ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ДОПОМОГИ

Поняття державних соціальних допомог, їх ознаки та види

Державними соціальними допомогами вважаються грошові одноразові або періодичні соціальні виплати, що не залежать від попередньої трудової діяльності і надаються у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством, з метою підтримки малозабезпечених осіб, а також компенсації додаткових витрат, які були понесені ними при настанні соціального ризику за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів.

Державним допомогам притаманні такі ознаки:

1. вони мають аліментарний характер, оскільки признача­ються безоплатно і не пов'язані з трудовою діяльністю особи чи сплатою нею страхових внесків;

2. основним джерелом їх виплати є кошти Державного чи місцевого бюджетів. Переважно для виплати цих допомог кошти надходять у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів;

3. перелік категорій осіб, які мають право на такі допомоги, визначається законами України;

4. вони надаються з метою матеріальної підтримки мало­забезпечених або для компенсації (часткової чи повної) витрат, які понесені ними у зв'язку з настанням соціального ризику;

5. розмір допомог, як правило, співвідноситься з величиною прожиткового мінімуму або з гарантованим рівнем забезпечення такого мінімуму;

6) їх призначення має так званий адресний характер. Найбільш поширеними їх видами є:

1. державні соціальні допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

2. допомоги малозабезпеченим;

3. допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

4. допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;

5. державні допомоги сім'ям з дітьми;

6. субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;

7. державна допомога на поховання;

8. інші види допомог.

Допомоги особам, які не мають права на пенсію

Відповідно до Закону України від 18 травня 2004 р. "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" передбачено два види грошових виплат:

1. державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

1. державна соціальна допомога по догляду.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається за наявності таких умов:

• досягнення віку: чоловіки — 63 роки, жінки — 58 років;

• відсутність у них права на страхову пенсію відповідно до законів "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", або на інші виплати відповідно до цих законів, а також права на державну пенсію за спеціальними законами;

• малозабезпеченість особи, тобто середньомісячний сукуп­ний дохід її з незалежних причин є нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.

Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. Зокрема, при визначенні розміру державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам застосовується гарантований рівень забезпечення прожиткового мінімуму, визначений законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Розмір допомоги становить:

• для інвалідів І групи та жінок, яким присвоєно звання "Мати—героїня" — 100 відсотків;

• для інвалідів II групи — 80 відсотків;

• для інвалідів III групи — 60 відсотків;

• для осіб, які досягли віку (чоловіки — 63 роки, жінки — 58 років) — ЗО відсотків;

• для священнослужителів, церковнослужителів та осіб, які протягом не менше 10 років до введення в дію Закону України від 6 червня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні орга­нізації" займали виробничі посади або посади за призначенням у релігійних організаціях, за наявності архівних документів

відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, — 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Другим видом державної соціальної допомоги відповідно до Закону "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" є державна соціальна допомога по догляду. Вона призначається:

1. інвалідам війни І групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", — у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

2. інвалідам війни II групи, які є одинокими та за виснов­ком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до вищеназва­ного Закону, — у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

3. інвалідам війни III групи, які є одинокими та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призна­чена пенсія по інвалідності відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

4. особам, які належать до інвалідів війни відповідно до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім інвалідів війни, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" — інвалідам І групи, а також інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

5. особам, які є інвалідами І групи, з числа військово­службовців, якщо причиною їхньої інвалідності є каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з вико­нанням обов'язків військової служби, трудове каліцтво, професійне захворювання або загальне захворювання, а також одиноким пенсіонерам, що за висновком ЛКК потребують догляду, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно

до Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

6) іншим малозабезпеченим інвалідам І групи, а також одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком, за вислугу років чи по інвалідності, — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили праце­здатність.

Державна соціальна допомога по догляду не призначається:

• особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії по догляду відповідно до законодавства, що діяло раніше;

• інвалідам, яким призначено відшкодування витрат по догляду відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності".

Ці допомоги призначаються органами праці та соціального захисту населення.

Всі вказані тут допомоги виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

Відповідно до Закону "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога мало­забезпеченим сім'ям — це щомісячна виплата, яка надається малозабезпеченим сім'ям, у яких з поважних або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, що встановлений законодавством для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі в розмірі, що за­лежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Суб'єктом призначення цієї допомоги є малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. її розмір визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї, встановленим на відповідний період, та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї з урахуванням величини гаран­тованого рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомоги її розмір може бути зменшений. Призначена соціальна допомога зменшується до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел до існу­вання.

Така допомога призначається на шість місяців. Одиноким особам, які за результатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не мають інших джерел до існу­вання (не отримують доходів, крім доходів від особистого селянського господарства), вона може бути призначена на весь строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягай 65-річного віку і не мають інших джерел до існування за тих же умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Виплата цієї допомоги може припинятися у таких випадках:

• якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встанов­лення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти;

• у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи);

• за заявою уповноваженого представника сім'ї.

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, належать чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах 1—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсут­ністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним.

Рішення про призначення соціальної допомоги або про від­мову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок субвенцій з Державного до місцевих бюджетів.

Допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства

Згідно із Законом "Про державну соціальну допомогу інва­лідам з дитинства та дітям-інвалідам" допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства поділяються на:

1. державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2. державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3. державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

4. допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.

Законодавством визначено також систему надбавок до вказа­них державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, які набули статусу біженців.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи — 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи — 70% прожитко­вого мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацю­ючим інвалідам з дитинства III групи — 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей-інвалідів віком до 16 років — 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність¹.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II групи, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи признача­ється на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1. смерті особи, яка перебувала на повному державному утри­манні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);

2) смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок кош­тів Державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалі­дом, а також одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи — 50% прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком до 6 років — 30% про­житкового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років — 50% прожиткового мінімуму.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.