. Поняття міжнародного порядку (продовження до пит. 6).
- •8. Історичні типи міжнародного порядку.
- •9. Повоєнний міжнародний порядок.
- •10. Особливості сучасного етапу міжнародного порядку.
- •Тема 5. Учасники міжнародних відносин: їхні ресурси, цілі та засоби
- •1. Зміст понять "актор", "учасник" міжнародних відносин.
- •2. Держава як центральний міжнародний актор.
- •3. Недержавні учасники міжнародних відносин.
- •4. Цілі та засоби в міжнародних відносинах.
- •5. Сила як засіб міжнародних акторів. Елементи сили.
- •6. Розмежування політичної науки і мв та його наслідки.
- •7. Історичні підстави державно-центристської моделі мв.
- •8. Еволюція міжнародних відносин і державно-центристський підхід.
- •9. Зростаюче розмаїття акторів міжнародних відносин.
- •Тема 6. Національні інтереси і проблема співвідношення національної та міжнародної безпеки
- •1. Поняття "національна безпека", "національний інтерес" і "міжнародна безпека" в тmb.
- •2. Система і структура національної і міжнародної безпеки в сучасному світі.
- •3. Проблеми безпеки: теоретичні дискусії й інституціональний контекст.
- •4. Дискурси про міжнародний порядок і професіонали безпеки.
- •5. Поле безпеки і його трансформації.
- •Тема 7. Проблема правового регулювання мв
- •1. Міжнародне право як юридична база системи міжнародних відносин. Принципи міжнародного права.
- •2. Особливості взаємодії права і моралі у міжнародних відносинах.
- •Тема 8. Етичний вимір міжнародних відносин
- •1. Різноманіття трактувань міжнародної моралі.
- •2. Основні імперативи міжнародної моралі.
- •3. Про дієвість моральних норм у міжнародних відношеннях.
- •Тема 9. Епістемологія і методи досліджень теорії міжнародних відносин
- •1. Поняття "методу" і "методології".
- •2. Методика, методологія і методи дослідження в тмв.
- •3. Роль прикладного аналізу мв у системі сучасного наукового знання.
- •4. Базові методики прикладного аналізу мв.
- •5. Вивчення міжнародних відносин з позицій прикладного моделювання.
- •6. Застосування арифметичних засобів як самостійна проблема прикладного вивчення міжнародних відносин.
- •Тема 10. Конфлікти і співробітництво у міжнародних відносинах
- •1. Основні підходи до дослідження міжнародних конфліктів.
- •2. Зміст і форми міжнародного співробітництва.
3. Проблеми безпеки: теоретичні дискусії й інституціональний контекст.
Дідьє Біго (доцент Інституту політичних наук в Парижі, гол редактор ж-лу "Культура і Конфлікти").
Суперечки про міжнародні відносини після змін 1989-1990 р. за звичай розглядаються як чисто інтелектуальні. Конкуруючі дискурси, що виникли в цьому зв'язку (тези про кінець історії, про монополярність, про американські претензії на роль одноособового лідера, про нове світове безладдя, про зіткнення цивілізацій), аналізуються на основі їхнього внутрішнього змісту і ступеня їхньої відповідності гаданій реальності. Тим самим припускається, що зазначені дискурси виходять з академічних кіл і мають на меті поглиблення пізнання соціальної дійсності.
У даному зв'язку епістемологічний підхід резюмується в зіставленні порівняльних заслуг глобалістських і інституціоналістських, реалістичних і неореалістичних, депендантистських і культуралістських підходів. Вони піддаються "тестуванню", нюансуванню, диверсифікуванню, комбінуванню... - коротше кажучи, відзначені дискурси аналізуються як чисті об'єкти, що не залежать від інституціональних умов свого виникнення. Проте позиції, що висловлюються не співставляються з тим, яке положення займають їхні автори, яка їхня професійна кар'єра. Це призводить до віри в те, що символічна ефективність висунутих дискурсів пояснюється їх більш-менш адекватним описом і поясненням фактів. Резонанс, який отримують такі дискурси, сприймається, таким чином, як відбиток властивої їм якості, а їх критика - як необхідність аналізу їхнього змісту.
Не викликає сумнівів, що така критика дуже важлива і цілком обгрунтована, коли мова йде про дискусію, що стосується нових теорій і парадигм. Крім того, у сфері соціальних наук треба вміти розрізняти між новою парадигмою і реакціями тривоги, пов'язаними з утратою звичних орієнтирів у розумінні світу. Сумніви викликає інше - те, що спроби "стабілізації змісту" МВ, на думку Дід'є Біго, не являють собою нових парадигм, як би вони на це не претендували. Частіше усього вони являють собою не більш ніж вираження емоційних станів аналітиків, їхніх різноманітних почуттів як до соціальних трансформацій, так і особливо - до надійності інструментів аналізу цієї соціальної і міжнародної дійсності.
За Біго, подібне бачення речей є своєрідним ефектом теоретичної ілюзії, яка поділяється академічними колами, завжди схильними інтеллектуалізувати соціальну дійсність. Аналіз інституціональних умов дискурсу дозволяє показати, що на ділі вищевказані тези висуваються акторами, які займають у суспільстві множинне становище, для яких приналежність до академічного середовища - лише одна, прицьому маргінальна частина їхнього життєвого шляху. Часто вони одночасно й у більшій мірі належать до політичного світу і до світу безпеки (йде мова про Фукуяму, Хантінгтоні, Краутхаммера...вони займають проміжні позиції між університетським середовищем, політичним світом, втягнутим у розмірковування про оборону, і великою журналістикою). І тільки усвідомивши цілі, властиві цим двом іншим світам, або цим двом сферам, можна зрозуміти, чому, незважаючи на внутрішню слабкість деяких із тез, що ними розвиваються, їх вдається нав'язати усім як новий узвичаєний погляд на світ, що пояснює особливості постбіполярного періоду.