3. Типи праворозуміння

Розуміння права пов’язується з такою категорією як типи праворозуміння.

Типи праворозуміння – це сукупність ідей та положень, які об’єднують декілька шкіл розуміння права, акцентуючи увагу на спільних ідеях щодо характеристики права та його призначення в суспільстві.

Сучасна наука характеризує тип праворозуміння як самостійну категорію, якій притаманні такі ознаки:

1. це засіб пізнання права;

2. це сукупність ідей про сутність і призначення права;

3. це засіб визначення співвідношення категорій право, держава та закон;

4. це засіб наукового обґрунтування шляхів підвищення ефективності права.

Існує два типи праворозуміння:

1. Юридичний (від use – право).

2. Легіський (від lex – закон).

Зазначені типи мають спільні ознаки оскільки:

• торкаються розуміння права;

• об’єднують ідеї та теорії про право;

• мають науковий характер;

• мають наступницький характер оскільки засновуються на класових підходах до права.

Відмінні риси:

Юридичний тип	Легіський тип
1. Право це складне соціальне явище, що має об’єктивну природу	1. Право це політичне явище, що має суб’єктивну природу
2. Право не залежить від волі чи свавілля державної влади	2. Право з це сукупність норм прийнятих державою
3. Заснований на розмежуванні категорій право та закон	3. Право і закон є тотожними категоріями
4. Право залежить від потреб суспільства	4. Право залежить від волі держави
До цього типу відносять такі школи права: природну; історичну; психологічну; соціологічну	До цього типу відносять такі школи права: аналітична; нормативіська; позитивістка; марксистка

4. Етапи вітчизняного праворозуміння

Вітчизняне праворозуміння - це категорія, що характеризує наукові ідеї про право, обґрунтовані вітчизняними вченими.

Особливості:

1. Залежить від розвитку пострадянської науки і особливостей російської.

2. Значний вплив марксиських ідей та ідеології.

3. Панування протягом тривалого періоду ідей про соціалістичне право як найбільш справедливе.

4. Залежність від партійної ідеології.

5. Залежність від етапів розвитку державності.

6. Вплив ідей про буржуазний характер концепцій правової держави та громадянського суспільства.

Історія вітчизняного праворозуміння налічує 7 етапів:

1. Початок ХХ століття (до 1917 року) характеризується як період плюралізму правових поглядів. В цей період поряд із ідеями позитивізму формуються школи природного, історичного, соціологічного, психологічного праворозуміння.

Були обґрунтовані ідеї щодо визначення людської особистості в якості перешкоджання права та характеристика закону як однієї із форм права.

2. 1917-1920 роки визначаються як період правового нігілізму, тобто ігнорування самостійного значення права як засобу регулювання суспільних відносин.

Причиною є негативне відношення революціонерів до права, які вважали його ознакою буржуазної держави і були об’єктом застосування права, а також ідея про всесвітню революцію та норми самоврядування.

3. 20-ті роки є періодом панування класового розуміння права, що визнавалось засобом впровадження інтересів диктатури пролетаріату та знищення буржуазної держави. Хоча в цей період були обґрунтована соціальна ідея права (Стучка), економічна концепція права (Пашуканіс), психологічна концепція права (Рейснер), нормативна (Криленко), проте вони були визнані антикомуністичними та шкідливими.

4. 30-40 роки – період вузько нормативного чи тоталітарного право розуміння. Його основу склала перша всесоюзна нарада з питань науки радянської держави і права (липень 1939), яка обґрунтувала ідею про єдність партії та народу і тому рішення партійної верхівки визнавалось загальнообов’язковим.

5. 50-60 роки – «Хрущовська відлига». Це етап нормативного право розуміння. Право ототожнювалось з радянським законодавством, яке засновувалось на ідеї належності влади радянським органам.

6. 70-80 роки характеризується зародженням ідей багатоаспектного права, які існують поряд з нормативним розумінням. Вперше з’явились ідеї про рівні у праві, які визначались як

- соціологічний рівень – право як поведінка суб’єктів (Лукашова);

- право як правовідносини, що забезпечують впровадження норм (Халфіна Р.О.);

- генетичний рівень, що характеризує фактори формування та вдосконалення права (Козюбра М.І.).

7. 90 роки…. – період становлення і панування широкого розуміння права, що базується на розмежуванні права і законодавства. Право є багатоаспектним явищем пізнання якого залежить від існування різноманітних підходів до його розуміння.

Це надання можливостей охарактеризувати право як справедливу і рівну міру свободи людей.

18