5.Огляд публікацій

Так як вибрана мною тема є актуальною тому, що широким колам громадськості бракує відомостей про завдання, методи й прийоми використання ЗМІ під час війни, а предметом роботи є діяльність ЗМІ по формуванню суспільної думки в ході військових конфліктів, я хочу зробити деякі огляди публікацій.

Перш за все, це Сергій Георгійович Кара-Мурза (р. 23 січня 1939, Москва) - радянський і російський вчений, хімік за освітою. З 1968 року займався методологією науки, а потім системним аналізом. Доктор хімічних наук. Професор, автор робіт з історії СРСР, теоретик науки, соціолог, політолог і публіцист. Його робота «Маніпуляція свідомістю» включається в навчальні курси по соціології.

Саме у цьому публіцистичному нарисі С. Г. Кара-Мурзи розповідається про форми і методи «маніпуляції свідомістю». Під цим терміном автор розуміє програмування думок і прагнень окремих осіб і мас, їхніх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечити таке їх поведінку, яка потрібно тим, хто володіє засобами маніпуляції. Детально описуються передумови маніпуляції і міфи суспільної свідомості, що впливають на сприйняття реальності індивідами.

Велика увага приділяється впливу громадських інститутів, масової культури, а також засобів масової інформації на формування маніпулятивної семантики і риторики - одним з інструментів маніпуляції свідомістю. Інші приклади маніпулятивних технік впливу включають: свідомість радянської людини, «м'які» чорні міфи про радянському ладі, а також метафори і стереотипи перебудови і державного перевороту серпня 1991 року.

На думку автора, людство стоїть на порозі створення такого типу суспільного життєустрою, де головним і майже тотальним засобом панування стане маніпуляція свідомістю. Головна мета книги - дати матеріал для того, щоб кожен міг подумати про той вибір життєустрою, яка його чекає.

По-друге це П.П. Черник і А.В. Шумка які аналізують у своїй книгі «ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ У ВІЙНАХ

ТА ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ –

ПОЧАТКУ ХХІ ст.» досвід проведення інформаційно-психологічних операцій у збройних конфліктах та локальних війнах другої половин ХХ – початку ХХІ ст. Наголошується, що передові держави світу приділяють надзвичайно велику увагу розвитку форм та методів ведення інформаційно-психологічного протиборства у війнах сучасності. Вивчено досвід роботи відповідних українських структур під час воєнної кампанії “Свобода Іраку” 2003–2005 рр.

Також можно зазначити і студентів Львівського національного університета імені Івана Франка, а саме їхній електронний журнал, де такі студентки як Надія ПАВЛИК-ВАЧКОВА і її робота «Українські телеканали та війна в Іраці», де вона досліджує «...Грандіозну пропаґанду Америки з дискредитації супротивника та позиції українських телеканалів у цій війні... ».

Оксана БІЛОУС з роботою «Війна на телебаченні: з різних боків барикад», де вона використала відоме порвняння «Якщо на американському телебаченні війна – це розкішний феєрверк і парад танків у супроводі прес-конференцій, то на телебаченні Аль-Джазіри, війна це пекло.»

Та ще багато науковців, які дослідили цю акутальну, особливо, у наш час тему.

Тому, прочитавши ці доклади, я зробила виcновки, що використання ЗМІ стало невід’ємною складовою будь-яких військових конфліктів. Це спричинено постійним розвитком технологій передачі інформації та збільшення кількості освіченої молоді, яка критично ставиться до рішень уряду, особливо щодо проведення військових дій за межами своєї країни.