Контрольні запитання

1. Для чого призначений центральний процесор на системній платі?

2. Що таке тактова частота центрального процесора?

3. В яких одиницях виміряється частота центрального процесора?

4. Що таке математичний співпроцесор?

5. Які є основні характеристики центрального процесора?

6. Що таке синхронізація центрального процесора?

7. Які бувають типові значення частоти синхронізації на системній платі?

8. Що таке Р-рейтинг в характеристиці центрального процесора?

9. Що таке кеш-пам’ять центрального процесора?

10. Які рівні має кеш-пам’ять центрального процесора?

Інструкція до лабораторної роботи № 5 Тема: “ Дослідження адресного простору ”

Мета: навчитись виводити інформацію про системну пам’ять ПК за допомогою програми mem, побачити модулі адресного простору стандартної (базової) пам’яті, встановити зв’язок між розмірами модулів та адресами сегментів.

Прилади та обладнання: персональний комп’ютер, операційна система Windows NT4/2000/XP, мультимедійний проектор.

Допуск до проведення лабораторної роботи: Виконання тестів з використанням комп’ютерної програми або письмового виконання наявно вказаних тестових завдань.

Тест 1. Назвати дві частини адресного простору системи комп’ютера.

Тест 2. Перечислити основні розділи адресного простору пам’яті.

Короткі теоретичні відомості

Весь адресний простір пам'яті комп'ютера розділяється на кілька областей, що зв'язано, у першу чергу, з необхідністю забезпечення сумісності з першими комп'ютерами сімейства. У комп'ютері IBM PC XT на процесорі і8088 процесор міг адресувати 1 Мбайт пам'яті (20 адресних розрядів). Але всі програмні й апаратні засоби будувалися виходячи з припущення, що доступний адресний простір - тільки молодші 640 Кбайт (тоді це здавалося цілком достатнім). Дана область пам'яті одержала назву стандартної пам'яті (Conventional memory). Саме в межах цих 640 Кбайт (адреси 0...9FFFF) працює операційна система MS DOS і всі її прикладні програми.

Перші 1024 байта (адреси 0...3FF) зберігають таблицю векторів переривання (Interrupt Vectors) об'ємом 256 подвійних слів, формовану на етапі початкового завантаження. Однак якщо процесор працює в захищеному режимі, таблиця векторів може розташовуватися в будь-якім іншім місці пам'яті.

Адреси 400…4FF виділяються під область змінних BIOS (BIOS Data Area). Докладніше про BIOS буде розказано в наступному розділі.

Адреси 500…9FFFF містять у собі область операційної системи DOS (DOS Area) і пам'ять користувача (User RAM).

Залишилися від 1 Мбайта пам'яті 384 Кбайта (адреси A0000…FFFFF), зарезервовані під інші системні потреби, називаються UMA (Upper Memory Area) - область верхньої пам'яті чи UMB (Upper Memory Blocks) - блоки верхньої пам'яті чи High DOS Memory.

Простір відеопам'яті (адреси A0000…BFFFF) містить області для збереження текстової і графічної інформації відеоадаптера.

Простір пам'яті з адресами E0000…FFFFF відведено під системну постійну пам'ять комп'ютера ROM BIOS.

У цій же області виділене вікно розміром у 64 Кбайти (page frame) з адресами D0000…DFFFF, через яке програми могли одержувати доступ до додаткової (відображуваної) пам'яті (Expanded memory) об'ємом до 32 Мбайт, залишаючись у межах того ж 1 Мбайта адресованої пам'яті. Це досягається шляхом почергового відображення чотирьох сторінок по 16 Кбайт із додаткової пам'яті у виділене вікно. При цьому положення сторінок у додатковій пам'яті можна змінювати програмним шляхом. Зрозуміло, що працювати з додатковою пам'яттю менш зручно, ніж з основною, тому що в кожен момент комп'ютер "бачить" тільки вікно в 64 Кбайт. Тому зараз вона застосовується досить рідко.

В даний час область пам'яті з адресами З0000...DFFFF частіше використовується для оперативної і постійної пам'яті, що входить до складу різних адаптерів і плат розширення комп'ютера.

У результаті логічна організація адресного простору в межах 1 Мбайт вийшла досить складною (І таку ж організацію повинні підтримувати всі персональні комп'ютери сімейства IBM PC для забезпечення сумісності з попередніми моделями.